Ухвала

від 05.07.2016 по справі 192/36/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5151/16 Справа № 192/36/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс»

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділ Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року позивач, з урахуванням уточнень від 25 січня та від 30 березня 2016 року, звернувся до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділ Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним з моменту укладення, укладеного 09 листопада 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс» та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225081500:01:050:0001, площею 6,3359 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 .

У обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що 01 січня 2008 року між ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який був зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ «ЦДЗК», відповідно до умов чинного законодавства на час його укладання. У грудні 2015 року позивач дізнався про те, що орендована ним земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Алекс», згідно укладеного договору від 09 листопада 2015 року, а право оренди зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_3

З посиланням на ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладання договору, позивач зазначив, що укладений з ним договір оренди набув чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 16 квітня 2008 року і строк його дії - до 16 квітня 2018 року, а укладенням спірного договору оренди, під час дії первинного договору, відповідачі порушили право позивача, як орендаря, на користування спірною земельною ділянкою, яка не поверталася власнику з оренди.

Позивач вважав, що ТОВ «Алекс» не мав права укладати з власником земельної ділянки новий договір оренди, оскільки строк дії укладеного позивачем договору оренди, за яким орендодавець передав йому право користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору спливає лише 16 квітня 2018 року. Вважає, що діями відповідачів порушено вимоги ст.ст.319,409,410 ЦК України, внаслідок чого укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки суперечить чинному законодавству у зв'язку з чим, змушені відповідно до ст.ст.203,215 ЦК України звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав, як первісного орендаря, яке підлягає захисту в порядку, передбаченому ст.ст.395,396 ЦК України в тому числі і від власника земельної ділянки.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року позов задоволено .

Визнано укладений 09 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс» та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, кадастровий номер 1225081500:01:050:0001, площею 6,3359 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, недійсним з моменту укладення.

Стягнуто з ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська агропромислова компанія» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок з кожного.

У апеляційній скарзі ТОВ «Алекс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 01 січня 2008 року між ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі № 156, відповідно до п.п. 2 та 8 якого в оренду терміном на десять років передається земельна ділянка загальною площею 6,3359 га, яка належить ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акту на право власності на землю серії ДП №102842 від 07 травня 2003 року та розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.8-10,14-15).

Державну реєстрацію вказаного договору було здійснено 16 квітня 2008 року Солонянським відділом ДРФ «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040813201429 (а.с.10,11-12).

Відповідно до п.8 зазначеного договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, а відповідно до п.33 дія договору припиняється закінченням строку, на який його було укладено - п.п.8,33 (а.с.8-9).

Також, судом встановлено, що орендована земельна ділянка має кадастровий номер 1225081500:01:050:0001, а право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку підтверджується копією державного акта на право приватної власності серії ДП №102842 від 07 травня 2003 року (а.с.121), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.14-15).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а ст. 13 цього закону передбачено, що договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладання договору, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, яка була проведена 16 квітня 2008 року і строк його дії становить 10 років.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання за захистом якого і звернувся позивач до суду.

Згідно ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Станом на 01 січня 2008 року діяв Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 26 січня 2006 року, відповідно до якої державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.

Стаття 5 зазначеного Закону визначала, що систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав, а відповідно до п.4 вказаної статті Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Статтею 7 вказаного закону визначено, що місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру), а не є органами місцевого самоврядування, як посилався представник ТОВ «Алекс».

Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» до 01 січня 2013 року державна реєстрація зокрема, договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів, а згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 06 червня 2007 року №24 «Про затвердження Положень про територіальні органи Держземагентства», який діяв на час укладання договору від 01 січня 2008 року, головне управління земельних ресурсів здійснює свої повноваження безпосередньо та через управління (відділи) земельних ресурсів міських (міст обласного і районного значення) та районних відділів відповідної області.

Судом встановлено, що договір оренди землі від 01 січня 2008 року був зареєстрований Солонянським відділом ДРФ «ЦДЗК», тобто органом, який був уповноважений на здійснення такої реєстрації, а тому вказаний договір оренди набрав чинності та у орендаря - ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія» виникло право оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, а відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Крім того, судом встановлено, що 09 листопада 2015 року між ОСОБА_2, як власником земельної ділянки та ТОВ «Алекс», як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,3359 га, кадастровий номер 1225081500:01:050:0001, строком на 10 років (а.с.114-126) та згідно ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку приватний нотаріус ОСОБА_3 здійснила державну реєстрацію такого договору відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», норми якого діють з 01 січня 2013 року (а.с.17).

Тобто, судом було встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки був укладений саме під час дії договору оренди від 01 січня 2008 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» на орендодавця покладено обов'язок при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що укладаючи договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Алекс» від 09 листопада 2015 року відповідач ОСОБА_2 передала в оренду земельну ділянку, яка вже перебувала на той час в оренді у позивача, однак в п.1.5 спірного договору оренди зазначила недостовірну інформацію про те, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб відсутні (а.с.114), а тому, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не мала права передавати належну їй на праві власності земельну ділянку в оренду іншій особі, під час дії попередньо укладеного договору оренди землі, а тому укладений договір оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року суперечить вимогам цивільного законодавства, порушує права позивача, як орендаря, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним та для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що державна реєстрація попереднього договору оренди від 01 січня 2008 року була вчинена неналежним органом, книга реєстрації договору не відповідає по формі книзі, форма якої передбачена постановою КМУ від 25 грудня 1998 року №2073, а згідно посилань відділу Держгеокадастру реєстрація договору оренди від 01 січня 2008 року була вчинена згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, дія якого припинена на час укладення та реєстрації договору, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, судом було встановлено, що на час укладання договору оренди землі № 156 від 01 січня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 діяло два нормативних акти, відповідно до яких і проводилась державна реєстрація договорів оренди землі: Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року № 2078 та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174.

Аналізом положень зазначених нормативних актів встановлено, що процедурна складова державної реєстрації договорів оренди різниця між Порядком та Тимчасовим порядком наступним. Так, відповідно до Порядку: (п.13) після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Відповідно до Тимчасового порядку: (п.2.8) оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію договорів оренди (суборенди) землі. Видача договору оренди

(суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках договорів оренди (суборенди) землі.

До реєстраційної картки оператором (реєстратором) вносяться відомості про державну реєстрацію згідно з пунктом 3.4 цього Порядку.

Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної картки вона" засвідчується підписом керівника з зазначенням прізвища та ініціалів і печаткою оператора (реєстратора).

Другий примірник договору оренди (суборенди) землі оператор (реєстратор) передає до територіальних органів земельних ресурсів за актом приймання-передавання.

Таким чином, процедура реєстрації договору оренди землі за Тимчасовим порядком перед його реєстрацією у відповідній книзі не передбачає необхідності у засвідченні факту його державної реєстрації, отже, реєстрація Договору відбулась саме за Порядком із виконанням його вимог передбачених у п. 13, а не за Тимчасовим порядком.

Крім того, п. 3 Порядку передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради за місцем розташування земельної ділянки.

Колегією встановлено, що земельна ділянка, прийнята Позивачем у оренду за Договором оренди землі № 156 від 01 січня 2008 року територіально знаходиться у Василівській сільській раді і факт державної реєстрації Договору засвідчив голова Василівської сільської ради, підпис якого засвідчено прикладенням гербової печатки органу, і дана процедура не передбачена Тимчасовим порядком.

Зазначене також свідчить, що реєстрація Договору відбулась саме за Порядком із виконанням його вимог передбачених пунктами 3 та 13.

Крім того, пунктом 8 Порядку передбачено істотні умови Договору, які обов»язково мають бути відображені у договорі оренди землі, які встановлені також і вимогами ст. 14 Закону України «Про оренду землі», а саме:

-об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

-термін договору оренди;

-орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

-цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки;

- сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або

знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін.

Приписами п. 9 Порядку передбачено наслідки відсутності хоча б однієї з істотних умов визначених п. 8 Порядку, що тягне за собою визнання такого Договору недійсним.

Таким чином, відсутність зазначення конкретної календарної дати (числа і місяця) факту засвідчення державної реєстрації Договору оренди землі головою Василівської сільської ради, а лише року, не є підставою для визнання такого Договору недійсним або того, що державна реєстрація такого Договору не відбулась.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного посилання відповідача на практику ВСУ у справах №6-105цс12 від 31жовтня 2012 року, №6-55цс12 від 31жовтня 2012року, №6-78цс14 від 02 липня 2014 року стосовно того, що реєстрація договору оренди землі від 01 січня 2008 року повинна була здійснюватися відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки ВСУ дійшов такого висновку стосовно договору оренди від 05 січня 2004 року, в той час як договір оренди між позивачем та ОСОБА_2 був укладений 01 січня 2008 року, тобто під час дії норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». На томість, колегія суддів з урахуванням положень ч.2 ст.214 ЦПК України враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643 цс 16, у якій зазначено, що відповідно

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

З огляду на те, що однією з підстав пред'явленого позову є саме укладання договору оренди під час дії раніше укладеного договору оренди, який належним чином був зареєстрований, а протилежне не доведено сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги. А відтак, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, як безпідставні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції, у оскаржуваній частині, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс» - відхилити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

ОСОБА_4