Постанова

від 05.07.2016 по справі 43/248-03 (н.р.3222/3-17)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 43/248-03 (н.р.3222/3-17) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Акулової Н.В., Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.05.2016 у справі№ 43/248-03 (н.р.3222/3-17) господарського судуХарківської області за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго" доВідкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" за участюУправління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області простягнення 36 873 186 грн. 89 коп., за участю представників: від позивача: Деркач Н.В.від відповідача: Марокосян М.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 у справі №43/248-03 (н.р.3222/3-17) касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Акулова Н.В., Татьков В.І. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2016.

1. Встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини, які передували зверненню позивача зі скаргою на дії ДВС

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2004 у справі №43/248-03 стягнуто з ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь АК "Харківобленерго" 5 920 918,02 грн.

20.04.2004 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

03.06.2004 державним виконавцем відділу ДВС Харківського обласного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення суду.

29.06.2004 підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Харківського обласного управління юстиції винесено постанову №ДВ-2/2-04 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження про стягнення з боржника заборгованостей.

В подальшому виконавче провадження було зупинено на підставі п.8 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із порушенням господарським судом Харківської області справи про банкрутство відносно ВАТ "ХТЗ ім. Орджонікідзе" №Б-39/109-07, про що повідомлено позивача листом від 26.04.2010.

10.10.2014 між боржником та кредиторами укладено мирову угоду у справі про банкрутство ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", яка була затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2014 по справі №Б-39/109-07.

У відповідності до додатку 4 до мирової угоди вимоги АК "Харківобленерго" в сумі 109998,38 грн. (до якої входить сума заборгованості по даній справі: за державне мито у розміри 1700,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) були включені до четвертої черги вимог кредиторів.

У пункті 4.2.4 мирової угоди визначено графік погашення заборгованості перед кредиторами, які ввійшли до вимог четвертої черги, а саме передбачено відстрочення сплати заборгованості - не пізніше 31.03.2035, та розстрочення сплати заборгованості протягом тридцяти років.

04.11.2015 ВП №7407533 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 43/248-03 за п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", тобто за фактом визнання боржника банкрутом.

01.02.2016 постановою відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2015 у зв`язку із допущенням державним виконавцем помилки у пункті ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: замість належного п.2, помилково вказано п.7.

01.02.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №7407533 по справі №43/248-03 на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із визнанням судом мирової угоди між стягувачем та боржником у процесі виконання.

2. Зміст та мотиви скарги позивача на дії державного виконавця

АК "Харківобленерго" звернулася до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій, з урахуванням уточнень, просила суд визнати недійсними постанову відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04.11.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №7407533 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 43/248-03; постанову від 01.02.2016 про скасування процесуального документа у виконавчому провадженні ВП № 7407533, та постанову від 01.02.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП № 7407533 по справі № 43/248-03.

Позивач послався на порушення державним виконавцем ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" та безпідставне закінчення виконавчого провадження.

3. Стислий виклад суті ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2016 у справі №43/248-03 (н.р.3222/3-17) скаргу АК "Харківобленерго" задоволено; визнано недійсною постанову ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04.11.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №7407533 у справі № 43/248-03; визнано недійсною постанову ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 01.02.2016 про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні ВП №7407533; визнано недійсною постанову ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 01.02.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП №7407533 по справі №43/248-03.

Визнаючи недійсною постанову ДВС від 04.11.2015, місцевий господарський суд виходив із того, що виконавець закінчив виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 43/248-03 на підставі п.7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" без наявності передбачених цим пунктом підстав, тобто незаконно, тому вказану постанову від 04.11.2015 визнано недійсною.

Визнаючи недійсною постанову ДВС від 01.02.2016 про скасування процесуального документу, суд виходив із того, що оскаржувана постанова ДВС про скасування процесуального документа винесена головним державним виконавцем Барсегян А.О., а не начальником відділу, як того вимагає ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження".

Визнаючи недійсною постанову ДВС від 01.02.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП № 7407533 по справі № 43/248-03 на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вона також є незаконною, оскільки мирова угода укладена у справі про банкрутство не надає право державному виконавцю закінчувати виконавче провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2016 (судді: Россолов В.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Тихий П.В.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано в частині визнання недійсною постанови ВДВС від 01.02.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП №7407533 у справі №43/248-03. В цій частині відмовлено в задоволенні скарги. В іншій частині ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду в частині визнання недійсними постанов ВДВС від 04.11.2015 про закінчення виконавчого провадження та від 01.02.2016 про скасування процесуального документа, апеляційний господарський суд погодився із мотивами суду першої інстанції щодо цих постанов.

Скасовуючи ухвалу та відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання недійсною постанови ВДВС від 01.02.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП №7407533 у справі №43/248-03, апеляційний господарський суд послався на п.2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", ч.ч. 1, 3 ст. 36, ч.ч. 1, 2, 4 ст.37, ч.ч. 1 - 3, 6, 8 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Суд дійшов висновку, що шляхом укладення мирової угоди у справі про банкрутство було здійснено новацію зобов`язання. Остання є одночасно мировою угодою у виконавчому провадженні та підставою для закінчення виконавчого провадження в порядку пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, суд зазначив, що сторонами було чітко визначено, що вказана мирова угода є мировою угодою між стягувачами, якими є кредитори, та боржником стосовно всіх вимог за виконавчими документами, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, та включені до реєстру вимог кредиторів боржника у справі №Б-39/109-07, наслідком якої є закінчення виконавчого провадження відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

АК "Харківобленерго" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм права, зокрема, ст.ст. 8, 12, 37, 39, 49, 50, 51, 83 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4, 84, 121 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині скасування ухвали місцевого господарського суду, а відповідну ухвалу залишити в силі.

Скаржник стверджує, що судом помилково ототожнено мирову угоду у справі про банкрутство з мировою угодою, укладеною сторонами виконавчого провадження.

На думку скаржника, укладення мирової угоди у справі про банкрутство не є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

6. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" у відзиві на касаційну скаргу вважає постанову апеляційного господарського суду законною та такою, що повністю відповідає чинному законодавству.

Відповідач вказує, що у випадку задоволення касаційної скарги, наслідком може стати те, що всі виконавчі провадження, які були закінчені у зв`язку із укладенням мирових угод у справах про банкрутство, можуть бути відновлені. При цьому, сама стадія мирової угоди у процедурі банкрутства може бути нівельована, оскільки ця стадія передбачає досягнення згоди, здійснення новації зобов`язань між боржником та всіма кредиторами в загальному порядку та не передбачає укладення окремих угод між боржником та кожним з кредиторів в рамках окремих виконавчих проваджень.

7. Нормативно-правові акти, якими керується суд при вирішенні спору

За п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем та боржником у процесі виконання.

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, передбачено, що мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Відповідно до частин 2-3 ст. 37 та ч.ч. 5, 6 ст.38 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обо`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно положень частини 8 статті 39 Закону про банкрутство у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред`явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

За ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

8. Мотиви, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний перегляд за скаргою щодо вимог про визнання недійсною постанови відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 01.02.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП № 7407533 по справі №43/248-03 грунтується на встановлених судами обставинах, які свідчать про законність цієї постанови.

Встановлені апеляційним господарським судом обставини справи свідчать, що мирова угода у справі про банкрутство є одночасно мировою угодою у виконавчому провадженні, оскільки остання стосується порядку та способу виконання боржником своїх зобов`язань перед кредитором у правовідносинах, які були вирішені у цій справі.

Законодавець визначає мирову угоду у справі про банкрутство в першу чергу як новацію зобов`язань боржника перед кредиторами та відповідну процедуру в ході провадження у справі про банкрутство, передбачає право кредиторів захистити свої інтереси в обсязі, передбаченому цією мировою угодою в загальному порядку.

В даному випадку Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, у зв`язку із укладенням мирової угоди.

Тому виконавчі провадження за такими вимогами кредиторів, незалежно від часу їх відкриття, підлягають закінченню.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що виконавче провадження по виконанню наказу №43/248-03 від 20.04.2004 має бути закінчено, оскільки вимоги позивача, які були підтверджені цим наказом, були включені до реєстру вимог кредиторів та враховані в умовах мирової угоди, у зв`язку з чим, підстави для здійснення виконавчого провадження у даній справі відсутні.

За таких обставин, мирова угода затверджена господарським судом у справі про банкрутство № Б-39/109-07 відповідно до ч. 2 ст.604 Цивільного кодексу України є новацією. Укладаючи таку угоду сторони визначили, що зобов`язання між тими ж сторонами з того ж самого предмету (повернення заборгованості) є припиненим, у зв`язку зі зміною їх новим зобов`язанням, які породжують інші права та обов`язки, виходячи з умов затвердженої судом мирової угоди, що також свідчить про відсутність підстав для здійснення виконавчого провадження у даній справі.

Судом правильно враховано п.12 мирової угоди від 10.10.2014 у справі №Б-39/109-07, за яким ця угода є мировою угодою між стягувачами, якими є кредитори, та боржником стосовно всіх вимог за виконавчими документами, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, та включені до реєстру вимог кредиторів боржника у справі № Б-39/109-07, наслідком якої є закінчення виконавчого провадження відповідно до ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".

Місцевим господарським судом помилково не враховано вказаного, внаслідок чого прийнято рішення з порушенням наведених норм права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги АК "Харківобленерго" безпідставними та належним чином спростованими судом апеляційної інстанції.

За встановленими судами обставинами постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу АК "Харківобленерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2016 у справі № 43/248-03 (н.р.3222/3-17) залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Акулова

В. Татьков