Постанова

від 16.10.2006 по справі 20-4/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"16" жовтня 2006 р.  11:30 справа № 20-4/161

За адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД” про стягнення 9388,50 грн.

Суддя Остапова К.А.,

при секретарі Соловей Ю.В.,

представники сторін:

позивач –Борзова М.В., довіреність № 24/10-011/2006 від 26.07.2006;

відповідач –не з'явився.

Суть спору:

Державна податкова інспекція в Гагарінському районі м.Севастополя звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД” про стягнення 9388,50 грн.

Ухвалою суду від 16.08.2006 по справі було призначено попереднє судове засідання на 04.09.2006.

Ухвалою суду від 04.09.2006 підготовче провадження закінчено і справа призначена до судового розгляду на 18.09.2006.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем податкового  законодавства України.

Відповідач позовні вимоги у попередньому засіданні, яке відбулося 04.09.2006, не визнав.

В судове засідання, яке відбулося 16.10.2006, відповідач не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, про причини нез'явлення суд не повідомив, письмовий відзив на позов суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 27, 49 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні  представнику позивача роз'яснені його процесуальні права та обов'язки.

Оскільки відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи своєчасно, про причини своєї неявки суд не повідомив, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню позивача,  судочинство здійснювалось на російській мові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд -

В с т а н о в и в :

  Товариство з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД” зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією м. Севастополя в якості суб'єкта підприємницької діяльності, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя з 15.12.1992 і зобов'язано сплачувати до бюджету відповідні платежі.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя актом перевірки від 15.06.2005 за № 89/26-207/19188118 Товариства з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД”, встановлено порушення статті 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” –заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6275,00 грн., з яких: у вересні 2003 року 4823,00 грн., у лютому 2004 року –1452,00 грн.

Як слід, з матеріалів вказаного акту, в ході перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя встановлено наступне.

  Товариство з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД” придбано канат „Polys” С-175 в кількості 309 штук за ціною 28,20 грн. на загальну суму 8713,80 грн. (у тому числі податок на додану вартість 1452,30 грн.), згідно з товарною накладною №40 від 20.02.2004 у Приватного підприємства “Каноб”. Письмовий договір між сторонами не укладався.  Сума податку на додану вартість за вказаною угодою Товариством з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД” включена до складу податкового кредиту у лютому 2004 року. Розрахунки між підприємствами за товар здійснювались в безготівковій формі. Згідно з банківською випискою, а також платіжним дорученням за період, що перевірявся, ТОВ “Эней ЛТД” на розрахунковий рахунок ПП “Каноб” були перераховані грошові кошти у вказаному розмірі.

Протягом перевірки встановлено, що 01.09.2003 відповідач уклав з ПП “Морт” договір про надання послуг №8, за яким ПП „Морт” (Виконавець) зобов'язується виконати необхідні станочно-механічні роботи згідно додатку №1 до цього договору на суму 9636,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 1606,00 грн.). 01.09.2003  до Договору № 8 був підписаний сторонами додаток №2, за яким визначений перелік станочно-механічних робіт та дефектно-технологічних відомостей на суму 19302,00 грн. Вказаний Договір підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД” директором Будніком Л.Ф., з боку ПП „Морт” директором Старушенко А.Н.

ПП “Морт” виписало відповідачу наступні податкові накладні:

-          №28 від 04 вересня 2003 року ;

-          №96 від 26 вересня 2003 року;

на загальну суму 28938,00 грн.. у тому числі ПДВ  4823,00 грн.

В подальшому суми податку на додану вартість по операціях із вказаним контрагентом були заявлені відповідачем до відшкодування із державного бюджету

Перевіряючими в акті перевірки від 15.06.2005 за № 89/26-207/19188118 зроблений висновок, що оскільки рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22 лютого 2005 року засновницькі, реєстраційні, фінансово–господарські  документи, які видані від імені ПП “Каноб” та підписані Зуботенко Ю.В. (а саме податкові накладні), визнані недійсними, документи, що відображають факт виконаних робіт та послуг у вищевизначений період не можуть бути визнані такими, що оформлені відповідно до діючого законодавства та давати право відповідачу на податковий кредит по ПДВ в ці періоди на суму 4823,00 грн.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22.02.2005 по справі № 2-3193/05 визнані недійсними установчі, реєстраційні документи ПП “Морт” з моменту державної реєстрації; свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість № 39850242, яке видане ПП “Морт” - з моменту реєстрації; фінансово-господарські документи, видані від імені   ПП “Морт” і підписані від імені Старушенко А.Н. з моменту державної реєстрації підприємства. Гагарінським районним судом м. Севастополя в ході розгляду справи встановлено, що  реєстрація ПП “Морт” здійснена на підставну особу, тобто Кисельова В.Н., так як матеріалами справи №2-3193/05 підтверджується, що він зареєстрував підприємство за проханням не встановлених осіб, однак намірів і можливості здійснювати підприємницьку діяльність не мав, фінансово-господарська діяльність велась не від імені Кисельова В.Н., а від імені підставних осіб.

