Рішення

від 04.07.2016 по справі 922/1599/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р.Справа № 922/1599/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Хечанян Г.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства фірма "Хімекс", м. Івано-Франківськ до Приватного підприємства "Транспортно-експедиційна компанія "Успіх", смт. Васищеве про стягнення 14003,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "ТЕК "Успіх" (далі - відповідач) звернулось ПП "Хімекс" (далі - позивач). У позові останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь 6000,00 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №Д-14082014-4, що був укладений між сторонами 14.08.2014 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 7461,72 грн. інфляційних збитків та 541,28 грн. річних відсотків. Судові витрати, що складаються з 1378,00 грн. судового збору та 1800,00 грн. витрат на правову допомогу, позивач просив суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 24.05.2016 року було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 08.06.2016 року об 11:00 год.

Ухвалою суду від 08.06.2016 року розгляд справи був відкладений до 04.07.2016 року до 10:45 год.

02.07.2016 року до суду від позивача, на виконання ухвали суду від 24.05.2016 року, надійшла заява, в якій він надає суду договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг та квитанцію до прибуткового касового ордеру. Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14 серпня 2014 року між сторонами був укладений Договір №Д-14082014-4 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Предметом цього договору, є взаємовідносини сторін, при плануванні, взаєморозрахунках і здійсненні перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України, а також країн далекого та близького зарубіжжя.

Відповідно до п.2.1. Договору, виконавець на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажів шляхом залучення транспортних засобів, належних виконавцю, у відповідності з умовами даного договору і заявок.

14 серпня 2014 року на адресу перевізника, електронною поштою, надійшла Заявка на перевезення вантажу №3-14082014-5 за маршрутом н/п Рандбол (Данія) - Дніпропетровськ.

На підтвердження укладення Договору перевезення сторонами складена міжнародна товаротранспортна накладна СМR № б/н.

Перевезення було виконане позивачем без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення. Вказану обставину підтверджує наявність відтиску печатки вантажоодержувача в графі 24 накладної та відсутність будь-яких приміток вантажоодержувача у цій графі.

Обумовлена в п.15 Заявки ціна перевезення складає 32095,00 грн. Відповідно до змісту п. 17, оплата перевезення здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після направлення оригіналів документів, котрі за звичаями ділового обороту, що склалися у галузі міжнародних перевезень, є підставою для здійснення оплати, в т.ч. рахунка, акта виконаних робіт, СМR, договору.

Позивачем, на виконання вимоги про направлення документів, які є підставою для оплати, на адресу відповідача, 04 вересня 2014 року був направлений рекомендований лист №7601832697341.

Втім, відповідач здійснив часткову оплату виконаного перевезення у сумі 26095,00 грн. з 26 вересня 2014 року по 28 січня 2016 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг у розмірі 6000,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7461,72 грн. та три проценти річних у розмірі 541,28 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1800,00 грн. судових витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснено у розділі 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України В«Про адвокатуруВ» .

Закон України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як роз'яснено у п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» від 21.02.2013 року № 7, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №б/н від 04.05.2016 року, за умовами якого останній зобов'язується надати правову допомогу у спорі, що виник з ПП "ТЕК Успіх".

У п. 2.2 договору сторони погодили, що розмір винагороди становить 1800,00 грн.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 1800,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №02/05 від 10.05.2016 року (а.с. 35).

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» .

З огляду на зазначене, відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Транспортно-експедиційна компанія "Успіх" (62495, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37846726) на користь Приватного підприємства "Фірма "Хімекс" (76019, м. Івано-Франковськ, вул. Височана, 18, код ЄДРПОУ 25063846) - 6000,00 грн. основного боргу, 7461,72 грн. інфляційних збитків, 541,28 грн. 3% річних, 1378,00 грн. судового збору та 1800,00 грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_2