Рішення

від 06.07.2016 по справі 912/2286/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 рокуСправа № 912/2286/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро"

до відповідача: Фермерського господарства "Катріна-Агро"

про стягнення 72 647,51 грн,

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.05.2015 № 3/С/Д/А;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "Катріна-Агро" заборгованості у сумі 72647,51 грн, з яких 35484,40 грн основного боргу, 12545,89 грн пені, 8435,59 грн 30% річних, 2399,78 грн інфляційних втрат, 7096,88 грн штрафу, 6684,97 грн курсової різниці, а також 1378,00 грн судового збору та 6063,00 грн витрат на послуги адвоката.

Ухвалою від 14.06.2016 господарським судом порушено провадження у справі за вказаним позовом, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11:30 06.07.2016.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подавши суду додаткові письмові пояснення від 05.07.2016 № 60/А/С на їх обґрунтування.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за № 2502202534166.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та розглядає спір по суті на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив такі обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (Постачальник) та Фермерським господарством "Катріна-Агро" (Покупець) укладено договір поставки ЗЗР в кредит 2015 № 030-БС від 27.05.2015 (надалі за текстом - Договір).

За умовами даного Договору (п. 1.1) Постачальник зобов'язався продати та поставити Покупцеві засоби захисту рослин (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов'язався приймати зазначений Товар і оплачувати його вартість згідно встановленого Договором порядку. Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника згідно замовлень Покупця, за умови наявності Товару на складі Постачальника. Замовлення можуть подаватися Покупцем шляхом надіслання Постачальнику відповідних повідомлень телефонним зв'язком, електронною поштою, факсом або поштою.

У відповідності до пункту 1.2 Договору асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики Товару визначаються сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності Товару на складі Постачальника й вказуються у відповідній Специфікації та видаткових накладних, які складають невід'ємну частину Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна Товару та/або його окремої партії вказується в Специфікаціях до цього Договору та/або видаткових накладних, що є його невід'ємними частинами. Сторони встановлюють та вказують ціну Товару (та/або кожної партії Товару) ау національній валюті України - гривні, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, доларах США та/або ЄВРО, про що зазначають в Специфікаціях.

Пунктом 3.2 Договору сторонами погоджено, що протягом строку дії Договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. В тому випадку, якщо курси іноземних валют (долара США та/або ЄВРО) до гривні, що склалися на міжбанківському валютному ринку України на день фактичної оплати Товару є вищим за курси іноземних валют, що були на дату укладення Специфікації, ціна Товару та загальна сума Договору, яка підлягає до оплати Покупцем в гривнях, коригується в сторону збільшення за наступною формулою: X2=(Y2/Y1)*X1, де Х2 - Ціна Товару, в гривнях, що підлягає до сплати Покупцем; Y1 - курс продажу долара США та/або ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України до гривні, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню укладення Специфікації; Y2 - курс продажу долара США та/або ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України до гривні, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по Специфікації; Х1 - Ціна Товару в гривнях на дату підписання Специфікації.

При здійсненні розрахунків сума в гривнях, яку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару в доларах США та/або ЄВРО на курс продажу відповідної іноземної валюти, який буде встановлений на міжбанківському валютному ринку України в день, що передує дню фактичної оплати Покупцем ціни Товару з урахуванням вимог цього пункту. Сторони погодили, що процедура коригування ціни Товару у порядку, передбаченому даним пунктом є погодженою на весь термін дії цього Договору та не вважається односторонньою зміною умов та ціни Договору та не потребує окремого погодження Сторін.

Сторони встановили, що загальна ціна Товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на Товар на дату здійснення кожного фактичного платежу - є фактичною загальною ціною Товару по цьому Договору, яку Покупець зобов'язаний оплатити в строки (терміни), встановлені в Специфікаціях. Перерахунок (коригування) ціни Товару може робитися необмежену кількість разів у порядку, визначеному вданому пункті.

Зазначене в даному пункті коригування ціни також застосовується у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупцем. За настання таких умов Покупець оплачує повну вартість придбаного Товару з урахуванням ціни, скоригованої в порядку п. 3.2 Договору. При цьому, загальна ціна за Товар, скоригована на курсову різницю, визначається на дату здійснення фактичного платежу.

У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що міжбанківські курси продажу долара США та/або ЄВРО до валюти України і їх співвідношення визначаються згідно даних на час закриття валютних торгів на міжбанківському валютному ринку України, що передує дню фактичних розрахунків по даному Договору та вказані на інтернет-сайті: http://minfin.com.ua/currency/mb, (а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній, визначається як курс готівкового продажу долару США та/або ЄВРО на початок відповідного дня у банку ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" у м. Києві).

Згідно з п. 3.4 Договору сторони встановили, що загальна сума Договору становить суму вартості замовленого і поставленого Товару за даним Договором, згідно укладених сторонами Специфікацій та/або видаткових накладних на Товар в період дії цього Договору.

За умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору сторонами погоджено, що Покупець зобов'язується здійснити оплату за Товар у строки (терміни), встановлені в Специфікаціях до цього Договору.

Товар оплачується Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника в національній валюті - гривні, згідно цін, вказаних у Специфікаціях до Договору, скоригованих у порядку, визначеному пунктом 3.2 цього Договору.

Розділом 5 Договору сторонами визначено умови поставки і приймання-передачі Товару.

Так, поставка Товару здійснюється на умовах DAP - склад Покупця, відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі "ІНКОТЕРМС 2010", які застосовуються сторонами з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, які випливають з умов цього Договору (п. 5.1 Договору).

Приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на Товар. Датою поставки Товару вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск Товару (п. 5.2 Договору).

Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю в момент передачі згідно умов, визначених пунктом 5.1 Договору (п. 5.3 Договору).

Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем за якістю в момент підписання накладних на Товар, відповідно до якості, вказаній в сертифікаті підприємства-виробника. Покупець має право висунути претензії щодо якості Товару протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання накладної на відповідну партію Товару, згідно якісних показників, що зазначені в сертифікаті на даний Товару, якщо такий сертифікат надається Покупцю. Претензії Покупця розглядаються Постачальником і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання Покупцем інструкцій виробника, інших нормативних документів по правильному транспортуванню, зберіганню та застосуванню Товару, а також дотримання вимог, встановлених пунктом 2.2.3 цього Договору. При виявленні можливих недоліків Покупець зобов'язаний викликати уповноваженого представника Постачальника та двохсторонньою комісією скласти відповідний акт невідповідності.

У пункті 10.1 Договору сторони встановили, що Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2015 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Сторонами підписано Специфікацію від 27.05.2015 № 1 до Договору, за умовами якого погоджено поставку Постачальником Покупцеві Товару на суму 9661,68 грн з умовами оплати такого Товару: до 30 транвя 2015 року - грошові кошти у сумі 3898,50 грн, що складає 30% від загальної вартості Товару, до 30 вересня 2015 року - грошові кошти у сумі 6763,18 грн, що складає наступні 70% від загальної вартості Товару, що вказана в Специфікації.

Специфікацією від 05.06.2016 № 2 до Договору сторонами погоджено поставку Постачальником Покупцеві Товару на суму 16102,80 грн, який Покупець зобов'язаний оплатити таким чином: до 8 червня 2015 року - грошові кошти у сумі 4830,84 грн, до 30 вересня 2015 року - грошові кошти у сумі 11271,96 грн.

Згідно з видатковими накладними від 27.05.2015 № 3409 та від 05.06.2015 № 3726 Постачальником передано Покупцеві обумовлений Специфікаціями Товар, який отримано особисто керівником Фермерського господарства "Катріна-Агро", що засвідчено його підписом та печаткою фермерського господарства (а.с. 27-28).

Окрім того, згідно з видатковою накладною від 15.07.2015 № 4418 на підставі укладеного між сторонами Договору Постачальником поставлено Покупцеві Товар на суму 9720,00 грн, який також отримано керівником ФГ "Катріна-Агро" особисто (а.с. 29).

Судом при розгляді даної справи встановлено, що сторонами не укладалась Специфікація на поставку Товару за даною видатковою накладною, водночас за умовами п. 3.7 Договору сторонами погоджено, що у разі прийняття Покупцем Товару, що не вказаний у цьому Договорі та/або Специфікаціях, Покупець тим самим надає свою згоду щодо ціни, кількості та асортименту прийнятого ним Товару, що зазначений у видатковій накладній (видаткових накладних) та зобов'язаний оплатити його на умовах та у строки, вказані в цьому Договорі.

За таких обставин, Постачальником поставлено Покупцеві Товар на загальну суму 35484,40 грн.

Разом з цим, Покупець своїх зобов'язань, визначених Договором та Специфікаціями до нього не виконав, отриманий Товар у строки, погоджені сторонами не оплатив.

При цьому, відповідачем у справі не надавались суду докази звернення ним до позивача щодо невідповідності якості Товару у порядку, визначеному п. 5.4 Договору, відтак суд вважає, що Покупцем прийнято Товар без зауважень та заперечень.

Листом від 15.12.2015 № 3 відповідач повідомив позивача про визнання ним суми основного боргу у розмірі 35484,40 грн та просив відтермінувати його погашення до 01.04.2016.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензійну вимогу від 20.05.2016 № 6/А/П про сплату заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 31-36), яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Неоплата відповідачем вартості отриманого Товару стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

При розгляді даного спору господарський суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язанням на підставі статті 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Положеннями статей 525, 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 35484,40 грн не спростовано, доказів на підтвердження відсутності зобов'язання у відповідача оплатити поставлений товар суду не подано.

Окрім того, судом враховується, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.

Шляхом підписання акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 10.12.2015 (а.с. 53) Фермерським господарством "Катріна-Агро" у повному обсязі визнано суму основного боргу у розмірі 35484,40 грн.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо пред'явленого позову, а також визнання ним наявної заборгованості, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 35484,40 грн визнаються господарським судом обґрунтованими, належним чином підтверджені матеріалами справи та задовольняються у повному обсязі.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 12545,89 грн за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3 Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення строків (термінів) оплати Товару, визначених в п. 4.1 Договору та Специфікаціях, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною особою зобов'язань за договором, забезпечених санкцією.

Господарський суд враховує, за згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, судом враховано зміст п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з яким щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд враховує, що сторонами в укладеному Договорі передбачений інший, ніж визначено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, період нарахування пені.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача 7096,88 грн штрафу у розмірі 20% від суми несплачено або несвоєчасно сплаченої вартості Товару.

Так, за умовами п. 7.5 Договору сторонами погоджено, що в разі порушення Покупцем строків оплати за Товар (його партію), встановлених Договором та/або Специфікаціями, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується Покупцем за кожне порушення строків проведення оплати встановлених Договором (та/або Специфікаціями).

Господарський суд враховує, що у відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування позивачем неустойки визначено частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 14), господарський суд погоджується з обраними позивачем періодами нарахування пені щодо кожного простроченого платежу з кінцевим терміном нарахування - 09.06.2016, а також загальною сумою пені у розмірі 12545,89 грн, яка розрахована арифметично правильно.

Розрахунок штрафу, здійснений позивачем (а.с.20), також перевірено судом.

Окрім того, судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 7096,88 грн та 12545,89 грн пені є обґрунтованим та задовольняються судом у повному обсязі.

Одночасно позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 6684,97 грн суми курсової різниці.

При розгляді даної позовної вимоги господарський суд враховує положення пункту 3.2 Договору щодо порядку коригування ціни Товару.

Позивачем надано суду довідку АТ "ОСОБА_2 Аваль" від 07.06.2016 № 65 (а.с. 24) щодо встановленого станом на 07.06.2016 офіційного курсу НБУ долара США.

Судом враховується, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Розрахунок курсової різниці здійснений позивачем у відповідності до умов Договору, господарським судом перевірено. Розмір та період нарахування позивачем курсової різниці у даній справі не оспорюється позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 14 та статті 629 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки доказів зміни чи визнання недійсним пункту 3.2 Договору матеріали справи не містять та судом не встановлено, сума курсової різниці у розмірі 6684,97 грн підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 30% річних у сумі 8435,59 грн та 2399,78 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 7.6 Договору сторонами визначено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок інфляційних втрат та 30% річних, здійснений позивачем (а.с. 17-19), є арифметично правильним, не оспорений відповідачем, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 30% річних у сумі 8435,59 грн та інфляційних втрат у сумі 2399,78 грн господарським судом задовольняються.

Окрім того, судом враховується, що ціна договору поставки визначена у гривневому еквіваленті до долара США, тобто фактично у гривні, а не в іноземній валюті, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу інфляційні втрати за весь період прострочення виконання ним грошових зобов'язань незалежно від сплати чи несплати курсової різниці.

Приписи ст.ст. 204, 524, 533, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України не забороняють одночасне стягнення інфляційних втрат та курсової різниці, правова природа яких є різною.

При цьому, положення чинного цивільного законодавства також не містять заборони на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Вказана правова позиція висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 26.04.2016 у справі № 920/1621/15.

Суд зауважує, що у випадку непогодження відповідачем із заявленою сумою боргу останній зобов'язаний в силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України надати власний контррозрахунок оспорюваної суми на підставі наявних у нього первинних документів про отримання товару, що відповідачем на вимогу суду зроблено не було.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн покладаються на відповідача.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на оплату юридичних послуг у сумі 6063,00 грн.

На підтвердження даної вимог позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді від 19.05.2016 № 9, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" та адвокатом ОСОБА_1, акт прийому-передачі виконаних робіт від 09.06.2016 № 1 на суму 6063,00 грн, рахунок на оплату послуг адвоката від 09.06.2016 № 9 на суму 6063,00 грн копію свідоцтва про право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 54-61).

Окрім того, на вимогу господарського суду позивачем надано оригінал платіжного доручення від 21.06.2016 № 3993 на суму 6063,00 грн, сплачених ТОВ "Седна-Агро" на користь ОСОБА_1

У статті 49 ГПК України зазначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Згідно п. 6.5 постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Позивачем надано докази на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою позивачем юридичних послуг, зокрема, відповідне платіжне доручення.

За таких обставин, враховуючи зміст частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються також витрати позивача по оплаті юридичних послуг у розмірі 6063,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Катріна-Агро" (26232, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Жовтнева, 59, ідентифікаційний код 38593457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 33143734) заборгованість у сумі 72 647,51 грн, з яких 35484,40 грн основного боргу, 12545,89 грн пені, 8435,59 грн 3% річних, 2399,78 грн інфляційних втрат, 7096,88 грн штрафу, 6684,97 грн курсової різниці, а також 1378,00 грн судового збору та 6063,00 грн витрат на послуги адвоката.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 08.07.2016.

Суддя В.М. Балик