Рішення

від 07.07.2016 по справі 190/271/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5098/16 Справа № 190/271/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» про визнання договору оренди землі припиненим, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «Джерело» про визнання договору оренди землі припиненим, зобов'язання вчинити певні дії - задоволені. Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 1224583700:01:002:0074) площею 8,7600 гектар, що розташована на території Мар'янівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, укладений 02 грудня 2008 року між ТОВ «Джерело» та ОСОБА_5, зареєстрований у Жовтоводському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 20 липня 2010 року за № 041013800947, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 Зобов'язано ТОВ «Джерело» повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 8,7600 гектар, що розташована на території Мар'янівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області (кадастровий № 1224583700:01:002:0074). Стягнуто з ТОВ «Джерело» (р/р 26004447630100, код ЗКПО 32172722, МФО 305653) на користь ОСОБА_4 551,20 грн. сплаченого судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Джерело» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2014 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-КИ № 551927, актовий запис № 4. За життя останній належала земельна ділянка площею 8,7600 га (кадастровий номер 1224583700:01:002:0074), яка розташована на території Мар'янівської сільської ради П'ятихатського району, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно до заповіту від 10 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом П'ятихатського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6, ОСОБА_5 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_4

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 вересня 2014 року, спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_5 є ОСОБА_4 Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 8,7600 га (кадастровий номер 1224583700:01:002:0074), яка розташована на території Мар'янівської сільської ради П'ятихатського району, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2008 року, ОСОБА_5 і ТОВ «Джерело» уклали договір оренди вказаної вище земельної ділянки, належної орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серія 4-ДП № 010343, виданого 25 грудня 2001 року, а актом прийому-передачі ОСОБА_5 02 грудня 2008 р. передала земельну ділянку ТОВ «Джерело» на 7 років.

Згідно додаткової угоди від 14 грудня 2015 року про заміну сторони та розірвання Договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2008 року, яка направлена товариству та одержана ним 30 грудня 2015 року, ОСОБА_4 повідомила ТОВ «Джерело» про бажання замінити особу орендодавця та припинити договір оренди земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору. Однак, додаткова угода ТОВ «Джерело» не була погоджена, та земельна ділянка позивачки не повернута.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_5 та ТОВ «Джерело» 02 грудня 2008 року досягли усіх умов щодо передачі земельної ділянки відповідачу у семирічне користування. Не зважаючи на те, що дана угода зареєстрована у Жовтоводському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр» ДЗК 20 липня 2010 року, строк дії договору сплинув 02 грудня 2015 року, тому дії відповідача щодо користування земельною ділянкою на теперішній час є не правомірними, у зв'язку з чим, відповідач повинен повернути спірну земельну ділянку позивачу, як законному власнику.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав неправильну правову оцінку та необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються наступними нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст..125 ЗК право власності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Згідно із ч. 5 ст.6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України , ст. 125 , 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Саме така правова позиція висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 13.06.2016, по справі № 6-643цс16.

В зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позоних вимог, оскільки договір оренди був зареєстрований 20 липня 2010 року та його строк дії складає сім років.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» задовольнити.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» про визнання договору оренди землі припиненим, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді