КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9648/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.
У Х В А Л А
Іменем України
07 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
представника позивача Винника Б.В.
представника відповідача Сакала Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Артіль» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Артіль» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.12.2014 №0005012201.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ай Ті Артіль" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ліакон" (код ЄДРПОУ 39066912) за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, за результатами якої складено акт від 24.11.2014 №3111/26-53-22-01-21-32657986.
Відповідно до висновків зазначеного акта встановлено порушення платником податків п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 16 666,67грн. за квітень 2014 року.
Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач послався на те, що господарські операції TOB «Ай Ті Артіль» із ТОВ "Ліакон" не мали реального характеру
На підставі акта контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.12.2014 №0005012201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 20 834 грн., у тому числі основний платіж - 16 667,00 грн. та штрафні санкції - 4 167,00грн.
За результатами оскарження ППР в адміністративному порядку, його залишено без змін.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що операції між позивачем та ТОВ "Ліакон" не мали реального характеру, натомість встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, водночас контрагентом позивача перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, тому прийняте відповідачем рішення є правомірним.
Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.
Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).
Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.
Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вирішуючи спір, суд правильно установив, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Ліакон" (Виконавець) укладено договір від 28.03.2014 №3-28/14, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги з програмування, розробки та модифікації програмних продуктів, передбачених розділом 2 Договору, а Замовник - прийняти та оплатити їх.
Згідно із п. 1.3 Договору надання послуг здійснюється Виконавцем з моменту підписання даного договору та до 08.05.2014.
Сторони узгодили, що вартість послуг виконання за договором становить 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 16 666,67 грн. (п. 5.1 Договору).
Замовник оплачує послуги Виконавця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок. (п. 5.2).
Сторони по мірі надання послуг підписують акти прийому-передачі наданих послуг (п. 5.3).
На підтвердження реального руху активів у процесі здійснення господарської операції із ТОВ "Ліакон" позивачем надано копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких позивачем отримано послуги із програмування, розробки та модифікації програмних продуктів (т.1 а.с. 76-77); податкових накладних на загальну суму ПДВ 16 666,67 грн. (т. 1 а.с. 78-79); копію банківської виписки, та платіжного доручення, згідно із якими позивачем було здійснено оплату за отримані послуги у розмірі 100000 грн. (т.1 а.с. 233-235), оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 за квітень 2014 року, з якої вбачається, що дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ «Ай Ті Артіль» перед ТОВ «ЛІАКОН» відсутня (т.1. а.с. 240-242).
Суми ПДВ 16667,67 грн. віднесені позивачем до складу податкового кредиту.
Щодо обставин подальшого руху активів позивач пояснив, що послуги з програмування були придбані у ТОВ «ЛІАКОН» з метою їх подальшого доопрацювання та продажу іншим контрагентам, як доопрацьованої складової у складі інших послуг у сфері інформаційних технологій.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Аналізуючи надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що договір від 28.03.2014 №3-28/14, а також видаткові та податкові накладні були підписані від імені ТОВ «ЛІАКОН» гр.. ОСОБА_5, який, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є засновником ТОВ «ЛІАКОН», а також особою, уповноваженою представляти юридичну особу у відносинах з третіми особами (т.1 а.с. 238-239).
Поряд із цим, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_5 заперечує свою участь у діяльності ТОВ «ЛІАКОН». Зокрема він пояснив, що не знав про те, що є засновником та директором цього підприємства, не має жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності, ніяких договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт та інших бухгалтерських документів не підписував, будь-яких послуг не надавав (т.2 а.с. 39-40).
Колегія суддів враховує, що інформація про ОСОБА_5, яка міститься у Єдиному держаному реєстрі (т. 1 а.с. 239) відповідає тій, яку ним було надано слідчому у ході надання пояснень (т. 2 а.с. 39).
Верховний Суд України у своїх постановах від 05.03.2012 (справа № 21-421а11 та від 22.09.2015 (справа № 21-887а15) дійшов висновку про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
У постанові від 03.11.2015 (справа № 826/3477/13-а) Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.
За наведених обставин, виписані від імені ОСОБА_5, як директора ТОВ «ЛІАКОН» первинні у відносинах із позивачем, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображені у цих документах відомості є безпідставним.
Крім того, надані позивачем документи не підтверджують тієї обставини, що послуги із програмування були надані саме ТОВ «ЛІАКОН», а також відсутні докази використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що господарські операції позивача із ТОВ «ЛІАКОН» не мали реального характеру, оскільки в сукупності не підтверджуються необхідними первинними документами, що передбачені для такого роду господарських операцій, а надані позивачем документи не можуть бути визнані належними.
Колегія суддів вважає, що позивачем, як суб'єктом, який використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, не доведено наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача), з якими наведені норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірної суми податкового кредиту, тому висновок контролюючого органу про відсутність у позивача підстав для його формування за результатами таких відносин є правильним, а прийняте ним податкове повідомлення-рішення - не підлягає скасуванню.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Артіль» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Артіль» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року - без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов
Повний текст ухвали виготовлено 11 липня 2016 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.07.2016 |
Оприлюднено | 14.07.2016 |
Номер документу | 58861946 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Губська О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні