Рішення

від 07.07.2016 по справі 915/615/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року Справа № 915/615/16

м.Миколаїв

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 89), код 32143487

відповідач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159), код 05410263

про: стягнення 841 504 грн. 17 коп.

суддя Фролов В. Д.

ПРИСУТНІ:

Від позивача - ОСОБА_1 довіреність від 20.11.2015 року

Від відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 04/1192 від 01.02.2016 року

- ОСОБА_3 довіреність №04/1199 від 18.04.2016 року

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» про стягнення інфляційних втрат в сумі 841 504 грн. 17 коп.

В мотивувальній частині позову ТОВ В«Зоря-СервісВ» зазначає, що інфляційні втрати у розмірі 841 504 грн. 17 коп. нараховані відповідачу на підставі ч.2 ст. 625 ГПК України за період з 01 квітня по 30 червня 2015 , за основною заборгованістю в сумі 4 950 024 грн. 53 коп. затвердженою мировою угодою від 28.07.2004 року.

Ухвалою від 26.05.2016 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 06.07.2016.

В судовому засіданні 06.07.2016 оголошено перерву на 07.07.2016.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що мирова угода не може розглядатись як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентований відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України. Крім того, мирова угода від 28.07.2004 року є розірваною за згодою сторін відповідно до п. 6, а тому у позивача відсутні підстави вимагати сплати інфляційних втрат за невиконанням умов мирової угоди.

05 липня 2016 року від відповідача надійшла заява №1214 про застосування строку позовної давності.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 у справі №8/167 в позові ТОВ В«Зоря-СервісВ» про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» заборгованості у сумі 8587435,83 грн. було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 апеляційну скаргу ТОВ В«Зоря-сервісВ» на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 у справі №8/167 задоволено частково, рішення скасовано, позов задоволено та стягнуто з ВАТ В«МиколаївгазВ» на користь ТОВ В«Зоря-сервісВ» борг у сумі 7512118,08 грн. та збитки від інфляції у сумі 1075317,75 грн.

26.12.2003 господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ, який був пред'явлений до виконання та, на виконання якого відділом Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції м.Миколаєва було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2004.

На стадії виконання судового рішення позивач та відповідач уклали мирову угоду від 28.07.2007, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 у справі №8/167, у зв'язку з чим державним виконавцем винесена постанова від 29.11.2004 про закінчення виконавчого провадження.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до мирової угоди від 28.07.2007, а саме: 01.08.2006 сторонами була підписана додаткова угода №1, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.08.2006; 03.01.2007 - додаткова угода №2, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007; 30.03.2007 - додаткова угода №3, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007; 05.07.2007 - додаткова угода №4, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007. Зазначені додаткові угоди є невід'ємними частинами мирової угоди від 28.07.2004.

Згідно умов мирової угоди від 28.07.2004 в редакції додаткової угоди №4 від 05.07.2007, остаточним терміном погашення заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» перед ТОВ В«Зоря-СервісВ» є грудень 2011 року.

Як зазначає позивач, у вересні 2007 року відповідач припинив виконувати графік погашення боргу, встановлений додатковою угодою №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004, у зв'язку з чим позивач звернувся до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження.

11.03.2008 постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.2007 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004.

Постановою від 25.03.2008 державний виконавець Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції зупинив виконавче провадження, оскільки ВАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України В«Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексуВ» .

В подальшому вказане виконавче провадження було передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, яке 16.12.2008 постановою державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області було прийняте до виконання з привласненням номеру ВП №10706927.

01.03.2013 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області виніс три постанови у виконавчому провадженні ВП №10706927: про поновлення виконавчого провадження; про зміну назви сторони виконавчого провадження та про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство.

31.03.2014 державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області поновив виконавче провадження ВП №10706927, про що виніс постанову.

В подальшому, ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило визнати неправомірною постанову від 31.03.2014 про поновлення виконавчого провадження №10706927.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 у справі №8/167 скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» було задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 залишено без змін. При цьому, у постанові зазначено, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 від 05.07.2007 до мирової угоди від 28.07.2004 не відповідає вимогам ст.18 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , оскільки в ній не зазначено строку пред'явлення її до виконання, а тому не могла бути підставою для відкриття виконавчого провадження.

В подальшому начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області прийнято постанову від 22.10.2014, згідно якої скасовані всі постанови державних виконавців, винесені у даному виконавчому провадженні.

24.10.2014 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, на підставі п.2 ч.1 ст.26 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» було відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі №8/167 та повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.2004 у справі №8/167 і оригінал ухвали від 19.07.2007, згідно супровідного листа №02.1-24/6210 від 24.10.2014.

Вказану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження позивачем отримано 27.10.2014 року.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача 26 травня 2016 року до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 у справі №915/2140/14 позовні вимоги ТОВ В«Зоря-СервісВ» задоволено та стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» на користь позивача 100000,0 грн. заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004. При цьому, суд зазначив, що позивачем не було пропущено строку позовної давності для стягнення суми боргу, оскільки про порушення свого права позивач довідався отримавши постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 у справі № 8/167.

Зазначена позиція Господарського суду Миколаївської області підтримана Вищим господарським судом України у постанові від 16.07.2015 при перегляді справи №915/2140/14 у касаційному порядку.

03.08.2015 р. ТОВ В«Зоря-СервісВ» пред'явлено позов до ПАТ В«МиколаївгазВ» про стягнення з останнього іншої частини заборгованості в загальній сумі 700000 грн., і рішенням суду від 05.10.2015 р. у справі № 915/1395/15, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного суду та Вищого господарського суду України, позов задоволено повністю.

Згідно цього рішення вирішено про стягнення з ПАТ В«МиколаївгазВ» на користь ТОВ В«Зоря-СервісВ» грошових коштів у загальній сумі 700000 грн., із яких: 57186 грн. 45 коп. - залишок заборгованості за вересень 2007 року; заборгованість за жовтень 2007 року - лютий 2008 року по 114500 грн. щомісяця; 70313 грн. 55 коп. - частка заборгованості за березень 2008 року.

На виконання судових рішень по справам № 915/2140/14, №915/1395/15 господарським судом Миколаївської області були видані відповідні накази, які пред'явлені до виконання, та на виконання яких Ленінським відділом ДВС Миколаївського міського управління юстиції відділом були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2015 року у справі № 915/1510/15 було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» про стягнення 12172,19 грн. 3% річних та 4950,02 грн. збитків від інфляції, нарахованих на суму основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за укладеною між стронами мировою угодою від 28.07.2004 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 року, скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 06.11.2015 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» 3% річних за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року в сумі 12172,19 грн. та збитки від інфляції за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року в сумі 4950,02 грн.

Вищевказаними рішеннями встановлено переривання строку позовної давності (в наслідок прийняття господарським судом Миколаївської області рішення від 18.02.2015 року по справі № 915/2140/14) як по виконанню боржником основного зобов'язання за мировою угодою, так і до нових періодів для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована належним чином та підлягає задоволенню, виходячи з наступного .

Предметом даного позову виступила майнова вимога позивача про стягнення з боржника за період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року інфляційних втрат в розмірі 841 504 грн. 17 коп., нарахованих на суму основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за укладеною між сторонами мировою угодою від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року.

Так, відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За загальними правилами цієї норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто він несе відповідальність і за відсутності вини.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умови укладених сторонами мирової угоди від 28.07.2004 р. та додаткової угоди № 4 до неї, котрі затверджені відповідними ухвалами суду, є обов'язковими для сторін, зокрема для ПАТ В«МиколаївгазВ» щодо погашення заборгованості у визначені строки та сумах.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач стверджує, що вказана заборгованість не була погашена.

В свою чергу, умови мирової угоди та укладені до неї додаткові угоди, які затверджені відповідними ухвалами господарського суду Миколаївської області, є обов'язковими для виконання сторонами, а отже порушення цих умов є порушенням зобов'язань, передбачених чинним законодавством.

За умовами укладеної між сторонам мирової угоди від 28.07.2004 року ( у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), оплата заборгованості відповідачем мала здійснюватись розстроченими платежами в період з серпня 2004 року по грудень 2011 року.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів, які вказують на виконання ним зобов'язань за укладеною між сторонами мировою угодою від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм, обставин справи, суд перевірив нарахування, здійснені позивачем до стягнення з боржника інфляційних втрат, і дійшов висновку, що розрахунок суду повністю узгоджується з розрахунками позивача та складає за період з 01 квітня по 30 червня 2015 року в розмірі: 841 504 грн. 17 коп. (а.с.96).

Таким чином, право вимоги позивача до відповідача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 841 504 грн. 17 коп. по мировій угоді від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року, в даних спірних відносинах є цілком законним та обґрунтованим.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 р. у справі № 8/167 про затвердження мирової угоди від 28.07.2004 р. є виконавчим документом. Ця ухвала не відповідає вимогам щодо виконавчого документа, передбаченим ст. 18 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , про що встановлено і наведеними вище судовими рішеннями в інших справах, котрі вступили в законну силу.

Суд визнає, що відсутні підстави для застосування наслідків пропущення строків позовної давності, про застосування котрих просить відповідач.

Відповідно до ст. 257, ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Вказаними вище рішеннями Господарського суду Миколаївської області в інших господарських справах №№ 915/2140/14 та 915/1395/15, що набрали законної сили у відповідності до чинного процесуального законодавства, крім іншого, визнано, що відлік строку позовної давності за вимогами ТОВ В«Зоря-СервісВ» про стягнення з ПАТ В«МиколаївгазВ» грошових коштів за невиконання в добровільному порядку грошових зобов'язань за мировою угодою від 10.08.2004 р., з урахуванням додаткових угод до неї, в тому числі додаткової угоди № 4, затверджених відповідними ухвалами Господарського суду Миколаївської області у справі № 8/167, спір про виконання котрих є предметом також і в даній справі , належить починати з моменту, коли позивач довідався про порушення свого права, зокрема, з моменту отримання ТОВ В«Зоря-СервісВ» постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень від 24.10.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 р. по справі № 8/167, а саме, з 27.10.2014 р.

Відлік строку позовної давності за вимогами ТОВ В«Зоря-СервісВ» почав свій перебіг з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, тобто з моменту отримання ТОВ В«Зоря-СервісВ» постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень від 24.10.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року у справі № 8/167, а саме - з 27.10.2014 року.

Факт отримання позивачем вказаної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження 27.10.2014 р. підтверджується також довідкою із сайту В«УкрпоштаВ» та конвертом (а.с. 50).

Отже, строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки останній звернувся до суду з позовом у справі, що розглядається, 26.05.2016 р. з дотриманням загального строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення інфляційні втрати за період з 01 квітня по 30 червня 2015 року в розмірі 841 504 грн. 17 коп. у зв'язку з чим позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

У судовому засіданні 07.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (54000, вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, код 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» (54001, вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, код 32143487) інфляційні втрати в сумі 841 504 (вісімсот сорок одна тисяча п'ятсот чотири) грн. 17 коп., а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 12 622 (дванадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 56 коп.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2016 року.

Суддя В.Д. Фролов