Постанова

від 05.07.2016 по справі 813/1739/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року Справа № 813/1739/16

11 год. 51 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача Водолазський Д.Д.,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Вент».

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Львівський міський центр зайнятості (далі - позивач, Львівський МЦЗ, центр зайнятості) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «М-Вент» (далі - відповідач, ТОВ "М-Вент") про стягнення на користь позивача коштів в сумі 1789,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача пояснив, що до Львівського МЦЗ за сприянням у працевлаштуванні звернулася ОСОБА_2, яку звільнено 01.04.2015 року з ТОВ «М-Вент» відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. ОСОБА_2 було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги з безробіття, як застрахованим особам залежно від страхового стажу відповідно до п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності. Виплата допомоги з безробіття ОСОБА_2 нараховувалася на підставі довідки про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку виплат на випадок безробіття від 02.04.2015 року №01-15, виданої роботодавцем - ТОВ «М-Вент». У яку внесено недостовірні дані зарплати ОСОБА_2, що привело до надлишкової виплати позивачем матеріального забезпечення ОСОБА_2 на випадок безробіття за період з 07.05.2015 року по 22.11.2015 року у сумі 1789,21 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач не забезпечив явки повноважного представника у жодне судове засідання, про дату час і місце його проведення відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України вважається повідомленим належним чином, заперечень проти позову, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 прийнята на роботу у ТОВ «М-Вент» на посаду «менеджера ЗЕД» з 14.05.2014 року та звільнена 01.04.2015 року /а.с.10, 12/.

ОСОБА_2 30.05.2015 року звернулася до Львівського МЦЗ з заявою про надання статусу безробітного; поінформувала,що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно /а.с.8/.

Наказом Львівського МЦЗ від 06.05.2015 року №НТ150506 ОСОБА_2 надано статус безробітного, а наказом Львівського МЦЗ від 07.05.2015 року №НТ150507 призначено допомогу по безробіттю та розпочато її виплату /а.с.7/.

За період з 07.05.2015 року по 22.11.2015 року виплачено матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_2 в сумі 12024,76 грн. /а.с.6/.

Згідно з актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 23.11.2015 року №269 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Львівським міським центром зайнятості з'ясовано, що дані зазначені у довідці ТОВ «М-Вент» від 02.04.2015 року №01-15 про нараховану заробітну плату та заробітну плату, з якої сплачено страхові внески відповідно до розрахункових відомостей за розрахунковий період за який необхідно обчислювати середню заробітну плату (дохід) для розрахунку страхових виплат на випадок безробіття не відповідає даним внесеним у довідку від 02.04.2015 року №01-15 видану ОСОБА_2 Зокрема, внесені недостовірні дані заробітної плати ОСОБА_2 за березень 2015 року, у зв'язку з нарахуванням в березні 2015 року компенсаційних виплат за чергову відпустку, що призвело до надлишково виплаченого матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_2 /а.с.10/

В акті розслідування роботодавець письмово зазначив, що помилка у нарахуванні заробітної плати сталася через неуважність бухгалтера, яка замість зменшеної зарплати згідно з наказом №03/01 від 02.01.2015 року помилково нарахувала таку ж саму зарплату, як і за попередній місяць /а.с.10/.

Відповідно до розрахунку позовних вимог сума надлишково виплаченого матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_2 за період з 07.05.2015 року по 22.11.2015 року складає 1789,21 грн. /а.с.6/

Львівським МЦЗ видано наказ №648-ш від 11.12.2015 року про відшкодування коштів роботодавцем - ТОВ «М-Вент» /а.с.14/ та надіслано претензію №13/6987 від 11.12.2015 року щодо відшкодування коштів у сумі 1789,21 грн. /а.с.15/.

Оскільки претензія не розглянута відповідачем та кошти не відшкодовано, центр зайнятості звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача зайво виплачені кошти.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках передбачених Конституцією та законами України, згідно ч. 3 ст. 6, п. 5 ч. 2 ст. 17, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України.

Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» надано Фонду право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Таким чином, заявлені Львівським МЦЗ позовні вимоги є публічно-правовими, а вказану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 р. (із наступними змінами і доповненнями), Законом України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 р. (із наступними змінами і доповненнями), Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №198 від 20.03.2013 року, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року №307.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (п. 1). Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п. 2).

За приписами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб.

Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

За правилами ч. 2 та ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець зобов'язаний: 1) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки; 2) подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.

Достовірність зазначених у документах даних перевіряється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 35 цього Закону, роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем виплачено допомогу з безробіття /6-7/; проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, про що складено акт /а.с.10/; встановлено факт надлишкової виплати матеріального забезпечення у зв'язку з поданням роботодавцем недостовірних даних /а.с.6/; відібрано пояснення у роботодавця, згідно з якими помилка сталася через неуважність бухгалтера /а.с.10/; виставлено претензію, яка не розглянута відповідачем та кошти не відшкодовано /а.с.15/.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення відповідачем надлишково виплаченого матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими, а отже, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Вент" (Львівська область м. Яворів, вул. Шевченка,6А; ЄДРПОУ 39107728) на користь Львівського міського центру зайнятості (м. Львів, вул. Княгині Ольги, 122; ЄДРПОУ 25555035) кошти в сумі 1789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 21 коп.

3. Судові витрати з відповідача не стягувати.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.