Рішення

від 04.07.2016 по справі 910/8587/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016№910/8587/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/8587/16

за позовом державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав», м. Київ,

до державного підприємства «Інтелзахист», м. Київ,

про стягнення 281 987,19 грн.,

за участю представників:

позивача - Солов’я А.Б. (довіреність від 26.05.2016 № 65);

відповідачів - не з'явився.

Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства «Інтелзахист» (далі - Підприємство): 250 000 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 30.12.2015 №27/15 (далі - Договір); 28 524,59 грн. пені; 1 490 грн. втрат від інфляції; 1 972,60 грн. 3% річних, а всього 281 987,19 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: 30.12.2015 Організація на виконання умов Договору, перерахувала відповідачу авансовий платіж у сумі 250 000 грн.; 19.02.2016 у зв'язку з тим, що Підприємство не приступило до виконання робіт за Договором Організація надіслала відповідачу лист з повідомленням про припинення дії Договору та проханням до 01.03.2016 повернути у повному обсязі на банківський рахунок Організації сплачений авансовий платіж у сумі 250 000 грн.; 19.02.2016 Організація надіслала Підприємству лист, в якому повідомила останнє про припинення дії Договору та просила до 01.03.2016 повернути 250 000 грн. сплачено авансу; претензією від 18.03.2016 позивач вимагав повернути авансовий платіж у місячний строк з для отримання даної претензії; станом на 29.04.2016 Підприємство авансовий платіж Організації не повернуло.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2016 порушено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 45), зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал. До матеріалів справи долучено конверти повернення з адреси відповідача з відмітками поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 04.07.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.12.2015 Організацією (замовник) і Підприємством (виконавець) укладено Договір, за умовами якого:

- виконавець зобов'язується провести всебічний аналіз існуючого ринку на предмет наявності вже існуючих і введених в експлуатацію інформаційно-аналітичних систем, призначених для моніторингу теле- і радіоефіру (пункт 1.1 Договору);

- виконавець зобов'язується до 25.01.2016 розробити технічні вимоги для розробки унікальної інформаційно-аналітичної системи для моніторингу аудіо- і відеопростору; метою даної інформаційно-аналітичної системи є фіксація порушень авторських і суміжних прав на території України (пункт 1.2 Договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2015 №01);

- виконавець зобов'язується виконати, а замовник - прийняти та оплатити роботи із створення інформаційної аналітичної системи моніторингу аудіо- і відеопростору України відповідно до технічних вимог, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.3 Договору);

- вартість робіт за Договором становить 350 000 грн. (пункт 2.1 Договору);

- термін і порядок виконання робіт, зазначених в пунктах 1.1 та 1.2 Договору закріплені в технічних вимогах, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.2 Договору);

- порядок розрахунків:

замовник протягом одного робочого дня з моменту укладення Договору перераховує на банківський рахунок виконавця, зазначений в розділі 12 Договору, авансовий платіж в розмірі 250 000 грн. (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 Договору);

остаточний розрахунок за Договором здійснюється замовником за фактом виконання робіт протягом п'яти робочих днів з дня отримання замовником рахунку-фактури, виставленого виконавцем на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі робіт, передбаченого пунктом 4.1 Договору (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 Договору);

- замовник зобов'язується: своєчасно надавати виконавцю необхідну інформацію для виконання робіт; проводити оплату робіт в порядку, передбаченому Договором; приймати результати виконаних робіт відповідно до умов Договору (пункт 3.1 Договору);

- виконавець зобов'язується;

виконати роботи відповідно до умов Договору та передати замовнику їх результат за актом приймання-передачі робіт в передбачений Договором строк (підпункт 3.3.1 пункту 3.3 Договору);

виконувати роботи за Договором з використанням програмного забезпечення і програмних інструментальних засобів (або коштів для розробки ПО і СУБД), що належать виконавцю або використовуваних виконавцем на законних підставах (підпункт 3.3.2 пункту 3.3 Договору);

- якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Договору, тобто до 30.01.2016, виконавець не приступив до виконання робіт за Договором, Договір припиняє свою дію і сума авансового платежу, передбаченого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Договору і перерахованого замовником виконавцю, підлягає поверненню на банківський рахунок замовника в повному обсязі; за порушення виконавцем строків виконання робіт за Договором замовник має право стягнути з нього неустойку в розмірі 10% ціни робіт за кожен день прострочення виконання зобов'язань або розірвати Договір в односторонньому порядку на свій розсуд (пункт 7.2 Договору);

- за неусунення виконавцем в термін недоліків і зауважень, перерахованих у мотивованій відмові замовника від приймання робіт за Договором, а також за неусунення в строк помилок в розробленому ПО протягом гарантійного терміну, замовник має право стягнути з виконавця неустойку в розмірі 10% від ціни робіт за кожен день прострочення виконання зобов'язань (пункт 7.3 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за ним (пункт 11.1 Договору);

- замовник має право в будь-який час до здачі йому результатів робіт відмовитися від виконання Договору, відшкодувавши виконавцю фактично понесені ним витрати (пункт 11.2 Договору).

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд дійшов висновку про те, що укладений сторонами Договір за своєю природою є змішаним договором (про надання послуг та підряду), за яким у сторін виникли відповідні зобов'язання.

Судом встановлено, що на виконання підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Договору Організація перерахувала Товариству грошові кошти у сумі 250 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2015 №340251 на суму 250 000 грн.

Згідно зі статтею 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Пунктом 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2015 №01) встановлено, що виконавець зобов'язується до 25.01.2016 розробити технічні вимоги для розробки унікальної інформаційно-аналітичної системи для моніторингу аудіо- і відео простору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Договору, тобто, до 30.01.2016, виконавець не приступив до виконання робіт за Договором, Договір припиняє свою дію і сума авансового платежу, передбаченого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Договору і перерахованого замовником виконавцю, підлягає поверненню на банківський рахунок замовника в повному обсязі.

Листом від 19.02.2016 №04/546 позивач повідомив відповідача про припинення дії Договору у зв'язку з тим, що станом на 19.02.2016 Підприємством не розпочато виконання робіт, а також Організація просила відповідача до 01.03.2016 повернути у повному обсязі на банківський рахунок позивача авансовий платіж у сумі 250 000 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, враховуючи умови Договору, а також те, що матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідач приступив до виконання взятих на себе зобов'язань, то Договір припинив свою дію 30.01.2016.

Претензією від 18.03.2016 №0403/959 позивач вимагав у місячний строк з дня отримання даної претензії перерахувати на поточний рахунок Організації 250 000 грн. сплачено авансового платежу. Вказаному претензію відповідачем отримано 29.03.2016, про що свідчить підпис директора Підприємства на претензії, відтиск печатки відповідача та проставлення дати на претензії.

Відповідач відповідача на вказані лист та претензію позивачу не надіслав, кошти на рахунок Організації не повернув.

Отже, оскільки умовами Договору передбачено повернення авансового платежу у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, то позовні вимоги в частині стягнення з Підприємства на користь Організації 250 000 грн. авансового платежу є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Що ж до стягнення з відповідача 1 490 грн. втрат від інфляції і 1 972,60 грн. 3% річних, то слід зазначити таке.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 25.01.2016 по 29.04.2016 втрати від інфляції у сумі 1 490 грн., а 3% річних - 1 972,60 грн.

Суд перевірив здійсненний позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та періоди їх нарахування, та дійшов висновку про те, що вони неправильні.

Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідно до листа від 19.02.2016 №04/546 позивач просив відповідача до 01.03.2016 повернути у повному обсязі на банківський рахунок Організації авансовий платіж у сумі 250 000 грн., то початок нарахування сум втрат від інфляції і 3% річних має починатися з 02.03.2016.

За перерахунком суду з 02.03.2016 по 29.04.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку) стягненню з відповідача підлягають 11 337,50 грн. втрат від інфляції та 1 212,33 грн. 3% річних.

Разом з тим, такий розрахунок втрат від інфляції може призвести до виходу суду за межі позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 1 490 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача та 3% річних у сумі 1 212,33 грн. за розрахунком суду, в іншій частині стягнення суми 3% річних (760,27 грн.) слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 28 524,59 грн. пені.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Договору, тобто до 30.01.2016, виконавець не приступив до виконання робіт за Договором, Договір припиняє свою дію і сума авансового платежу, передбаченого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Договору і перерахованого замовником виконавцю, підлягає поверненню на банківський рахунок замовника в повному обсязі; за порушення виконавцем строків виконання робіт за Договором замовник має право стягнути з нього неустойку в розмірі 10% ціни робіт за кожен день прострочення виконання зобов'язань або розірвати Договір в односторонньому порядку на свій розсуд.

Отже, пунктом 7.2 Договору для позивача у разі невиконання відповідачем умов Договору передбачено альтернативу - розірвання Договору або ж стягнення 10% неустойки за кожен день прострочення.

Листом від 19.02.2016 №04/546 Організація повідомила Підприємство про припинення дії Договору, наведений факт позивач підтверджував і в судовому засіданні.

Разом з тим, у пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи, що Договір припинив свою дію 30.01.2016; умовами Договору передбачено можливість нарахування неустойки, проте не зазначено якої саме, а можливості нарахування саме пені не визначено, то підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 28 524,59 грн. пені немає.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Інтелзахист» (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 32113819) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 41-А, офісне прим. 1-3; ідентифікаційний код 31025266) 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. заборгованості; 1 490 (одну тисячу чотириста дев'яносто) грн. втрат від інфляції; 1 212 (одну тисячу двісті дванадцять) грн. 33 коп. 3% річних і 3 790 (три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 53 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2016.

Суддя О. Марченко