Постанова

від 05.07.2016 по справі 905/994/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.07.2016 справа №905/994/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: не з'явився від відповідача:ОСОБА_5 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2016р. по справі№905/994/16 (суддя - Гринько С.Ю.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецька область простягнення 661 552,25грн.

У судовому засіданні 15.06.2016р. було оголошено перерву до 05.07.2016р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» м.Донецьк звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецька область 661552,25 грн., з яких: заборгованість в розмірі 450 000,00 грн. попередньої оплати, відсотки за користування коштами в розмірі 14 902,25 грн. та інфляційні втрати в розмірі 196 650,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2016р. у справі №905/994/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» м.Донецьк заборгованість в сумі 450000,00 грн. та судові витрати у розмірі 6750,49 грн. В решті заявленого позову відмовлено за недоведеністю підстав.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду скаржник вважає порушення норм процесуального та матеріального права. Апелянт зокрема зауважує на те, що оскільки позивачем порушено умову договору щодо сплати у повному обсязі попередньої вартості товару у розмірі 40%, тому граничний (гарантований) період поставки, а саме строк постачання товару, що складає 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати, не сплив.

Також, скаржник говорить про те, що в листах від 13.02.2015р. №22/15 та від 09.06.2015р. №56/15 міститься клопотання про одностороннє розірвання Договору №155, яке за своєю суттю є саме відмовою від товару, тому відповідачем було повернуто отриману оплату у розмірі 900 000,00грн., з метою виконання п.5.5. Договору №155, з утриманням 10% згідно умовам договору.

Представник позивача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, надав відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Проти розгляду справи за відсутністю представника позивача не заперечував.

Судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» (Покупець) укладено Договір №155 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язується передати у власність, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору фронтальний навантажувач Volvo L110F, новий - одна одиниця, у відповідності з технічними показниками, викладеними у додатку № 1 до договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору встановлена загальна вартість товару, яка складає 4011480,00 грн. з ПДВ. Загальна вартість еквівалентна 303900,00 доларів США по курсу, встановленому на міжбанківському валютному ринку на кінець робочого дня 05.09.2014 року і узгоджена сторонами на рівні 13,20 грн. за 1 долар США (п.1.3).

Розділом 3 Договору встановлені строки, умови поставки та приймання товару.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний поставити товар на умовах DDP: склад продавця Покупця: Донецька область, селище Ластівкіне, вул. Степна, 11а - протягом двох робочих днів з моменту отримання від покупця встановленої договором оплати (п.3.1 договору). Відповідач гарантує, що період поставки товару з моменту внесення передоплати становить не більше 90 днів (п.3.2). дострокова поставка допускається (п.3.4). Право власності на товар переходить до покупця після 100% його оплати.

Договір підписано обома сторонами та скріплений печатками підприємств без заперечень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором купівлі-продажу (поставки), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає договір розірваним, з посиланням на п. 5.11 Договору, з чим колегія суддів не погоджується, оскільки сторони в установленому порядку його не розірвали.

Як вбачається з приписів ч. 1 ст.651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 5.11 договору передбачає, що у випадку перевищення строків встановлених для поставки товару (п.3.2) більше ніж на 45 днів, покупець вправі в односторонньому порядку розірвати договір і вимагати повернення раніше сплачених сум, у тому числі стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що застосування позивачем п. 5.11 Договору э безпідставним, оскільки не відповідає суті відносин, які остаточно склались між сторонами.

Водночас, як вбачається з умов п. 8.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами всіх зобов'язань, взятих сторонами за даним договором.

Згідно з умов спірного правочину сторони не визначили строк договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Таким чином, строк договору закінчився 06.09.2015р.

Сторони пунктом 2 договору встановили умови платежу, які повинні здійснюватися наступним чином:

- до 18.09.2014 року покупець вносить передоплату у розмірі 40% від загальної вартості товару;

- кінцевий розрахунок має бути здійснений протягом 5 днів з моменту письмового повідомлення про готовність машини до відвантаження.

Всі оплати покупцем вартості товару здійснюються у безготівковій формі виключно в національній валюті України - гривні, банківським переводом на банківський рахунок продавця, вказаний в пункті 11.1 договору з урахуванням абзацу другого цього пункту, який викладений в наступній редакції: у зв'язку з тим, що імпортна складова товару дорівнює 100 %, покупець зобов'язаний здійснити оплату в гривнях по курсу продажу долару США, встановленому на міжбанківському валютному ринку на кінець робочого дня який передує дню оплати. При цьому вартість товару, яка виражена в гривнях, при кожній оплаті автоматично перераховується по відповідному курсу долара США являється узгодженою. Курс долара США використовують з розміщеного повідомлення на сайті http://mezhbank.org.ua. Дострокова оплата допускається (п. 2.3).

За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору сторони визначили, що до 18.09.2014 року покупець вносить передоплату у розмірі 40% саме від загальної вартості товару, а саме від суми - 4 011 480,00грн. (303 908,00 доларів США по курсу 13,200грн. за 1 долар США)., тобто позивач повинен був здійснити передоплату в сумі - 1 604 592,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 06.09.2014р. №155 Товариством з обмеженою відповідальністю «Міко-Фуд» здійснена передоплата в сумі 1 000 000,00 грн. (у тому числі 20% ПДВ в розмірі 166666,67 грн.) платіжним дорученням №13697 від 16 вересня 2014 року та 350 000,00 грн. (у тому числі 20% ПДВ в розмірі 58333,33 грн.) платіжним дорученням № 13704 від 26 вересня 2014 року. Призначенням зазначених платежів є передоплата за навантажувач фронтальний Volvo L110F згідно рахунку № 905242 від 16.09.2014 року, у т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний поставити товар на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року): склад продавця Покупця: Донецька область, селище Ластівкіне, вул. Степна, 11а - протягом двох робочих днів з моменту отримання від покупця встановленої договором оплати.

Термін DDP визначає, що продавець надасть товар у розпорядження покупця в названому місці призначення.

Згідно з п. А.4 Інкотермс 2010р. продавець зобов'язаний надати товар в розпорядження покупця або іншої особи, вказаного покупцем, який нерозвантажений на будь-якому транспортному засобі, який прибув, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах узгоджених для поставки.

Пунктом А.7 Інкотермс 2010р. визначено, що продавець зобов'язаний сповістити належним чином покупця, про відправку товару, а також направити покупцю інші сповіщення, які потрібні йому для здійснення звичайно необхідних заходів для прийняття поставки товару.

Зазначеного у спірних відносинах між сторонами не відбулось. Крім того, сторонами покладено на відповідача обов'язок повідомити позивача про готовність до відвантаження.

Відповідно до п. 5.5. Договору в разі відмови покупця від товару в момент поставки з причин, які не залежать від продавця, продавець повертає покупцю суму передоплати, утримуючи 10% від вартості товару, який вказаний в пункті 1.3 Договору.

Позивач звертався листами до відповідача про відмову від отримання товару та повернення передоплати у розмірі 1 350 000,00грн., а відповідач повернув лише частину у розмірі 900000,00 грн., що підтверджується випискою (особовий рахунок) відділення ПУМБ м.Краматорськ за 27.08.2015р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на п.5.5. Договору щодо утримання 10% від вартості товару є безпідставним, оскільки сторони обумовили, що це було б можливе, у разі наявності одночасно трьох вимог:

- відмова покупця від товару;

- така відмова повинна бути здійснена саме в момент поставки;

- причина відмови не залежить від покупця.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сторони визначили саме такі умови для можливості отримання 10% від вартості товару. Враховуючи, що відмова від товару здійснена не в момент поставки, у відповідача відсутнє право на утримання 10% від вартості товару.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що строк договору закінчився, позивач відмовився від поставки товару, а умова щодо корегування суми попередньої оплати та взагалі порядок її повернення сторонами не оговорено, тому на відповідачі лежить обов'язок повернення всієї суми передоплати.

Враховуючи те, що обов'язок повернути передоплату у розмірі 450 000,00грн. відповідачем не виконаний, позивачем нараховані суми інфляційних витрат у розмірі 196 650,00 грн. та 3% річних у розмірі 14 902,25 грн. у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, які нараховані за період з 26.12.2014 року по 01.02.2016 року.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з позовної заяви, сума 3% річних та інфляційних витрат заявлено до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи той факт, що в Договорі від 06.09.2014р. №155 сторонами не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, також такий розмір не визначено Законом або будь-яким актом цивільного законодавства відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, обов'язок оплатити повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України (зазначена правова позиція визначена в постанові ВСУ №921/266/13-г/7 від 16.09.2014р.).

Таким чином, колегія суддів зазначає, оскільки предметом спору не є грошове зобов'язання, яке випливає з Договору від 06.09.2014р. №155, то вимога про стягнення сум інфляційних витрат у розмірі 196 650,00 грн. та 3% річних у розмірі 14 902,25 грн. у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, які нараховані за період з 26.12.2014 року по 01.02.2016 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2016р. по справі №905/994/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» м.Дружківка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2016р. по справі №905/994/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2016р. по справі №905/994/16 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.