Ухвала

від 06.07.2016 по справі 387/1327/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1318/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

06.07.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів: Гайсюка О.В., Голованя А.М.,

за участю секретаря: Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства «Надія» про визнання недійсними договорів оренди землі за апеляційною скаргою селянського (фермерського) господарства «Надія» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

13 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до СФГ «Надія» посилаючись на те, що вона є власником двох земельних ділянок кадастрові номери яких: 3521780600:02:000:1023 і 3521780600:02:000:0219, що розташовані на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. 29 жовтня 2015 року з інформації отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6780005 від 15 жовтня 2013 року зареєстровано договір оренди землі, серія на номер: б/н, виданий 15 жовтня 2013 року, видавник орендар СФГ «Надія», орендодавець ОСОБА_2В, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3521780600:02:000:1023; на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6188616 від 25 вересня 2013 року зареєстровано договір оренди землі, серія на номер: б/н , виданий 25 вересня 2013 року, видавник: орендар СФГ «Надія», орендодавець ОСОБА_2, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3521780600:02:000:0219. Вона стверджує, що не укладала і підписувала вказані договори оренди землі, що спонукало її звернутися до суду з відповідним позовом.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року позов задоволено:

визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 15 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Надія», щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3521780600:02:000:1023, що розташована на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрований 15 жовтня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у Реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 2874299;

визнано недійсною угоду № б/н від 24 липня 2013 року про зміни до договору оренди землі № 040836900102 від 07 жовтня 2008 року, укладену між ОСОБА_2 та СФГ «Надія», щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3521780600:02:000:0219, що розташована на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрований 25 вересня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у Реєстраційній службі Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 2627507;

вирішено стягнути з СФГ «Надія» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3186 грн. 24 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі він просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема він послався на те, що оспорюванні правочини були укладені між сторонами по справі, позивач був обізнаний про існування визнаних судом недійсними угод та їх умови, фактично схвалив їх. Суд обґрунтував своє рішення лише висновком судової почеркознавчої експертизи, але проігнорував інші докази, які вказують на виконання сторонами умов цих договорів.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 подав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких висловив думку про безпідставність доводів апеляційної скарги.

Сторони, повідомленні належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а. с. 179, 180) , в судове засідання не з'явилися. Проте, згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

У зв'язку з неявкою сторін та відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2, є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 5,99 га і 9,72 га розташованих на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, які належать їй на підставі державних актів на право приватної власності на землю.

7 жовтня 2008 року ОСОБА_2 і СФГ «Надія» уклали договір оренди належної позивачу по справі земельної ділянки з кадастровим номером 3521780600:02:000:0219 площею 9,72 га, який зареєстрований ДП Кіровоградська регіональна філія «Центр ДЗК» за № 040836900102.

Угодою № б/н від 24 липня 2013 року внесено зміни до договору оренди землі від 7 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Надія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521780600:02:000:0219. Текст угоди підписано її сторонами: ОСОБА_2 і керівником СФГ «Надія». Угода зареєстрована Реєстраційною службою Добровеличківського РУЮ Кіровоградської 25 вересня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у області за № 2627507.

Крім того, 15 вересня 2013 року СФГ «Надія» уклало договір оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 3521780600:02:000:1023 площею 5,9910 га., строком на 15 років. Як вказано в договорі, орендодавцем земельної ділянки є ОСОБА_2 Текст договору містить підписи сторін договору. 15 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Добровеличківського РУЮ Кіровоградської області вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2874299.

Про існування угоди № б/н від 24 липня 2013 року до договору оренди землі від 7 жовтня 2008 року та договору від 15 вересня 2013 року позивач довідалася у 2015 році з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до експертного висновку № 34 від 28 березня 2016 року підпис в графі «Орендодавець» розділу «Реквізити сторін» договору оренди землі № б/н від 15 вересня 2013 року, підпис в графі «Орендодавець» додатку до договору оренди землі б/н від 15 вересня 2013 року, підпис в графі «Земельну ділянку передав» акту про передачу та прийом земельної ділянки, яка передана в оренду без номера та без дати, підпис в графі «Орендодавець» розділу «Реквізити сторін» угоди б/н від 24 липня 2013 року про зміни до договору оренди землі № 040836900102 від 7 жовтня 2008 року виконані не самою ОСОБА_2, а іншою особою. ( а.с. 125-128).

Правильність встановлення судом першої інстанції цих обставин сторонами не оспорюється.

Відповідач не оспорював правильність висновків судової почеркознавчої експертизи.

Статтею 14 закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст.ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 цієї статті ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не підписувала оспорювані договір оренди земельної ділянки від 15 вересня 2013 року та угоду від 24 липня 2013 року про зміни до договору оренди землі № 040836900102 від 7 жовтня 2008 року , а тому в силу ст. 203, 215 ЦК України ці правочини є недійсними, оскільки волевиявлення останньої не було вільним не відповідало її внутрішній волі а укладення правочину від імені позивача невстановленою особою суперечить закону.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області погоджується з правильністю висновків суду так, як суд дійшов їх на підставі правильно встановлених ним обставин справи з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Згідно ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Оскільки особу, яка підписала вказані правочини від імені ОСОБА_2 не встановлено, а тому відсутні підстави стверджувати, що така особа мала права на здійснення правочинів від імені позивача, тобто являлася її представником, але діяла з перевищенням наданих їй повноважень.

Докази того, що позивач уповноважував кого-небудь на належних йому прав від свого імені у справі відсутні.

Цивільним законодавством України не передбачено такої підстави створення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків особи, як вчинення нею дій, що свідчать про виконання умов договору, укладеного він її імені будь-якою (в тому числі невстановленою) особою, крім представника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Надія» відхилити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: