Рішення

від 06.07.2016 по справі 912/2322/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 рокуСправа № 912/2322/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2322/16

за позовом Дочірнього підприємства "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"

до відповідача: Відділу освіти Бобринецької районної державної адміністрації

про стягнення 1318321,68 грн,

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 14.06.2016 б/н;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Дочірнім підприємством "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровогралгаз" подано до Господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з відділу освіти Бобринецької районної державної адміністрації заборгованості за спожитий природний газ у сумі 1318321,68 грн.

Ухвалою від 14.06.2016 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2322/16, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 06.07.2016 о 16:00.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив.

Конверт з ухвалою господарського суду від 14.06.2016 про порушення провадження у даній справі, направлений судом на юридичну адресу відділу освіти Бобринецької РДА, підтверджену Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.07.2016 - 27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, 80, повернутий органом поштового зв'язку з відміткою на конверті "За закінченням терміну зберігання".

Як зазначено у пункті 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши надані представником позивача пояснення, господарський суд встановив такі обставини справи.

Між Дочірнім підприємством "Центргаз" відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (Постачальник) та відділом освіти Бобринецької районної державної адміністрації (ОСОБА_2) укладено договір на постачання природного газу від 08.09.2015 № ПГ-02/935-2015 (надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору сторонами визначено, що Постачальник постачає у 2015 році природний газ (газ) ОСОБА_2 в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб ОСОБА_2, а ОСОБА_2 оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору договірні обсяги постачання газу ОСОБА_2 наводяться у додатку 2 "Договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік" до Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаними Постачальником та ОСОБА_2 приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного ОСОБА_2 та газорозподільним підприємством відповідно до пункту 2.5 розділу ІІ Договору.

Постачальник до п'ятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає ОСОБА_2 два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.7 Договору).

У відповідності до п. 3.8 Договору ОСОБА_2 протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником ОСОБА_2 та скріплений печаткою ОСОБА_2, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають регулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку.

Згідно з п. 3.9 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків ОСОБА_2 з Постачальником.

Умовами п. 4.1 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за реалізований ОСОБА_2 газ здійснюються за цінами та тарифами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється ОСОБА_2 на умовах щомісячної 100% передоплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 2 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду.

Згідно з п. 4.7 Договору оплата вартості послуг з постачання газу (ціни на природний газ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість) за Договором здійснюється ОСОБА_2 виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, з якого у встановленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі і на поточний рахунок Газорозподільного/Газотранспортного підприємства за договором на розподіл/транспортування природного газу.

У відповідності до п. 10.1 Договору сторонами узгоджено, що Договір набирає чинності з дати його підписання і укладається на строк до 31.12.2015.

28.12.2015 шляхом підписання Додаткової угоди № 4 до Договору сторони дійшли згоди доповнити п. 10.1 Договору п.п. 10.1.1, за змістом якого дія Договору може бути подовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року на підставі п. 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель". При цьому, сторони домовились переоформити додаток 2 до Договору "Договірні обсяги постачання газу", в якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

29.12.2015 сторонами підписано Додаткову угоду № 4/1 до Договору, якою, окрім іншого, змінено п. 10.1 Договору та викладено його у такій редакції: "Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання природного газу - протягом строку, достатнього для проведення процедури закупівлі на початку 2016 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми цього Договору на 2015 рік, визначеної в Договорі, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення".

Сторонами також викладено абзац другий вказаного пункту у редакції: "Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов. При цьому сторони мають оформити додаток 2/1 "Договірні обсяги постачання природного газу на 2016 рік", у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк".

04.01.2016 сторонами шляхом підписання Додаткової угоди № 4/2 до Договору, окрім іншого, змінено п. 10.1 Договору, виклавши перше речення першого абзацу цього пункту у редакції: "Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання природного газу - в обсязі, що не перевищує загальну суму цього Договору на 2016 рік, визначену в четвертому абзаці п. 4.5 даного Договору, а в частині розрахунків до повного їх здійснення".

Цією ж Додатковою угодою сторонами визначено ціну природного газу, яка складає 8112,00 грн, в тому числі ПДВ 1352,00 грн, та визначили загальну суму Договору на 2016 рік, яка складає 317876,83 грн. Крім цього, визначили плановий обсяг постачання природного газу на січень 2016 року у розмірі 39,186 тис. куб.м.

На виконання умов Договору Постачальником поставлено ОСОБА_2 природний газ у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, а ОСОБА_2 частково сплачено його вартість.

Зокрема, позивач вказує, що природний газ, поставлений з жовтня 2015 року по січень 2016 року відповідачем оплачений повністю, водночас отриманий з січня по квітень 2016 року природний газ залишився неоплачений відповідачем.

Так, матеріалами справи підтверджено, що згідно з Актами приймання-передачі природного газу за січень-березень 2016 року Постачальником поставлено ОСОБА_2:

- 69,992 тис. куб.м на загальну суму 567775,10 грн у січні 2016 року;

- 51,618 тис. куб.м на загальну суму 418725,22 грн у лютому 2016 року;

- 40,905 тис. куб.м на загальну суму 331821,36 грн у березні 2016 року.

За таких обставин, протягом січня-березня 2016 року позивачем поставлено відповідачеві 162,515 тис. куб.м природного газу на загальну суму 1318321,68 грн.

Акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2016 року підписані ОСОБА_2 без зауважень (а.с. 25-27).

При цьому, отриманий протягом вказаного періоду природний газ відповідачем не оплачено.

У зв'язку з неоплатою відповідачем отриманого природного газу позивачем звернувся до Відділу освіти Бобринецької РДА з вимогою від 19.05.2016 № 539 (а.с. 30-31) про сплату заборгованості у сумі 1318321,68 грн.

У відповідь на вказану вимогу відповідачем направлено позивачеві гарантійний лист від 01.06.2016 № 01-18/239, за змістом якого існуючу заборгованість у сумі 1318321,68 грн відповідач визнає та вказує про неможливість її погасити, оскільки фінансується виключно з бюджету України.

Водночас, відповідачем у гарантійному листі вказано, що заборгованість у сумі 1318321,68 грн буде погашена за наявності бюджетного фінансування та підстав для проведення оплати.

Окрім того, заборгованість у сумі 1318321,68 грн відповідачем визнано шляхом підписання акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2016 (а.с. 28).

При розгляді спору господарським судом враховується таке.

За правовою природою укладений між сторонами Договір на постачання природного газу є змішаним договором поставки природного газу та його транспортування і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (газ) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (газ) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка продукції є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

У відповідності до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд дійшов висновку, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах Договору, який не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Суд також виходить з положень презумпції правомірності правочину у відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України.

Претензій щодо кількості, якості та специфікації отриманого газу відповідачем не заявлено. Суд вважає, що газ відповідач прийняв без зауважень. Протранспортований, отриманий та спожитий газ має бути оплачений відповідачем в повному обсязі.

Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд також враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки, недопоставки газу чи іншого невиконання умов Договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Окрім того, судом враховується, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо пред'явленого позову, а також визнання ним наявної заборгованості, позовні вимоги визнаються господарським судом обґрунтованими, належним чином підтверджені матеріалами справи та задовольняються у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19774,82 грн покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Бобринецької районної державної адміністрації (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, 80, ідентифікаційний код 02143985) на користь Дочірнього підприємства "Центргаз" відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 67, ідентифікаційний код 31146068) заборгованість у сумі 1 318 321,68 грн, а також 19 774,82 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 08.07.2016.

Суддя В.М. Балик