Як наслідок, включена відповідачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість по цим операціям не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника податку –виконавця, а тому надані ним на обґрунтування позовних вимог фінансово-господарські документи, які оформлені від імені його контрагентів, не можуть бути підтвердженням права на податковий кредит.

Відповідач у попередньому засіданні виклав суду усне заперечення проти позову вважаючи, що його контрагенти на момент проведення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів і свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними. Крім того, визнання засновницьких документів ПП “Каноб” і ПП „Морт” недійсними у судовому порядку на думку відповідача  не дає підстав контролюючому органу вважати вищевказані договорі як нікчемні правочини.

Згідно зі статтею 67 Конституції  України  кожен  зобов'язаний  сплачувати  податки  і  збори в  порядку  і  розмірах, встановлених  законом.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі - Закон) податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, що кореспондується з пунктом 2 Порядку “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  23.06.1997 за № 233/2037 (далі-Порядок), згідно якому податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом  7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та підтверджений відповідно податковими накладними. Підпункт 7.5 ст. 7 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

-          дата отримання податкової накладної.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не  підтверджені податковими накладними або митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку,  попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.2005 засновницькі, реєстраційні, фінансово–господарські документи, які видані від імені ПП “Каноб” та підписані Зуботенко Ю.В. (а саме податкові накладні), визнані недійсними.

 Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22.02.2005 по справі № 2-3193/05 визнані недійсними установчі, реєстраційні документи ПП “Морт” з моменту державної реєстрації; свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість № 39850242, яке видане ПП “Морт” - з моменту реєстрації; фінансово-господарські документи, видані від імені   ПП “Морт” і підписані від імені Старушенко А.Н. з моменту державної реєстрації підприємства.

Гагарінським районним судом м. Севастополя в ході розгляду вищезазначених справ встановлено, що  реєстрація ПП “Морт” і ПП “Каноб”  здійснена на осіб, які не мали намірів і можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

Дані рішення суду набрали законної сили та є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За результатами перевірки відповідачеві донарахований податок на додатну вартість в сумі 6275,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3137,50 грн. (податковими повідомленнями-рішеннями №0000092620/0 від 31.08.2005, №0000092620/2 від 04.11.2005).

Згідно з п.6.1 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181 (далі Закон України  №2181-Ш)  у випадку, якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то він направляє платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави для такого нарахування, сума податку або збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, і штрафних санкцій при їх нарахуванні, граничні терміни їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати у встановлений термін і граничні терміни, передбачені Законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій).

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м.Севастополя прийняти перша податкова вимога №  1/17 від 31.08.2006 та друга №2/73 від 15.03.2006 на суму 9388,50 грн. (з урахуванням переплати за вказаним видом податку в розмірі 24,00 грн.) до відповідача, які були надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД”  (99006, м. Севастополь, вул. Косарева, б.10 кв. 8) рекомендованою кореспонденцією із повідомленням та отримані повноваженою особою підприємства Будніком Л.Ф. 08.02.2006, 22.03.2006 відповідно.

Таким чином, вказані податкові вимоги № 1/17 від 31.08.2006, №2/73 від 15.03.2006 вважаються врученими.

В добровільному порядку відповідач заборгованість перед бюджетом не погашає.

Відповідно до п.17.3 ст.17 Закону України № 2181-Ш сплата (стягнення) штрафних санкцій, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України № 2181-Ш, якщо узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена платником податків в строк, то вона признається сумою податкового боргу платника податків.

За такими обставинами, суд вважає, що відповідачем віднесено без встановлених законом підстав до податкового кредиту суму 6275,00 грн., а тому визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6275,300 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з зазначеного податку у розмірі 3137,50 грн. є правомірним.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

 Заходи Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя по стягненню податкового боргу з відповідача, передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, до погашення заборгованості не призвели.

 Відповідно до  п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи  державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають  право застосовувати  до  платників податків фінансові (штрафні) санкції,  стягувати до бюджетів та державних цільових фондів  суми недоїмки,  пені  у  випадках,  порядку  та розмірах,  встановлених законами  України.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу,   районах  у  містах,  міжрайонні  та  об`єднані  державні податкові інспекції подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»активи платників податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.          

Відповідно до пункту 4 статті  94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, статтями 49, 94, 128, 158, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Эней ЛТД” (99006, м.Севастополь, вул. Косарева, б.10 кв. 8; 99059, м. Севастополь, вул.Героїв Бреста, б. 21 кв.2, ЄДРПОУ 19188118, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) суму заборгованості у розмірі 9388,50 грн на р/р 31116029600006 код платежу 14010100, одержувач  в УДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035612.

Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

3.          Примирники постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                          К.А. Остапова

          Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

23.10.2006

Розсилка:

1.          позивач –ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя (99014, м. Севастополя, вул. Пролетарська, 24)

2.          відповідач –ТОВ “Эней ЛТД”  (99006, м. Севастополь, вул. Косарева, б.10 кв. 8; 99059, м. Севастополь, вул.Героїв Бреста, б. 21 кв. 2) –2 примир.

3.          справа

      4.     наряд