Постанова

від 31.05.2016 по справі 826/22533/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 травня 2016 року 16 год. 20 хв. № 826/22533/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Тимощука Олега Миколайовича та державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталії Олексіївни про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Тимощука Олега Миколайовича (далі - відповідач-1) та державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталії Олексіївни (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування:

- рішення відповідача-2 від 09 вересня 2015 року №24282713 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- рішення відповідача-1 про скасування права власності на земельну ділянку, індексний номер рішення: 14637129 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачами 1, 2 з порушенням вимог законодавства.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а відповідач-2 не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник відповідача-1 у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року №2131/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" (далі - рішення №2131/25-5) ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 видано Державний акт серії НОМЕР_2 від 30 січня 2009 року (далі - державний акт НОМЕР_2) на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:042:0109 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка) .

У подальшому, ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_5, відчужив земельну ділянку позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2011 року та на державному акті НОМЕР_2 зроблено відмітку про перехід права власності на зазначену земельну ділянку до ОСОБА_1

Поряд з цим, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі №367/1998/13-ц за позовом прокурора міста Ірпеня в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа - Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку позов задовольнити частково, визнано недійсним рішення №2131/25-5, визнано недійсним державний акт НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасовано державну реєстрацію даного державного акту, в інший частині позову відмовлено.

23 липня 2014 року відповідачем-1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №14636898, згідно якого проведено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за позивачем, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №6427791.

Крім того, 23 липня 2014 року відповідачем-1 прийнято рішення про скасування №14637129, яким внесено запис про скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку за номером запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №6427791.

У подальшому, 04 вересня 2015 року позивач звернувся до реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстраційний номер №13123009 (далі - заява №13123009) для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

09 вересня 2015 року відповідачем-2 за наслідками розгляду заяви №13123009 прийнято оскаржуване рішення №24282713, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки заявлене право вже зареєстровано та скасовано на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі №367/1998/13-ц.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень з метою забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1952-IV) , відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним, особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам, без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям., іноземним державам, а також територіальним, громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 7 ст. 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах, території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Положеннями ст. 6 Закону №1952-IV визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1 та п. 7 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №401/2011, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до п. 1, п. 2 та п. 8 ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

У відповідності до ч. 7 ст. 15 Закону №1952-IV, розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Згідно положень ч. 1 ст. 19 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 24 Закону №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як вже зазначалось вище судом, з оскаржуваного рішення №24282713 вбачається, що воно прийняте відповідачем-2 у зв'язку з тим, що заявлене право вже зареєстровано та скасовано на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі №367/1998/13-ц.

Поряд з цим, з оскаржуваного рішення №14637129 вбачається, що при його прийнятті відповідач-1 керувався п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, відповідно до якого державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Водночас, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване рішення №14637129 прийняте відповідачем-1 за результатами розгляду заяви прокуратури міста Ірпеня Київської області реєстраційний номер №7497122. При цьому, згідно картки прийому заяви, до вказаної вище заяви реєстраційний номер №7497122 прокуратурою міста Ірпеня Київської області додано лише рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2013 року у справі №367/1998/13-ц.

Поряд з цим, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі №367/1998/13-ц заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2013 року в частині визнання недійсним державного акту НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації цього державного акту - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові, в решті рішення залишено без змін.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем-1 при прийнятті оскаржуваного рішення №14637129 не враховано рішення Апеляційного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі №367/1998/13-ц, а також те, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2011 року, який недійсним не визнавався, суд приходить до висновку, що таке оскаржуване рішення №14637129 прийняте протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Поряд з цим, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення №24282713 не підлягають задоволенню, оскільки державна реєстрація права приватної власності позивача на земельну ділянку вже проведено згідно рішення відповідача-1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 липня 2014 року №14636898.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Тимощука Олега Миколайовича та державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Богорад Наталії Олексіївни про визнання протиправними та скасування рішень є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Тимощука Олега Миколайовича про скасування №14637129 від 23 липня 2014 року.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений ним судовий збір у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34481907).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин