Рішення

від 05.07.2016 по справі 464/1981/16-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1981/16-ц

пр.№ 2/464/873/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2016 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Довгун Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 16.05.2016р., просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь 2 750 619,66 грн., що еквівалентно 101 000,00 доларів США та з ОСОБА_3 10 000,00 боргу за договором позики та судові витрати. Свої вимоги, обґрунтовує тим, що 27 листопада 2012 року він позичив ОСОБА_4 кошти на суму 101 000,00 доларів США, про що останній написав розписку про отримання цих коштів. У розписці ОСОБА_4 зобов'язався повернути позичені кошти в термін до 30 березня 2013р. Крім того, 27 листопада 2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 зобов'язався, в разі порушення ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором позики від 27.11.2012р., сплатити позивачу 10 000,00 грн., але не більше 10 % від суми заборгованості. У строк обумовлений договором позики ОСОБА_4 кошти не повернув, а тому ОСОБА_2 звернувся за захистом своїх прав до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача, ОСОБА_5 подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити, а справу слухати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в судові засідання 23.03.2016р., 22.04.2016р., 17.05.2016р., 02.06.2016р. та 05.07.2016р. не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому, згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу заочно, у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.

ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заперечення проти позову, в якому, з посиланням на ч.4 ст.559 ЦК України, просить у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити, у зв'язку із припиненням поруки.

У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

У відповідності до положень ст.ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути позикодавцеві таку ж суму. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження укладання договору позики може бути представлена розписка позичальника.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики між позивачем та ОСОБА_4 підтверджується письмовою розпискою, згідно якої відповідач ОСОБА_4 27 листопада 2012р. позичив у ОСОБА_2 гроші кошти в розмірі 101 000,00 доларів США та зобов'язався їх повернути в термін до 30.03.2013р.

У забезпечення належного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором позики, 27 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено письмовий договір поруки, згідно з яким в разі порушення ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед ОСОБА_2 щодо своєчасного та повного розрахунку за договором позики від 27.11.2012р., поручитель несе перед кредитором відповідальність в сумі 10000,00 грн., але не більше 10 % від суми боргу, визначеної кредитором в позовній заяві до боржника.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно ч.2 ст.553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно ч.2 ст.553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом .

Відповідно до висновку Верховного Суду України, що викладений в Постанові від 02 липня 2014 року у справі 6-79цс14, аналіз норм ст.99 Конституції України, ст.ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Згідно ч.2 ст.214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання, що позов у частині стягнення коштів з відповідача ОСОБА_4 підставний та підлягає до задоволення, належні та фактичні докази виконання ним свого зобов'язання перед позивачем відсутні та такі суду представлені не були, а отже відповідач ОСОБА_4, як боржник по зобов'язаннях за договором позики від 27.11.2012р., повинен сплатити суму позики на користь позивача у розмірі 2 506 398,10 грн., що еквівалентно 101 000,00 доларів США, за офіційним курсом НБУ, встановленим на 05.07.2016р. (на день ухвалення рішення), з розрахунку 2481,5823 грн. за 100 доларів США.

В частині вимог про стягнення на користь позивача ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_3, як поручителя, 10 000,00 грн., слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 4.1 договору поруки від 27 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, передбачено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.

ОСОБА_2 звернувся до суду 24.02.2016р., тобто після припинення поруки, наданої ОСОБА_3, а отже законні підстави для пред'явлення відповідної позовної вимоги про стягнення з останнього 10000,00 грн. на теперішній час відпали, а тому така не підлягає задоволенню.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 в користь позивача ОСОБА_2, відповідно до частини задоволених вимог, слід також стягнути судовий збір в розмірі 6890,00 грн., сплачений останнім при подачі позову, що стверджується квитанцією наявною в матеріалах справи.

На підставі ст.ст. 524, 526, 530, 533, 553, 554, 559, 610, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 197, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2) - 2 506 398 гривень 10 коп., що станом на 05.07.2016р. еквівалентно 101 000,00 доларів США заборгованості за договором позики від 27 листопада 2012 року та 6890 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення 100 00 гривень 00 коп., як з поручителя за договором позики від 27 листопада 2012 року - відмовити, як і в решті позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Апеляційна скарга може бути подана позивачем до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: