Постанова

від 04.07.2016 по справі 903/1329/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа № 903/1329/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 селищної ради Ківерцівського району Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2016 року у справі №903/1329/15

за позовом ОСОБА_1 селищної ради Ківерцівського району Волинської області

до ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 відділення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача споживчого товариства "Консолідоване"

про стягнення 102 909, 20 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третьої особи на стороні позивача - не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.04.2016 року у справі №903/1329/15 (суддя Пахолюк В.А.) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 селищній раді до ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств про стягнення 102909,20 грн. заборгованості за договором оренди землі від 28.12.2011 року.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції зазначає, що з аналізу акту взаємних розрахунків від 01.02.2016 року, уточнюючих декларацій, копій виписок з особового рахунку, акту звірки з ОСОБА_2 ОДПІ, копії постанови Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 903/443/14 від 04.11.2014 р., копії постанови Вищого господарського суду України від 14.01.2015 р. у вказаній справі та інформації ОСОБА_2 ОДПІ за №384/9/03-05-12-04 від 09.02.2016 р. про нарахування та сплату орендної плати за землю за період 2013-2016 років судом встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_2 РСС по орендній платі згідно договору оренди землі від 13.03.2012 р. за період з 01.02.2013 р. по 02.03.2015 р. Щодо сплати ОСОБА_2 РСС орендної плати за період з 02.03.2015 р. по 01.12.2015 р., суд дійшов висновку про безпідставність таких вимог, виходячи з того, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 р. у справі № 903/900/15 визнано припиненим право користування ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств земельною ділянкою площею 1,525 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, смт. Олика, вул.Шевченка, 33 з 02.03.2015 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 селищна рада Ківерцівського району Волинської області звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2016 року у справі №903/1329/15 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Зокрема, апелянт зазначає, що розмір сплаченої ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств орендної плати у 2013-2015 роках є меншим 3% нормативної грошової оцінки, що є грубим порушенням ст. 288 Податкового кодексу України. Вказує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, однак всупереч цьому показники уточненої декларації, поданої відповідачем до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції не відповідають умовам договору оренди від 28.12.2011 року, а тому така декларація не може бути належним доказом сплати відповідачем орендної плати за землю в повному обсязі. Також на думку апелянта, оскільки відповідач (орендар) не повернув орендодавцю земельну ділянку по акту прийому-передачі, тому останній зобов'язаний сплачувати орендну плату по день фактичного повернення земельної ділянки, як передбачено абз.2 п.13 договору оренди від 13.03.2012 року.

04.07.2016 року апелянт подав суду уточнений розрахунок загальної заборгованості з орендної плати відповідача перед позивачем, разом з розрахунком штрафних санкцій.

Ківерцівська районна спілка споживчих товариств подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2016 року у справі №903/1329/15 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. Також відповідачем додатково подані письмові пояснення, в яких зазначено, що заборгованість по орендній платі за листопад та грудень 2014 року відсутня, оскільки постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року у справі №903/443/14 було внесено зміни до договору оренди землі, а саме зменшено розмір орендної плати.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від третьої особи споживчого товариства "Консолідоване" надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що з 02.03.2015 року фактичне користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою Волинська обл., Ківерцівський район, смт. Олика, вул. Шевченка, 33, фактично здійснює СТ "Консолідоване" у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2015 року, що знаходиться на вказаній земельній ділянці. Зазначає, що споживче товариство зверталось до ОСОБА_1 селищної ради з наміром укласти договір оренди земельної ділянки, однак селищна рада ухиляється від укладення договору. Споживче товариство сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому вважає, що твердження позивача про завдання йому збитків внаслідок недоотримання плати за землю є безпідставними. В своїх письмових поясненнях СТ "Консолідоване" просить суд відмовити ОСОБА_1 селищній раді в задоволенні апеляційної скарги та проводити розгляд справи без участі представника третьої особи.

02.07.2016 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзиви на неї, додаткові письмові пояснення, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 3 Земельного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.12.2011 року між ОСОБА_1 селищною радою Ківерцівського району Волинської області (орендодавець) та ОСОБА_2 райспоживспілкою (орендар) укладено договір оренди землі, що зареєстрований в управлінні Держкомзему у ОСОБА_2 районі Волинської області від 13.03.2012 року.

