Рішення

від 14.06.2016 по справі 308/2348/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2348/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_1

з участю позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Україна» про виплату заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Україна», у якій просить виплатити заборгованість по заробітній платі, а актож зобов'язати роботодавця видати позивачу копію наказу про звільнення та оригінал трудової книжки з відповідними відмітками про час роботи на посаді директора ТОВ «Сума Україна».

Свій позов обґрунтовує тим, що згідно з трудовим контрактом від 07.09.2015 року він, ОСОБА_2, приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Сума Україна».

Зазначає, що в листопаді 2015 року єдиним учасником ТОВ «Сума Україна» було прийняте рішення про звільнення його із займаної посади директора товариства з 30.11.2015 року. Контрактом від 07.09.2015 року (пункт 9.2) передбачене право засновника на дострокове розірвання договору шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання контракту стороною, що ініціює припинення, іншій стороні, у термін за один місяць до дати передбачуваного припинення цього контракту. Вказує, що таке повідомлення йому не надсилалось.

Також зазначає, що 30 листопада 2015 року засновником товариства було повідомлено його про його звільнення та запропоновано йому передати документи та печатку товариства новому директору (учаснику товариства), що ним було і зроблено.

Вказує, що в порушення законодавства йому не було видано трудову книжку з відповідними відмітками та копію наказу про звільнення, не був проведений належний при звільненні розрахунок.

Пояснює, що згідно з розділом 6 трудового контракту місячний розмір заробітної плати директора був встановлений на рівні мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати з 07.09.2015 року по 30.11.2015 року складав 1378,00 грн. Згідно з календарем робочих днів він відпрацював: у вересні 2015 року - 18 робочих днів, у жовтні 2015 року - 21 робочий день, у листопаді 2015 року - 21 робочий день. Разом - 60 робочих днів. Середня заробітна плата за вересень 2015 року складала - 1127,45 грн. (1378/22*18), у жовтні та листопаді 2015 року - 1378 грн. Тобто середньоденна заробітна плата за пророблений час складала 64,72 грн. ((1378+1378+1127,45)/60).

Кількість робочих днів у грудні 2015 року - 23 дні, у січні 2016 року - 19 днів, у лютому 2016 року - 21 день, разом 63 робочих днів.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що сума компенсації розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати (64,72 грн.) на загальну кількість робочих днів (123 дні) в період з 07 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року, що дорівнює 7960,56 грн.

На підставі наведеного, просить суд зобов'язати відповідача надати до суду оригінал та копію наказу про його звільнення, довідку про середню заробітну плату, стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки в сумі 7960,56 грн., а також зобов'язати відповідача видати йому копію наказу про звільнення та видати оригінал трудової книжки з відповідними відмітками про час роботи на посаді директора ТОВ «Сума Україна».

У подальшому, 31 травня 2016 року позивачем через канцелярію суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Свою заяву обґрунтовує тим, що у зв'язку з тим, що в період з 07.09.2015 року по 30.11.2015 року через нього та за його власний рахунок відповідач здійснив проплати платежів, що засвідчені дублікатами платіжних квитанцій на загальну суму 3269,41 грн. Відповідач повинен був відшкодувати йому на його банківську карту № 5169304808086153 з картковим рахунком № 26253009741912, або корпоративну картку № 5582592000170366 з картковим рахунком № 26054000056902 методом перерахунку коштів з розрахункового рахунку відповідача № 26008585593000 кошти, які були подані під авансовий звіт та вказані в вищенаведеній таблиці №1 Відповідачем не були здійснені перерахунки коштів йому, про що свідчать виписки по вищевказаним розрахунковому та картковим рахунках, копії яких були подані як додатки при позовній заяві.

Отже, вказує, що станом на день подання заяви про збільшення розміру позовних вимог заборгованість відповідача по авансовій звітності перед ним в період з 07.09.2015 року по 30.11.2015 року становить 3269,41 грн., та заборгованість по середньому заробітку за весь час затримки становить 7960,56 грн. Загальна сума заборгованості становить 11229,97 грн.

Таким чином, позивач заявляє про збільшення розміру позовних вимог до 11229,97 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 31.05.2016 року та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - представник ТОВ «Сума Україна» в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (штрихкодовий ідентифікатор 88000 1700154 5), що повернулося на адресу суду 31.03.2016 року з довідкою про причини повернення за закінченням терміну зберігання, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (штрихкодовий ідентифікатор 88000 1699391 9), що повернулося на адресу суду 20.04.2016 року з довідкою про причини повернення за закінченням терміну зберігання, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (штрихкодовий ідентифікатор 88000 1724967 9), що повернулося на адресу суду 27.04.2016 року, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Окрім того, при зверненні до суду ОСОБА_2 заявив клопотання про зобов'язання відповідача надати до суду оригінал та копію наказу про його звільнення, довідки про середню заробітну плату.

11.05.2016 року позивач подав через канцелярію суду письмове клопотання про витребування доказів, а саме просив суд витребувати у ТОВ «Сума Україна» довідку про середньоденну заробітну плату за два попередні місяці, які передували звільненню, а також табель обліку робочого часу в період з 07.09.2015 року по 30.11.2015 року, оскільки в позивача виникли проблеми в отриманні таких доказів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2016 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. У порядку витребування доказів у справі № 308/2348/16-ц зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Сума Україна» надати суду довідку про середньоденну заробітну плату за два попередні місяці, які передували звільненню ОСОБА_2, а також облік робочого часу ОСОБА_2 в період з 07 вересня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Ухвалу направлено для виконання до товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Україна» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 26) та надано термін для направлення до суду безпосередньо за адресою: вул. Загорська, 53, м. Ужгород, Закарпатська область, доказів, які вимагає суд, в строк до 31 травня 2016 року.

Однак, дана ухвала суду не була виконана товариством з обмеженою відповідальністю «Сума Україна», докази до суду не направлено, про причини невиконання ухвали суду не повідомлено.

У зв'язку з цим на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Україна» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 26) направлено лист з вимогою повідомити про причини невиконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року, а також надати витребувані документи, зазначені в даній ухвалі.

Однак, на даний лист товариство з обмеженою відповідальністю «Сума Україна» також не відреагувало.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 1 та 43 Конституції України - Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди.

За приписами ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

У відповідності до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Питання щодо виготовлення трудових книжок, їх зберігання та внесення записів, зокрема про прийняття, переведення та звільнення працівника, регулюється відповідно постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.

Згідно з вищенаведеною Інструкцією трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, громадян, які працюють за трудовим договором в іноземних представництвах, в іноземних кореспондентів, співпрацівників міжнародних організацій та інших прирівняних до них іноземців на території України. До трудової книжки вносяться у тому числі відомості про роботу,звільнення (п. 2.2 Інструкції).

Відповідно до п. 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з положеннями п. 4.1. Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з положеннями ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З доданого до матеріалів справи трудового контракту від 07.09.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Сума Україна». Даний факт також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Сума Україна» від 17.09.2015 року, де ОСОБА_2 вказаний як керівник підприємства.

У судовому засіданні досліджено оригінал трудової книжки ОСОБА_2 серії АХ № 646390, виданої 26.11.1999 року, з якої вбачається, як і заявив позивач, що записи про час роботи ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «Сума Україна» відсутні, як про його прийняття на роботу, так і про його звільнення. Останній запис в трудовій книжці датований 08.11.2013 року про прийняття 01.10.2013 року ОСОБА_2 на посаду регіонального менеджера ТОВ «Бастіон М» та про звільнення за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України від 08.11.2013 року, що підтверджується копією трудової книжки, наявною в матеріалах справи та оглянутим в судовому засіданні оригіналом.

Судом також встановлено, що контрактом від 07.09.2015 року, а саме пунктом 9.2 передбачене право засновника на дострокове розірвання договору шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання контракту стороною, що ініціює припинення, іншій стороні, у термін за один місяць до дати передбачуваного припинення цього контракту. Однак, як вбачається з пояснень позивача, таке повідомлення йому не надсилалось.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що засновником відповідача ТОВ «Сума Україна» як юридичної особи значиться ОСОБА_3, адреса засновника: АДРЕСА_1, Словаччина, який також зазначений керівником даного суб'єкта господарювання з 01.12.2015 року.

Відтак, вказане підтверджує, що 30 листопада 2015 року директора ТОВ «Сума Україна» ОСОБА_2 звільнено із займаної посади директора товариства, іншого відповідачем не спростовано, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Невиконання роботодавцем вимог трудового законодавства, а саме - ст.116 КЗпП України, - є триваючим правопорушенням, з огляду на що звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст.117 КЗпП України на момент припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що фактичного розрахунку по дійсній заборгованості, як такого, не було, суд приходить до висновку, що підстави та розмір позовних вимог є обґрунтованими.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме - в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку розміру середньоденного заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Зокрема, згідно з п. 6.2 ст. 6 трудового контракту від 07.09.2015 року місячний розмір заробітної плати директора був встановлений на рівні мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати з 07.09.2015 року по 30.11.2015 року складав 1378,00 грн. Згідно календаря робочих днів він відпрацював: у вересні 2015 року - 18 робочих днів, у жовтні 2015 року - 21 робочий день, у листопаді 2015 року - 21 робочий день. Разом - 60 робочих днів. Середня заробітна плата за вересень 2015 року складала - 1127,45 грн. (1378/22*18), у жовтні та листопаді 2015 року - 1378 грн. Тобто середньоденна заробітна плата за пророблений час складала 64,72 грн. ((1378+1378+1127,45)/60).

Відповідно до додатку до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 р. № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів у грудні 2015 року склала 23 дні.

Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у січні 2016 року - 19, у лютому - 21. Разом за період в межах позовних вимог 63 робочих днів.

Отже, сума компенсації розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати (64,72 грн.) на загальну кількість робочих днів (123 дні) в період з 07 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року, що дорівнює 7960,56 грн.

Судом також встановлено, що в період з 07.09.2015 року по 30.11.2015 року через ОСОБА_2 та за його власний рахунок відповідач здійснив проплати платежів, що засвідчені дублікатами платіжних квитанцій на загальну суму 3269,41 грн., копії яких додано до матеріалів справи. Відповідач повинен був відшкодувати йому на його банківську карту № 5169304808086153 з картковим рахунком № 26253009741912, або корпоративну картку № 5582592000170366 з картковим рахунком № 26054000056902 методом перерахунку коштів з розрахункового рахунку відповідача № 26008585593000 кошти, які були подані під авансовий звіт, однак відповідачем не були здійснені перерахунки коштів ОСОБА_2, про що свідчать виписки по вищевказаним розрахунковому та картковим рахунках, копії яких додані до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд констатує факт порушення відповідачем порядку звільнення та строків розрахунку при звільненні позивача у даній справі, які тривають і на день прийняття рішення у вказаній справі, іншого представником відповідача не доведено та не спростовано належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги, збільшені 31.05.2016 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 209 та частини 1 статті 218 ЦПК України 14 червня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17 червня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 47, 48, 116, 117 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Україна» про виплату заборгованості по заробітній платі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сума Україна» (вул. Швабська, буд. 26, м. Ужгород, код 38064893) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 11229 (одинадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) гривень 97 копійок заборгованості, з якої:

7960,50 гривень середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 07.09.2015 року по 29.02.2016 року;

3269,41 гривень - заборгованість по авансовій звітності,

а також 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривню 21 копійку судового збору.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Сума Україна» (вул. Швабська, буд. 26, м. Ужгород, код 38064893) видати ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) копію наказу про звільнення ОСОБА_2 та видати оригінал трудової книжки з відповідними відмітками про час роботи на посаді директора ТОВ «Сума Україна».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик