Рішення

від 30.06.2016 по справі 635/3222/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 635/3222/16-ц

Провадження 2/635/1740/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Щербак Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Авелес», треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Лук'янцівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, яким просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,7616 га кадастровий номер 6325182300:03:001:0101 від 31 грудня 2014 року, укладений між нею та Фермерським господарством «Авелес», витребувати від відповідача належну їй на праві приватної власності зазначену земельну ділянку, скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки №20280974 від 25 березня 2015 року та вилучити запис про державну реєстрацію речового права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9178317 від 16 березня 2015 року за спірним договором оренди, а також стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 551,21 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину №2-1203 від 19 червня 2001 року належить земельна ділянка площею 1,7616 га кадастровий номер 6325182300:03:001:0101 сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області. Поряд із зазначеною земельною ділянкою знаходяться земельні ділянки, які належать на праві власності іншим особам і в сукупності вони складають одне поле площею 373,9408 га. 31 грудня 2014 року між позивачем та ФГ «Авелес» був укладений договір оренди строком на 15 років, форму та зміст якого були запропоновані останнім. Уклавши аналогічні договори з іншими власниками земельних ділянок, а всього 89 договорів, ФГ «Авелес» отримав право оренди на приватній землі загальною площею 373,9408 га. Однак відповідач використовує спірну земельну ділянку з початку 2012 року, засіває її, збирає урожай та отримує прибуток. Таким чином, у 2012-2014 роках відповідач користувався зазначеною земельною ділянкою без оформлення договору. З цього приводу позивач разом з іншими власниками земельних ділянок проводили збори, куди запрошували і керівництво ФГ «Авелес», а також зверталися зі скаргами до Харківської обласної державної адміністрації, Харківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Прокуратуру Харківської області, Харківську обласну раду тощо, після чого, наприкінці 2014 року, відповідач терміново розпочав укладати договори оренди землі, при цьому, керуючий ФГ «Авелес» ОСОБА_2 особисто приїжджав до власників земельних ділянок та, користуючись їх безграмотністю, а також шляхом шахрайства, а іноді й погрозами, примушував підписувати договори оренди, тобто волевиявлення позивача на підписання зазначеного договору не було вільним та не відповідало внутрішній волі останньої. Після підписання договорів оренди, які були складені особисто відповідачем, власники земельних ділянок не були ознайомлені з їх змістом, копії такого договору не отримували, при цьому відповідач посилався на те, що договір підлягає реєстрації. Після численних вимог орендодавців, відповідач наприкінці 2015 року розпочав видавати копії договорів оренди. Таким чином, відповідач навмисно та обізнано затягував оформлення договорів, щоб не сплачувати в тому числі позивачу орендну плату. Після того, як орендодавці отримали копію спірного договору оренди, вони не погодилися з його умовами, зокрема договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року, не вказані основні умови, які є в типовій формі, а саме: умови збереження стану об'єкта оренди, страхування об'єкта оренди, в розділі «Обов'язки орендаря» не визначений обов'язок, закріплений ст. 25 Закону України «Про оренду землі», відповідачем докорінно змінено розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду», порушено вимоги п. 4 ст. 22 Земельного Кодексу України, в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не визначено спосіб, умови та порядок розрахунків в готівковій формі орендної плати. Орендодавці запрошували керівництво ФГ «Авелес» для обговорення вищевказаних умов договорів оренди, на що останні запропонували збільшити термін дії договору вдвічі або залишити умови договору такими, якими вони є. Таким чином, відповідач порушує встановлений порядок використання вищевказаних орендованих земельних ділянок, наносить шкоду ґрунтам, оскільки засіває їх одними й тими ж культурами без наявності проектів ротації земель та розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою. Відповідачем розорано та засівається земля не тільки орендованих земельних ділянок, але й тих, на які договір оренди не укладався, польових магістралей, допоміжних шляхів між земельними ділянками. Крім того, псуються внутрішні дороги села, оскільки по ним постійно їздять багатотонні вантажівки ФГ «Авелес». Відповідач зацікавлений лише в отриманні прибутку від земельних ділянок, які знаходяться в приватній власності, в тому числі від земельних ділянок, власники яких вмерли, а їх правонаступники не прийняли спадщину. ФГ «Авелес» відмовляється ремонтувати дороги, сплачувати орендодавцям своєчасно та у повному обсязі орендну плату з видачею розрахункового документа та веденням документації, переглядати умови договорів оренди. Державні органи та органи місцевого самоврядування, куди орендодавці направляли скарги щодо неправомірних дій відповідача, в своїх відповідях рекомендували звернутися до суду. У зв'язку з відсутністю в договорах зазначених вище умов, порушуються права позивача як власника земельної ділянки, відповідач використовує земельну ділянку без розроблених проектів сівозміни, що призводить до неефективного ведення сільськогосподарського виробництва, нераціонального використання та охорони земель, створюється несприятливе екологічне середовище, погіршуються природні якості землі. Таким чином, ФГ «Авелес» не додержано в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, а тому позивач вважає, що існують підстави для визнання договору оренди недійсним, а також для застосування правових наслідків недійсності правочину.

Представники позивача ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги та ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб Харківської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_6 та Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_7, які діють на підставі довіреностей, у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за відсутності представників Харківської районної державної адміністрації та Харківської обласної державної адміністрації, в яких просили прийняти рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області, у судове засідання не з'явився, суду надана заява за підписом сільського голови ОСОБА_8 про розгляд справи за відсутності представника Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області, в якій він просить прийняти рішення по справі на розсуд суду.

Третя особа Харківське районне управління юстиції Харківської області виключене з числа третіх осіб на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року, яка була постановлена судом на місці без виходу до нарадчої кімнати.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У ході судового розгляду справи були встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району та області ОСОБА_9 за реєстровим №2-1203, позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в рівних частках належить земельна ділянка площею 4,92 в умовних кадастрових гектарах без визачення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

31 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Авелес» укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 передала в оренду орендарю ФГ «Авелес», а останній прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області кадастровий номер 6325182300:03:001:0101, в тому числі рілля загальною площею 1,7616 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину, строком на 15 років, при цьому орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю за користування земельною ділянкою орендну плату у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки, що становить 1350,66 гривень на рік. Договір підписаний сторонами по справі. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області 25 березня 2015 року індексний номер 20280974, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №35661756 від 25 березня 2015 року.

На підставі акту приймання-передачі об'єкта оренди від 26 березня 2015 року, який також підписаний сторонами по справі, вищевказана земельна ділянка позивачем була передана у строкове платне користування орендарю ФГ «Авелес».

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилом ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, то згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а також якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі», в редакції закону, що діяв на момент укладення договору оренди, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону, в редакції закону, що діяв на момент укладення договору оренди, об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у

власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону, в редакції закону, що діяв на момент укладення договору оренди, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на тпідставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», в редакції закону, що діяв на момент укладення договору оренди, під договором оренди землі розуміється Договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у

володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України ,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні. Або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано представником позивача, що станом на момент підписання спірного договору оренди, він мав всі його невід'ємні частини, визначені в п.39 спірного договору оренди, що підтверджується підписами сторін в акті прийому-передачі земельної ділянки та акті визначення меж земельної ділянки в натурі. До зазначеного договору оренди додані: план земельної ділянки з визначенням меж, експлікацію, акт визначення меж земельної ділянки в натурі.

Всі витрати по виготовленню землевпорядної документації на земельну ділянку, яка належить позивачу, ніс відповідач, що підтверджується наданими відповідачем квитанціями. Крім того, позивач особисто надала довіреність на ім'я представників ФГ «Авелес» ОСОБА_11 та ОСОБА_4, якою уповноважила останніх виконувати дії, направлені на оформлення та реєстрацію договору оренди належної їй земельної ділянки, що свідчить про наявність волі позивача на укладення договору оренди та досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних його умов.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції закону, що діяв на момент укладення договору оренди, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм

платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень

(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи,спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі №6-849цс15, з урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В своїй правовій позиції від 25 грудня 2013 року по справі №6-78цс13, Верховний Суд України роз'яснив, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору оренди земельної ділянки, в ньому наявні всі передбачені вказаною нормою Закону України «Про оренду землі» його істотні умови.

Згідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», до істотних умов договору оренди землі зокрема відносяться: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови, цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди. Зі змісту оскаржуваного договору оренди вбачається, що такі істотні умови договору визначені зокрема в його п.п.8-12, п.п.13-14, п.15, п. 29, а тому доводи позивача про те, що в договорі оренди не зазначені умови збереження стану об'єкта оренди та в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не визначено спосіб, умови та порядок розрахунків в готівковій формі орендної плати є безпідставними. Зміст спірного договору оренди землі свідчить про те, що при його підписанні було обумовлено строки та порядок внесення орендної плати, а підписання вказаного договору сторонами свідчать, що вони погодили саме встановлений порядок її виплати, що відповідає вимогам ч.1 ст. 15 та ч.3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Невідповідність спірного договору Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, не є підставою для визнання цього договору недійсним в розумінні ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір оренди землі містить схему земельної ділянки, яка передавалась в оренду; кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) та акт приймання-передачі об'єкту оренди.

Таким чином, судом встановлено, що сторони в момент укладення спірного договору оренди досягли згоди з усіх істотних умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Частиною другою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Оскільки суд прийшов до висновку про наявність в спірному договорі оренди всіх істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (який діяв на момент укладення такого договору), щодо яких сторони прийшли згоди, суд не вбачає підстав для визнання договору оренди недійсним відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Саме така правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 04 червня 2014 року у справі №6-55цс14, зі змісту якої вбачається, що істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України В«Про оренду земліВ» . Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, та порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону В«Про оренду земліВ» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Якщо спірний договір оренди земельної ділянки містить усі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України В«Про оренду земліВ» , підстави для визнання його недійсним відсутні.

