Ухвала

від 05.07.2016 по справі 826/17636/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17636/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В .І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Координата Центр" до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000882205 від 13.03.2015,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Координата Центр", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 року № 0000882205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку TOB "Координата Центр" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ІНТЕР ПРОФІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 39035140) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 року, з ТОВ «ОПТІМУС АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 38907999) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 року, з ТОВ «ТЕБЕРА» (код ЄДРПОУ 38239263) за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 року, з ТОВ «КАДЕБЕ» (код ЄДРПОУ 38076851) та з ТОВ «АТС» (код ЄДРПОУ 32574156) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 року.

У висновку Акту перевірки від 19.02.2015 року №211/26-53-22-05-21/38519200 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень та жовтень 2014 року у сумі 295332 грн.

Так, на підставі даного Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 року № 0000882205, яким у зв'язку з порушенням вказаних норм ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 442 998 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 295 332 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 147 666 грн..

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Координата Центр" до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесене податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 року № 0000882205 є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також слід зазначити, що у відповідності до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2014 року між TOB "Координата Центр" та ТОВ «КАДЕВЕ» укладено Договір №КЦ 025502 про поставку товарів, а саме фруктів. Відповідно до умов Договору товар поставляється Постачальником у відповідності з замовленням Покупця по асортименту, кількості, цінам та в строк, що зазначені в замовленні. Пунктом поставки товару за цим договором є склад Покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом Постачальника.

На підтвердження господарських відносин позивачем надано ряд документів, таких як: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, заявки на поставку товару, копії платіжних доручень, висновки Державної санітарно-епідеміологічної експертизи, карантиновий дозвіл на імпорт. Всі надані документи відповідають вимогам ПК України та чинному законодавству.

Придбані товари були реалізовані на ТОВ «Еффіус Груп» згідно договору № ЗГ023995 від 17.02.14, ДП «Фуршет Центр» згідно договору № ФЦ023973 від 17.02.14, ДП «Фуршет Регіон» згідно договору № ФР023973 від 17.02.14, ДП «Рітейл Центр» згідно договору №РЦ024265 від 17.01.14, ДП «Рітейл Іст» згідно договору №РІ024266 від 17.01.14 та ДП «Рітейл Вест» згідно договору №РВ024267 від 17.01.14. Відповідно до умов даних договорів та специфікацій до них позивач здійснює поставку товару з метою його оптово/роздрібної реалізації зазначеними контрагентами через мережу магазинів «Фуршет».

В подальшому, в серпні 2014 року між позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір № 04-15 від 30.04.14 року про виконання робіт з фасування овочів та договір № 04-14 від 24.04.14 року про надання послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт з фасуванням овочів. На підтвердження виконання умов зазначеного Договору позивачем було надано такі документи, як звіти, направлення на роботу робітників, рахунки та акти наданих послуг, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку відповідача стало порушення норм податкового законодавства контрагентами контрагента позивача (третіми особами в ланцюгу постачання), з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Так, розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне:

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Крім того, відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також, слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Тобто, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість, отже посилання податкового органу на недійсність правочинів між позивачем та його контрагентами є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС в місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 08.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.