Умовами п. 1-3 договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - комерційне використання, яка знаходиться за адресою: 45263, Волинська область, Ківерцівський район, смт. Олика, вулиця Шевченка, 33. Загальна площа земельної ділянки - 1,525 га. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, а саме: м'ясо-молочний павільйон, площею 144 кв.м та адмінбудинок, площею 71,3 кв.м.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням ОСОБА_1 селищної ради від 24.04.2009 року №21/20 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки смт. Олика" і становить 67661 грн. - розмір щорічної орендної плати, а розмір щомісячної - 5638,43 грн.

За умовами п. 28 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умова і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно п. 14.1.136. ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України закріплено, що орендна плата, поряд із земельним податком, є формою плати за землю, яка, в силу положень пп. 9.1.10. п. 9.1. ст. 9 Податкового кодексу України, віднесена до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування за цим податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування, відповідно до пп. 271.1.1. п. 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Нормою ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди (п. 288.4), але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5.1).

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша ст. 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку (абз. 2 п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі з відповідача, ОСОБА_1 селищна рада вказує, що загальна заборгованість по орендній платі за період з 01.02.2013 року по 01.12.2015 року становить 76830,31 грн..

Згідно уточненого розрахунку заборгованості з орендної плати від 30.06.2016 року, поданого при розгляді апеляційної скарги, заборгованість по орендній платі за лютий 2013 року становить 5638,43 грн., за березень 2013 року - 5638,43 грн., за квітень 2013 року - 3555,62 грн., за листопад 2014 року - 2310,48 грн., за грудень 2014 року - 2567,20 грн., за січень 2015 року - 1344,63 грн., а всього на загальну суму 21054,79 грн..

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 РСС боргу зі сплати орендної плати за лютий 2013 року в сумі 5638,43 грн., березень 2013 року в сумі 5638,43 грн., квітень 2013 року в сумі 3555,62 грн., колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний акт від 20.01.2016 року №1230-20 та довідка від 06.06.2016 року №123/10/03-20-09 Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області (т. 1 а. с. 239-240), відповідно до яких переплата в сумі 14832,48 грн. зарахована як платіж по орендній платі за договором оренди від 28.12.2011 р. за лютий 2013 року в сумі 5638,43 грн., за березень 2013 року в сумі 5638,43 грн., і частково за квітень 2013 року в сумі 3555,62 грн.

Оскільки, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності, має подвійну правову природу, та з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком, а контролюючим органом зі сплати орендної плати за місцезнаходженням земельної ділянки є податковий орган, тому акт від 20.01.2016 року №1230-20 та довідка від 06.06.2016 року №123/10/03-20-09 Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області (т. 1 а. с. 239-240) є належним та допустимим доказом відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за лютий-квітень 2013 року. З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за лютий-квітень 2013 року в сумі 14832,48 грн. задовленню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 РСС боргу зі сплати орендної плати за листопад 2014 року в сумі 2310,48 грн. та за грудень 2014 року в сумі 2567,20 грн., судом апеляційної інстанції враховано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, орендарем за листопад 2014 року сплачено 3327,98 грн. та за грудень 2014 року - 3071,23 грн. орендної плати, що підтверджується виписками по рахунках (т. 2, а.с.38-39), тоді як відповідно до п. 9 договору оренди щомісячний розмір орендної плати становив 5638,43 грн.

Відмовляючи в позові повністю, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості по орендній платі за листопад та грудень 2014 року, посилаючись на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року у справі №903/443/14, якою було внесено зміни до п. п 5, 9 договору оренди землі від 28.12.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 селищною радою Ківерцівського району Волинської області та ОСОБА_2 райспоживспілкою, а саме змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з 1691530 грн. на 921368,97 грн., у зв'язку з чим орендна плата повинна була становити 36854,75 грн. - розмір щорічної плати (4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), а розмір щомісячної - 3071,23 грн.

Однак, місцевим судом не враховано, що вказану постанову скасовано постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2015 року у справі №903/443/14, в результаті чого зміни до договору оренди землі від 28.12.2011 року внесені не були, а тому розмір щомісячної орендної плати і надалі становив 5638,43 грн. (п.9 договору).

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 РСС недоплаченої орендної плати за листопад 2014 року в сумі 2310,48 грн. та за грудень 2014 року в сумі 2567,20 грн. є обгрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 РСС боргу зі сплати орендної плати за січень 2015 року в сумі 1344,63 грн., згідно уточненого розрахунку заборгованості від 30.06.2016 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

ОСОБА_2 РСС за січень 2015 року сплачено орендну плату за договором від 28.12.2011 року в сумі 5697,77 грн., що підтверджується випискою по рахунку (т. 2, а. с. 40).

Частиною 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Вказане також знайшло своє відображення в п. 10 договору оренди землі від 28.12.2011 року.

Пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Державане агентство земельних ресурсів України листом від 14 січня 2015 року за №6-28-022-215/2-15 інформувало Державну фіскальну службу України, обласні та Київську міську державні адміністрації, Головні управління Держземагенства в областях і місті Києві, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня 2015 рік за 2014 рік склав 1,249. Це означає, що база оподаткування земельним податком та орендною платою за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2015 році в порівнянні з 2014 роком зросла на 25 відсотків.

З огляду на викладене, розмір орендної плати за договором від 28.12.2011 року, у 2015 році повинен був обчислюватись з урахування коефіцієнту індексації 1,249. Таким чином, розмір орендної плати за січень 2015 року становить 7042,40 грн. (5638,43х1,249).

На підставі наведеного колегія суддів встановила, що за січень 2015 року Ківерцівська РСС заборгувала ОСОБА_1 селищній раді суму у розмірі 1344,63 грн. недоплаченої орендної плати за договором оренди землі від 18.12.2011 року, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Щодо сплати ОСОБА_2 РСС орендної плати за період з 02.03.2015 р. по 01.12.2015 р., то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі вимоги позивача є безпідставними, виходячи з наступного.

02.03.2015 року між ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств (продавець) та споживчим товариством "Консолідоване" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, смт. Олика, вул.Шевченка, 33.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлі або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщенні, без зміни його цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Договором який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлі або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Окрім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року у справі №903/900/15 визнано припиненим право користування ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств земельною ділянкою площею 1,525 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, смт. Олика, вул. Шевченка, 33 з 02.03.2015 року.

Фактичне користування зазначеною земельною ділянкою споживчим товариством "Консолідоване" підтверджується письмовими поясненнями останнього, а також наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, з яких вбачається, що СТ "Консолідоване" з березня по грудень 2015 року сплачувало земельний податок, отримувачем коштів зазначено ОСОБА_1 селищну раду (т. 2, а. с. 1-11).

Частиною 2 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Враховуючи, що орендні відносини між ОСОБА_1 селищною радою та ОСОБА_2 РСС припинилися з 02.03.2015 року, а фактичне користування земельною ділянкою з березня 2015 року здійснювало СТ "Консолідоване", то відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату за договором оренди по 01.03.2015 року включно.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за період з 02.03.2015 року по 01.12.2015 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Апеляційним судом встановлено, що 28.05.2015 року ОСОБА_2 РСС перераховано на рахунок ОСОБА_1 селищної ради кошти в сумі 704,24 грн., призначенням платежу вказано орендна плата згідно договору за квітень 2015 року (т. 1, а. с. 238, т 2 а. с. 43).

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004, та роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, викладених у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 р., коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці. У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються кредитором на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи із заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Призначенням платежу у вказаному перерахунку зазначено "орендна плата згідно договору за квітень 2015 року", однак враховуючи що орендні відносини між позивачем та відповідачем припинилися з 02.03.2015 року, то кошти в сумі 704,24 грн., сплачені відповідачем 28.05.2015 року, зараховуються судом як часткове погашення заборгованості за листопад 2014 року.

Встановивши заборгованість відповідача по орендній платі за договором від 28.12.2011 року, керуючись ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 14, 288, 289 Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основної заборгованості по орендній платі на загальну суму 5518,07 грн., а саме: за листопад 2014 року в сумі 1606,24 грн. (за мінусом оплати від 28.05.2015р. в сумі 704,24 грн.), за грудень 2014 року - 2567,20 грн., за січень 2015 року -1344,63 грн.

Як визначено ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Зазначена норма кореспондується з п. 6 ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України відповідно до якої землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій позивача, суд звертає увагу апелянта, що прострочення заборгованості з орендної плати за договором від 28.12.2011 року настає відповідно до п. 11 договору після 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, прострочення заборгованості з орендної плати за листопад 2014 року настало 31.12.2014 року (у відповідності п. 11 договору), а тому за період з 31.12.2014 року по 27.05.2015 року на суму заборгованості 2310,48 грн., судом нараховано 3% річних в сумі 28,11 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 927,58 грн.; за період з 28.05.2015 р. по 01.12.2015 р. на суму заборгованості 1606,24 грн. (з урахуванням оплати 28.05.2015 р. на суму 704,24 грн.) нараховано 3% річних в сумі 24,82 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 24,87 грн.