Разом з тим, позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог щодо визнання договору оренди недійсним, крім вищевказаних обставин, зазначає, що, в договорі оренди відсутні такі істотні його умови, як: інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, страхування об'єкта оренди, в розділі «Обов'язки орендаря» не визначений обов'язок, який закріплено ст. 25 Закону України «Про оренду землі», крім того, основні пункти, передбачені Типовим договором, затвердженим Постановою КМУ №220 від 03.03.2004, змінені, зокрема: пункт щодо строку дії договору оренди з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою та розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду», в якому, в порушення вимог ч. 4 ст. 22 ЗК України, визначено, що земельна ділянка передається без розроблення проекту її відведення. Як вже зазначалося вище, такі умови не передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» як істотні, а тому необхідності узгоджувати й зазначати такі умови в договорі не було обов'язковим. Щодо доводів позивача про незазначення в спірному договорі умови щодо страхування об'єкта оренди, вони спростовуються п. 31 договору - «Страхування об'єкта оренди».

Також позивач посилається на відсутність щорічної ротації культур на її земельній ділянці та розроблених проектів сівозміни, що в подальшому може призвести до неефективного ведення сільськогосподарського виробництва, нераціонального використання та охорони земель, ґрунтовтоми, малопродуктивності землі, використання якої буде економічно неефективним; створення відповідачем несприятливого екологічного середовища та погіршення природних якостей землі; на псування доріг села внаслідок проїзду вантажівок ФГ «Авелес» та на засівання польових магістралей і допоміжних шляхів між земельними ділянками, однак зазначені обставини жодним чином не доведені позивачем в ході судового розгляду, будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин суду також не надано. Судом встановлено, що позивач разом з іншими орендодавцями зверталися з колективними скаргами до державних органів влади, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів, зокрема до: Харківської обласної ради, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, Головного Управління Національної Поліції у Харківській області, Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області з приводу порушення умов договору оренди відповідачем та порядку оформлення договорів оренди, однак такі скарги підтверджують лише факт звернення, з відповідей зазначених органів на такі звернення не вбачається наявність порушень з боку відповідача під час оформлення договору оренди та виконання останнім умов спірного договору оренди, інших належних, беззаперечних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем в ході судового розгляду не надано. Крім того, наявність таких обставин не є підставою для визнання договору недійсним в розумінні ст. 215 ЦК України. З вимогами про зміну або розірвання договору оренди в порядку ст. 651 ЦК України, позивач не зверталася.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пояснення позивача про те, що під час укладення оскаржуваного договору, вона не була ознайомлене з його змістом, в ході судового розгляду не підтверджені жодними доказами. Крім того, як вбачається з довідки Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області №219 від 13 травня 2016 року, зразок договору оренди землі, пропонований орендодавцям ФГ «Авелес» знаходився в сільській раді протягом 2014-2015 років та вільно надавався запитувачам секретарем та працівниками сільської ради, протягом вказаного періоду у приміщенні сільської ради 4 рази відбувалися загальні збори пайовиків господарства з питань укладення договорів оренди, протягом 2016 року збори з питань укладення додаткових угод до договорів оренди землі відбувалися двічі з використанням мультимедійних засобів у приміщенні загальноосвітньої школи. Таким чином, позивач, у разі незгоди з будь-якими умовами договору оренди, не був позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою про зміну таких умов, уточнення подвійного тлумачення спірних його пунктів або взагалі розірвання договору оренди, однак таких заяв від останнього не надходило.

На підтвердження своїх доводів про те, що відповідач користувався земельною ділянкою без укладення договору оренди на протязі 2012-2014 років, позивачем також не надано жодного доказу, зокрема щодо звернення її до відповідача зі заявами з приводу зазначених обставин або оскарження дій останнього.

Доводи позивача щодо неправильності здійснення розрахунків за договором оренди та відсутності документації, в якій фіксуються такі розрахунки, спростовуються наданою представником відповідача особистою картою пайщика (балансовий рахунок№684) щодо виплати ОСОБА_1 орендної плати за 2013-2015 роки, будь-яких доказів, які б підтверджували наявність заборгованості з виплати відповідачем орендної плати або неправильність її розрахунку, позивачем не надано.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений ЦПК України, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, в ході судового розгляду судом не встановлено факту порушення прав позивача, як власника земельної ділянки, позивач в обґрунтування позовних вимог щодо визнання договору оренди недійсним посилається на формальне порушення закону, спірний договір оренди вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків та тривалий час виконувався сторонами, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачем виконання умов спірного договору не надає, підписавши текст спірного договору оренди, за весь період часу з моменту його укладення, не звертається у позасудовому порядку до відповідача із заявами про уточнення спірних його пунктів, зміну умов договору або його розірвання, а тому правових підстав для задоволення позову немає, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах 25 грудня 2013 року №6-78цс13, від 04 червня 2014 року у справі №6-55цс14 та від 09 грудня 2015 року у справі №6-849цс15. Будь-яких інших доводів в обґрунтування зазначених вимог позивачем не наведено, жодних належних та допустимих доказів, які б були підставою для визнання зазначеного договору недійсним суду не надано, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

У зв'язку з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди, вимоги щодо скасування рішення та вилучення запису про державну реєстрацію права оренди в Державному реєстрі речових прав, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про відшкодування понесених нею судових витрат також задоволенню не підлягають відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України в зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Авелес», треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Лук'янцівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя