Постанова

від 04.07.2016 по справі 820/2380/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р. Справа № 820/2380/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. по справі № 820/2380/16

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Куп'янське бюро технічної інвентаризації"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

28 квітня 2016 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Куп'янське бюро технічної інвентаризації", в якому просило суд стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню у розмірі 21279,89 грн.

09 червня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Куп'янське бюро технічної інвентаризації" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовлено.

В апеляційній скарзі Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Свої вимоги мотивувало тим, що факт створення робочого місця для працевлаштування інваліда не звільняє підприємство, установу чи організацію від обов'язку сплачувати адміністративно-господарські санкції до Фонду на підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII у разі відсутності працевлаштованих інвалідів на даному підприємстві.

У письмових запереченнях Комунальне підприємство "Куп'янське бюро технічної інвентаризації" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибули, своїх представників не направили, що у відповідності до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальним підприємством "Куп'янське бюро технічної інвентаризації" було складено звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила фактично за рік 11, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог законодавства встановлена інвалідність становила 0, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 (а.с.7).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, було виділено робочі місця для працевлаштування інвалідів, до відповідного центру зайнятості подавався звіт про наявність вакансій на підприємстві у липні 2015 році, тому у відповідача відсутня вина за часткову незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі - Закон №875-ХІІ), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частини 1, 2, 3 статті 19 цього ж Закону встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно частин 5, 9 статті 19 Закону №875-ХІІ, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року N 5067-VI (чинного на час виникнення спірних відносин), роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", Міністерством соціальної політики України 31 травня 2013 року прийнято наказ №316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання"

Відповідно до п. 1.1 Порядку форма звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) заповнюється роботодавцями.

Пунктом 1.3 Порядку визначено, що роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно з вимогою пункту 2.1 Порядку подання звітності N 3-ПН така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Куп’янське бюро технічної інвентаризації" 06 липня 2015 року подавало до Куп’янського міськрайонного центру зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування, шляхом подання звіту за формою №3-ПН.

При таких обставинах, Комунальне підприємство "Куп’янське бюро технічної інвентаризації" в повному обсязі не виконало вимоги по щомісячному інформуванню державних органів щодо створення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, чим фактично не виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів, що, в свою чергу, позбавило компетентний державний орган об’єктивної можливості направити інвалідів для працевлаштування.

Сума адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на Комунальному підприємстві "Куп’янське бюро технічної інвентаризації" відповідно до частини 1 статті 20 Закону №875-ХІІ та складає 42381,82 грн. (середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідно до звіту форми №10-ПІ за 2015 рік) : 2 = 21190 грн. 91 коп.

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів також просить суд стягнути з відповідача пеню станом на 21 квітня 2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону №875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 3 березня 2016 року N 135 (чинної до 21 квітня 2016 року включно), установлено з 04 березня 2016 року облікову ставку в розмірі 22 % річних.

Одноденний розмір пені вираховується наступним чином: 22% (облікова ставка НБУ) х 120% річних облікової ставки НБУ : 100 % : 366 днів у 2016 році = 0,07%.

Сума пені за один день прострочення складає: 0,07% х 21190,91 грн. (сума недоїмки) = 14 грн. 83 коп.

Сума пені, належна до сплати відповідачем, складає: 6 (кількість днів прострочення) х 14,83 грн. = 88 грн. 98 коп.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Комунального підприємства "Куп'янське бюро технічної інвентаризації" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21190 (двадцять одна тисяча сто дев’яносто) гривень 91 (дев’яносто одна) копійка за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, та пеню за порушення терміну сплати цих санкцій у розмірі 88 (вісімдесят вісім) гривень 98 (дев’яносто вісім) копійок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2016р. по справі № 820/2380/16 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Куп'янське бюро технічної інвентаризації" (63701, Харківська область, м. Куп’янськ, пл. Леніна, 23; код ЄДРПОУ 03355005; МФО 351618; р/р 26000000132549 в Філії ВАТ "Державний екпортно-імпортний банк України" в м. Харкові) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції у розмірі 21190 (двадцять одна тисяча сто дев’яносто) гривень 91 (дев’яносто одна) копійка за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, та пеню за порушення терміну сплати цих санкцій у розмірі 88 (вісімдесят вісім) гривень 98 (дев’яносто вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови виготовлений 08.07.2016 р.