Ухвала

від 06.07.2016 по справі 369/12988/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12988/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/3062/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 57 06.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Березовенко Р.В., Приходька К.П.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» до відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року банк звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що 02 червня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 020608-К/1, відповідно до умов якого останній отримав від банку кредит у сумі 45 000,00 дол. США та зобов’язувався повернути у повному обсязі в строк до 02 червня 2013 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за Кредитним договором № 020608-К/1 було укладено договір іпотеки № 020608-1/1 від 02 червня 2008 року, предметом якого була земельна ділянка (кадастровий номер 3222485900:05:001:0058), площею 0,0704 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада, с/т "Чайка-2".

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстроване Банком у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Разом з тим, 14 січня 2011 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, під час здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню №23411345, винесено постанову, якою було накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. В тому числі й на майно яке перебуває в іпотеці у ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро».

Враховуючи викладене, банк вважає, що його право пріоритету на задоволення вимог щодо кредитного зобов’язання за рахунок іпотечного майна було обмежене, а тому просив зняти арешт та заборону на відчуження з нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 3222485900:05:001:0058, площею 0,0704 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада, с/т "Чайка-2", що належить на праві власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), який накладено заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції за постановою від 14 січня 2011 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження під час здійснення виконавчих дій.

Рішенням Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 28 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро» звернулися до суду із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що його як іпотекодержателя не було повідомлено про накладення арешту на предмет іпотеки та оголошення заборони на його відчуження, чим було обмежено його пріоритетне право на задоволення вимог щодо кредитного зобов’язання за рахунок іпотечного майна.

На підставі зазначеного, ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі та скасувати арешт та заборону відчуження на майно, що є предметом договору іпотеки від 02 червня 2016 року.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 червня 2008 року між банком, яким є - Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ОСОБА_2 Дніпро", що в подальшому на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Банку від 28.05.2009 тип Банку із Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство, у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства, Банком змінено найменування із Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ОСОБА_2 Дніпро» на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Дніпро» та особою, якою є - ОСОБА_3, було укладено кредитний договір № 020608-К/1, надалі за текстом - Кредитний договір.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 отримав від банку кредит у сумі 45 000,00 дол. США, який зобов’язувався повернути у повному обсязі в строк до 02.06.2013 року або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за Кредитним договором № 020608-К/1 іпотекодавець, передав відповідно до договору іпотеки № 020608-1/1 від 02.06.2008 в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку (кадастровий номер 3222485900:05:001:0058), площею 0,0704 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада, с/т "Чайка-2".

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстроване Банком у порядку, передбаченому законом у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

14 січня 2011 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції ОСОБА_4 під час здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню №23411345 винесено постанову, якою було накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. В тому числі і на майно яке перебуває в іпотеці у ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро».

Враховуючи наведене вище та той факт, що банком не надано підтверджуючі докази того, що відбулося звернення стягнення на іпотечне майно, що могло би бути підставою для звільнення майна з-під арешту, суд першої інстанції дійшов до висновку, що не має законних підстав для задоволення даного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 6,7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, представник банку ОСОБА_5 був присутнім під час опису й арешту майна, що є беззаперечним доказом того, що банку було відомо про накладення державним виконавцем арешту на майно, яке є предметом іпотеки. Тому доводи апеляційної скарги щодо того, що державним виконавцем не було повідомлено про вжиття таких заходів спростовуються та не приймаються апеляційним судом до уваги.

Обґрунтовуючи свої вимоги про звільнення майна з-під арешту ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро» посилається на ч. 6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» відповідно до якої, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки .

Тобто вказана норма прямо передбачає, що інші особи також мають право зареєструвати свої вимоги на передане в іпотеку майно, вже після державної реєстрації іпотеки, однак іпотекодержатель має переважне право перед ними задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином, наведена норма статті не виключає наявності інших зареєстрованих обтяжень предмета іпотеки, однак ці обтяження не впливають на пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених вимог за рахунок предмета іпотеки, а відповідно і право іпотекодателя на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателя.

Окрім того, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи зазначені норми права та докази, які містяться в матеріалах справи, ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро» є лише іпотекодержателем переданого в іпотеку майна, а до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не звертався.

Також судова колегія враховує ту обставину, що арешт на земельну ділянку накладений в порядку виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 саме на користь ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро», саме представнику ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро» земельна ділянка передана на відповідальне збереження , а тому саме позивач може ініціювати перед судовим виконавцем, як стягувач, скасування цього арешту. Тобто позивач в одній особі є стягувачем за виконавчим провадженням №2-1394/10 в межах якого був накладений арешт на земельну ділянку та іпотекодержателем цієї земельної ділянки за іпотечним договором № 020608-І/1.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. Відповідно рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та не має підстав визначених ст.309 ЦПК України для його скасування.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав зазначених в ній.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» відхилити.

Рішення Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: