Рішення

від 07.07.2016 по справі 917/907/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 р. Справа №917/907/16

за позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області, вул. Авіаторська, 52, м.Лубни, Полтавська область, 37500

до Споживчого товариства "Лубенський ринок", просп.Володимирський, 42/1, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

про стягнення 16270,26 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 2 від 11.01.2016р.,

від відповідача: не з'явилися.

Розглядається позов про стягнення 16270,26 грн. заборгованості, з яких: 8696,93 грн. основного боргу за договором з водопостачання та водовідведення № 38 від 01.12.2014р. та Угодою № 5 від 01.12.2013 р. про прийняття та очистку стічних вод, 138,37 грн. 3% річних, 709,71 грн. інфляційних, 6725,25 грн. пені.

16.06.2016р. від відповідача до суду надійшов лист, в якому він повідомив про сплату суми основного боргу та просив суд відмовити у позові (вх. № 7686).

23.06.2016р. позивачем надані додаткові пояснення до позову та клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у зв"язку з його сплатою відповідачем у повному обсязі (вх. № 7933 та № 7932 від 23.06.2016р.).

07.07.2016р. позивачем через канцелярію суду надано розрахунок пені відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України (вх. № 8461 від 07.07.2016р.).

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову за обгрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 07.07.2016р., будучи належним чином повідомленим про час день і місце проведення судового засідання, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника позивача у судове засідання 07.07.2016р. не унеможливлює розгляд справи № 917/907/19, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, між КП «Лубни-водоканал» Лубенської міської ради (далі по тексту Позивач, виконавець) та Споживчим товариством «Лубенський ринок» (далі по тексту Відповідач, Споживач) був укладений договір № 38 від 01.12.2014 року на надання в 2015 році послуг з водопостачання та водовідведення (далі по тексту Договір).

П.2 договору визначає, що предметом договору є такі послуги: централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

П. 5 договору сторони погодили, що «Скидання споживачем стоків з перевищенням допустимих концентрацій оплачується за підвищеним тарифом відповідно до «Правил приймання стічних вод підприємств». Допустимі концентрації забруднюючих речовин у скидах Споживачів у комунальні системи водовідведення та зливні станції Виконавця вказані в додатку №3 до цього договору».

П. 7 Договору передбачає, що розрахунковим періодом є календарний місяць, платежі вносять не пізніше 25 числа розрахункового місяця, в п. 8 зазначено, що плата за надані послуги вноситься Споживачем відповідно до показань засобів обліку або розрахунків на підставі платіжного документу.

Обов'язком споживача за умовами укладеного договору (п. 15) передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги в установлені Договором строки.

Термін дії договору з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків до повного погашення заборгованості.

Відповідно до абзацу другого п. 27 згаданого договору Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору за два тижня до закінчення терміну дії договору.

Крім того, між Позивачем та Відповідачем було укладено Угоду № 5 від 01.12.2013 р. про прийняття та очистку стічних вод. За даною Угодою КП «Лубни-водоканал» є Виконавцем, а СТ «Лубенський ринок» - Абонентом. Згідно умов даної Угоди (п. 1.1.) Виконавець зобов'язується прийняти на очистку стічні води з понаднормативними забрудненнями від Абонента, а Абонент зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за користування послугами не пізніше 25-го числа розрахункового місяця.

Позивач вказує, що на дату звернення до суду у відповідача перед ним за невиконання умов вищезазначених договору та угоди виникла заборгованість у розмірі 8696,93 грн.

Позивач, посилаючись на наявність боргу та невчасну сплату вартості наданих послуг під час дії договору, звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 8696,93 грн. основного боргу за договором з водопостачання та водовідведення № 38 від 01.12.2014р. та Угодою № 5 від 01.12.2013 р. про прийняття та очистку стічних вод, 138,37 грн. 3% річних, 709,71 грн. інфляційних, 6725,25 грн. пені.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються договором послуг, відповідно до якого одна сторона за завданням другої сторони зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленому договором (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, так як одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач надавав послуги з водопостачання та водовідведення, на умовах, що визначені договором.

Як свідчать матеріали справи надані послуги по водопостачанню та водовідведенню відповідачем оплачені не в повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість на дату звернення до суду у відповідача перед позивачем за невиконання умов вищезазначених договору та угоди склала 8696,93 грн.

Як повідомили сторони, зокрема відповідач у листі за вх. № 7686 від 16.06.2016р. та позивач у клопотанні про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу (вх. № 7932 від 23.06.2016р.) відповідач суму основного боргу сплатив.

Факт сплати відповідачем суми основного боргу підтверджується платіжним дорученням № 441 від 03.06.2016р.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 02.06.2016р. (згідно поштового штемпеля на конверті), фактично відповідачем сплачено основний борг 03.06.2016р., тобто після пред"явлення позову, слід вважати, що між сторонами відсутній предмет спору, а провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 18.4 договору передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті послуги позивач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Сплата пені не позбавляє споживача обов"язку відшкодувати 3% річних та інфляційні втрати завдані виконавцю несвоєчасним виконанням зобов"язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (в редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати послуг позивачем нарахована пеня за загальний період з 26.02.2014р. по 19.05.2016р. у розмірі 16 851,03 грн. При цьому, при поданні позову позивачем враховані положення ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та заявлено до стягнення 6 725,25 грн. пені з посиланням на п.18.4. договору № 38 від 01.12.2014 року.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних за загальний період з 26.02.2014р. по 19.05.2016р. у розмірі 138,37 грн. та інфляційні нарахування за загальний період з березня 2014р. по квітень 2016р. у розмірі 709,71 грн. (розрахунок надано з супр. листом за вх. № 8461 від 07.07.2016р.).

Відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення розмірів пені, 3% річних та інфляційних нарахувань не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманих послуг та проведених відповідачем оплат), суд прийшов до висновку, що заявлені розміри пені відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Разом з тим, судом враховано, що за приписами статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При ньому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржникам; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання, про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Суд на підставі системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, приймаючи до уваги інтереси сторін у даній справі, факт сплати відповідачем суми основного боргу у повному обсязі, дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої штрафної санкції на 30% до 4707,68 грн. пені.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 138,37 грн. 3% річних, 709,71 грн. інфляційних, 4707,68 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню, в частині вимог про стягнення суми основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, в іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені витрати на сплату судового збору із даної позовної заяви. При цьому, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, сплата суми основного боргу відбулося ним після звернення позивача з даним позовом до суду та порушення провадження у справі, понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Крім того, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено ( п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства "Лубенський ринок" (просп.Володимирський, 42/1, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 37981364) на користь Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради ( Полтавська область, м.Лубни, вул. Авіаторська, 22, код ЄДРПОУ 36770447) 138,37 грн. 3% річних, 709,71 грн. інфляційних, 4707,68 грн. пені, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 8696,93 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено

Суддя Киричук О.А.