Постанова

від 06.07.2016 по справі 805/1280/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р.                                                   Справа № 805/1280/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Маранта» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 16200, 43 гривень за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

          В С Т А Н О В И В:

Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Маранта», відповідно до якого просить надати Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області дозвіл на погашення суми податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Маранта» у розмірі 75995,41 гривень за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі відповідно до акту опису майна № 4 від 07.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач має податковий борг в сумі 16200, 43 грн., який відповідач не сплачує у встановлені законодавством строки, на рахунки відповідача, на виконання судового рішення, виставлялись платіжні вимоги, які не виконані банком, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках, тому позивач просить відповідно до пунктів 1, 3 статті 95 Податкового кодексу України надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд визнав за можливе розглянути дану справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, відповідно до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Маранта» зареєстроване, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 24311420), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, станом на 15 квітня 2016 року, у відповідача існує податковий борг у сумі 16200, 43 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у адміністративній справі № 805/4794/14, яка набрала законної сили, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Маранта» заборгованість із земельного податку у розмірі 16 200,43 грн.

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується даними облікової картки платника земельного податку з юридичних осіб та розрахунком суми боргу ТОВ “Фірма “Маранта”.

Також судом встановлено, що позивачем направлені інкасові доручення (розпорядження), а саме:

- інкасове доручення (розпорядження) від 25.06.2015 року № 76/25 на суму 6 000.00 грн., направлено до Маріупольської філії ПАТ «КБ «Приватбанк» м. Маріуполь, але повернуто без виконання відповідно до п. 12.8, 12.11 “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зі змінами), рахунок № 26009054000102 (гривня) відкритий, як окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому НБУ та згідно ч. 2 ст. 34 ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- інкасове доручення (розпорядження) від 21.07.2015 року № 158/25 на суму 6 000.00 грн., направлено до Маріупольської філії ПАТ «КБ «Приватбанк» м. Маріуполь, але повернуто без виконання відповідно до п. 12.8, 12.11 “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зі змінами), рахунок № 26056054000070 (гривня) відкритий, як окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому НБУ та згідно ч. 2 ст. 34 ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- інкасове доручення (розпорядження) від 21.07.2015 року № 157/25 на суму 6 000.00 грн., направлено до Маріупольської філії ПАТ «КБ «Приватбанк» м. Маріуполь, але повернуто без виконання відповідно до п. 12.8, 12.11 “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зі змінами), рахунок № 26009054000102 (гривня) відкритий, як окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому НБУ та згідно ч. 2 ст. 34 ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- інкасове доручення (розпорядження) від 21.07.2015 року № 154/25 на суму 6 000.00 грн., направлено до АТ «Укрсиббанк», але повернуто без виконання відповідно до п. 12.8, 12.11 “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зі змінами), рахунок № 26057038144300 (гривня) відкритий, як окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому НБУ та згідно ч. 2 ст. 34 ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- інкасове доручення (розпорядження) від 25.06.2015 року № 72/25 на суму 6 000.00 грн., направлено до АТ «Укрсиббанк», але повернуто без виконання відповідно до п. 12.8, 12.11 “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зі змінами), рахунок № 26046038144300 (гривня) відкритий, як окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому НБУ та згідно ч. 2 ст. 34 ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- інкасове доручення (розпорядження) від 21.07.2015 року № 153/25 на суму 6 000.00 грн., направлено до АТ «Укрсиббанк», але повернуто без виконання відповідно до п. 12.8, 12.11 “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зі змінами), рахунок № 26046038144300 (гривня) відкритий, як окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому НБУ та згідно ч. 2 ст. 34 ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці”, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

З матеріалів справи видно, що вказані інкасове доручення (розпорядження) були повернуті без виконання.

07 жовтня 2013 року податковим органом прийняте рішення про опис майна у податкову заставу та 07 жовтня 2013 року, податковим органом складений акт опису майна № 4, відповідно до якого за відповідачем значаться наступні активи, які перебувають у податковій заставі – нежитлова будівля за адресою м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. 30 «а» (загальна площа 179.1 кв. м.), площа земельної ділянки 1023, 0 кв. м., реєстраційний номер запису: 370 в книзі 2, форма власності (приватна частка власності 1/1) у кількості 1 одиниця.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

04 липня 2013 року Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області сформована податкова вимога за № 66-15 від 04.07.2013 року на суму 4 360,14 грн., яка отримана директором підприємства поштою 04 липня 2013 року.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України, визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Оскільки станом на момент розгляду справи у відповідача рахується сума податкового боргу, існує майно, яке знаходиться у податковій заставі та може бути джерелом погашення податкового боргу платника податків, доказів погашення податкового боргу відповідач суду не надав, суд дійшов висновку, що податковий орган в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, звернувся до суду з позовною заявою про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача про надання Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Маранта» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 16200, 43 гривні за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Маранта» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 16200, 43 гривень за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі – задовольнити повністю.

Надати Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області дозвіл на погашення суми податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Маранта» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Варганова, буд. 2, кв. (офіс) 51, код ЄДРПОУ 24311420) в сумі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті ) гривень 43 копійки за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, відповідно до акту опису майна № 4 від 07 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                             Бабіч С.І.