За прострочення заборгованості з орендної плати за грудень 2014 року на суму 2567,20 грн. за період з 31.01.2015 р. по 01.12.2015 р., судом нараховано 64,36 грн. - 3 % річних та 976,50 грн. - інфляційних нарахувань.

За прострочення заборгованості з орендної плати за січень 2015 року на суму боргу 1344,63 грн. за період з 03.03.2015 р. по 01.12.2015 р., судом нараховано 30,28 грн. - 3% річних та 418,04 грн. - інфляційних нарахувань.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на загальну суму 147,57 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 2346,99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, застосування відповідальності до боржника у вигляді пені застосовується на підставі договору.

Пунктом 13 договору оренди від 28.12.2011 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 10 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення. У разі закінчення дії цього договору, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення земельної ділянки згідно з актом прийому-передачі.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГПК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, пеня за договором оренди від 28.12.2011 р. сплачується в розмірі, що не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ (у відповідності до ч.2 ст. 343 ГПК України) та може бути стягнута по 01.03.2015 року включно, оскільки договірні відносини між сторонами припинились 02.03.2015 року, а фактичним користувачем земельної ділянки з березня 2015 року є СТ "Консолідоване".

Враховуючи викладене, за прострочення заборгованості з орендної плати за листопад 2014 року за період з 31.12.2014 року по 01.03.2015 року на суму заборгованості 2310,48 судом нараховано пеню в сумі 124,83 грн.

За прострочення заборгованості з орендної плати за грудень 2014 року за період з 31.01.2015 року по 01.03.2015 року на суму заборгованості 2567,20 грн. судом нараховано пеню в сумі 77,65 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 202,48 грн.

На доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, а саме залишення без задоволення клопотання про відвід судді, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Право на подання заяви про відвід судді (самовідвід) є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Дані гарантії закріплені в статті 129 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Саме ж право на відвід судді в господарському судочинстві закріплено в ст. 20 ГПК України, відповідно до якої, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2 1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" від 15.07.2010 року зазначено, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обгрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обгрунтованими (п. п. 29, 32 рішення).

В контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не може надавати оцінку наявності чи відсутності факту неупередженості судді при розгляді даної справи, так як не наділений правом на дослідження обставин наведених в заяві про відвід та апеляційній скарзі з цього приводу.

Також колегією суддів, при дослідженні матеріалів справи встановлено, що в протоколі судового засідання від 06.04.2016 року (т. 1 а. с. 171) не зазначено про вихід суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення, що суперечить вимогам ст.82-1 ГПК України. Однак в контексті ст. 104 ГПК України, вказане процесуальне порушення не є безумовною підставою для скасування рішення.

Поряд з цим, враховуючи, що судом апеляційної інстанції було встановлено наявність заборгованості ОСОБА_2 РСС перед ОСОБА_1 селищною радою за договором оренди від 28.12.2011 року, висновок суду першої інстанції про відмову в позові повністю, є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5518,07 грн. - основної заборгованості, 147,57. - 3% річних, 2346,99 грн. - інфляційних нарахувань, 202,48 грн. - пені.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, то відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 селищної ради Ківерцівського району Волинської області задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2016 року у справі №903/1329/15 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов ОСОБА_1 селищної ради Ківерцівського району Волинської області задоволити частково.

4. Стягнути з ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств (45200, Волинська обл., м. Ківерці, вул. Грушевського 27, код ЄДРПОУ 01744275) на користь ОСОБА_1 селищної ради Ківерцівського району Волинської області (45263, Волинська обл., Ківерцівський район, селище міського типу ОСОБА_4, вул. Замкова, буд. 17, код ЄДРПОУ 04333879) 5518,07 грн. - основної заборгованості, 147,57 грн. - 3% річних, 2346,99 грн. - інфляційних нарахувань, 202,48 грн. - пені.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з ОСОБА_2 районної спілки споживчих товариств (45200, Волинська обл., м. Ківерці, вул. Грушевського 27, код ЄДРПОУ 01744275) на користь ОСОБА_1 селищної ради Ківерцівського району Волинської області (45263, Волинська обл., Ківерцівський район, селище міського типу ОСОБА_4, вул. Замкова, буд. 17, код ЄДРПОУ 04333879) судові витрати за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в сумі 123,20 грн. та судові витрати за розгляд апеляційної скарги в сумі 135,50 грн.

7. Господарському суду Волинської області доручити видачу судових наказів.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

9. Матеріали справи №903/1329/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.