Постанова

від 29.06.2016 по справі 804/9154/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2016 рокусправа № 804/9154/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Суховарова А.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 804/9154/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2015р. №0000292204 (далі відповідач) Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 268260,00грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржене рішення відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. Прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду - без змін.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Екологія Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Прод-Ресурс" (ЄДРПОУ 38649745) за вересень 2014 року.

За результатами перевірки 28.12.2014 року складено акт №4280/04-62-22-1/32576064.

У висновках акту перевірки зазначено, що платником податків допущено порушення підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового Кодексу України, що призвело по заниження податку на додану вартість, якій підлягав сплаті до бюджету за вересень 2014 року в розмірі 178840 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2015 року №0000292204, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 268 260 грн., з яких: за основним платежем - 178840 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89420 грн. (а.с.138).

За результатами адміністративного оскарження рішення контролюючого органу залишено без змін, а скарги платника податків без задоволення.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про допущені платником податків порушення при формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Прод-Ресурс". Суд дійшов висновку, що господарські операції не мали реального характеру, а документи, що надавалися позивачем на спростування висновків податкової інспекції, свідчать про штучність оформлених ними операцій та не можуть розцінюватися судом як належні.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне скасувати рішення з прийняттям нового у справі - про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Екологія Україна" (покупець) та ТОВ "Прод-Ресурс" (продавець) 30.05.2014 року уклали договір №315/П, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 106).

На виконання умов вказаного договору, у вересні 2014 року за специфікацією від 01.09.2014р (а.с.107) продавцем передано ТОВ «Екологія Україна» товар за номенклатурою: глина з доставкою, щебінь з доставкою, відсів з доставкою, пісок з доставкою, про що складено відповідні акти приймання- передачі товару (робіт, послуг) (а.с.16-37).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій у перевіряємий період із вказаним вище контрагентом позивачем надано: договір (а.с. 106), специфікацію(а.с.107), акти приймання-передачі товару (послуг) (а.с.16-37), податкові накладні (а.с. 108-129).

На підтвердження здійснення оплати придбаного товару позивач надав колегії суддів банківські виписки, з яких вбачається перерахування коштів у вересні 2014 року на рахунок ТОВ «Про-Ресурс» за отриманий товар по договору №315/П.

Матеріалами справи підтверджено, що придбаний товар перевозився автомобільним транспортом контрагента ТОВ «Прод-Ресурс» за адресою: м. Підгороднє вул. Смоленська,72 (позивачем надавалися копії товарно-транспортних накладних) (а.с. 38-105).

Під час апеляційного розгляду встановлено, що товар - пісок, глина, щебінь, придбаний у вказаного вище контрагента у вересні 2014 року, використано позивачем у власних потребах, а саме для влаштування полігону, призначеного для захоронення твердих побутових відходів. Так, позивач є власником полігону з утилізації ТПВ, який розміщено на земельній ділянці за адресою: вул.. Смоленська,72 м. Підгороднє Дніпропетровської області. Позивач надав суду накладні на внутрішні переміщення товару та акти списання товарно-матеріальних цінностей, датовані вереснем 2014року, які свідчать про списання піску, відсіву, глини та щебеню у зв'язку з використанням для ізоляційного шару на полігоні та прокладанням тимчасових доріг. Тобто, позивачем підтверджено документально рух активів та спростовано доводи позивача про нереальність господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно неналежного оформлення первинної документації, що свідчить про штучність самої господарської операції.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дослідила документи, що надані позивачем на підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу, та зазначає, що документи відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, містять всі необхідні реквізити, печатки, підписи посадових осіб, дати складання, розкривають зміст та обсяг операцій, визначають кількість, вартість придбаного товару.

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

В пункті 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкові накладні виписані юридичною особою, яка на час здійснення господарських операцій, була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Слід зазначити, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплати ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Колегія суддів прийшла до висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких останнім задекларовано зобов'язання. Видані контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари використані у власній господарській діяльності.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із ТОВ «Прод-Ресурс».

Відповідач, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності господарських відносин позивача з вказаним вище контрагентом, його позиція щодо таких висновків не підтверджена належними доказами.

Щодо посилань суду першої інстанції на вирок у кримінальній справі відносно комерційного директора ТОВ «Прод-Ресурс» ОСОБА_1, колегія суддів звертає увагу, що у перевіряємому періоді директором підприємства-контрагента позивача був ОСОБА_2, він же був і відповідальний за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання (це відображено також у акті позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прод-ресурс») (а.с. 183-193), ця ж особа підписувала та видавала первинні документи, в тому числі і податкові накладні позивачу. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, що полягає в умисному ухиленні від сплати податків. Доказів про фальсифікацію документів підприємства, чи їх підробку, чи створення безпосередньо фіктивного підприємства податковим органом суду надано не було. Тому, посилання на обставини, встановлені вироком суду відносно ОСОБА_1 в даному випадку, безпідставні.

З огляду на встановлені обставини, оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення підлягало скасуванню. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 804/9154/15 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0000292204 від 31 січня 2015 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна» (код ЄДРПОУ 32576064) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39545734) судові витрати в розмірі 5 846,40грн. ( п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень сорок копійок).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 04.07.2016р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: А.А. Щербак