Рішення

від 11.07.2016 по справі 903/314/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 липня 2016 р. Справа № 903/314/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Меркс ІнтеріоВ» , смт. Борова, Фастівський район, Київська область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю В«Леоні-ПакВ» , м. Луцьк

про стягнення 23517,23 грн.

Суддя Вороняк А. С.

секретар судового засідання Місюк Р.П.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Відповідно до п.8 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Меркс ІнтеріоВ» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Леоні-ПакВ» про стягнення 25239,23 грн., з них 17220 грн. - основний борг, 5054,73 - пеня, 907,06 - інфляційні втрати, 335,44 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки товару №0607-1 від 06.07.2015р. з додатком №1 до нього, платіжні доручення за №5954 від 20.07.2015р. на суму 6371,40 грн., №6004 від 21.07.2015р. на суму 516,60 грн., №6052 від 22.07.2015р. на суму 3444,90 грн., №6082 від 23.07.2015р. на суму 3444 грн., №6088 від 23.07.2015р. на суму 3444 грн., банківську виписку по рахунку ТОВ В«Меркс ІнтеріоВ» з кореспондентом ТОВ В«Леоні-ПакВ» за період з 20.07.2015р. по 24.07.2015р., гарантійний лист ТОВ В«Леоні-ПакВ» .

ОСОБА_1 Господарського суду міста Києва від 04.05.2015р. матеріали за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Меркс ІнтеріоВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«Леоні-ПакВ» про стягнення 25239,23 грн. направлені за підсудністю до Господарського суду Волинської області.

ОСОБА_1 Господарського суду Волинської області від 12.05.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 25.05.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

ОСОБА_1 Господарського суду Волинської області від 25.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 15.06.2016р. через не з'явлення відповідача у судове засідання, неподання сторонами витребуваних судом документів, витребування нових доказів, для з'ясування всіх істотних обставин справи.

ОСОБА_1 Господарського суду Волинської області від 15.06.2016р. розгляд справи було відкладено на 06.07.2016р. через не з'явлення представників сторін у судове засідання, неподання сторонами витребуваних судом документів. ОСОБА_1 суду повторно зобов'язано позивача направити заяву №332 від 24.05.2016р. про уточнення позовних вимог відповідачу та надати суду докази такого направлення (опис вкладення, квитанція).

Позивач у судове засідання 06.07.2016р. не з'явився, компетентного представника не направив, вимог ухвал Господарського суду Волинської області від 12.05.2016р., від 25.05.2016р. та від 15.06.2016р. не виконав. Зокрема не надав суду докази(опис вкладення, квитанція) направлення відповідачу заяву №332 від 24.05.2016р. про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 06.07.2016р. не з'явився, компетентного представника не направив, вимог ухвал Господарського суду Волинської області від 12.05.2016р., від 25.05.2016р. та від 15.06.2016р. не виконав. ОСОБА_1 Господарського суду Волинської області від 15.06.2016р. направлялись відповідачу за адресою зазначеною в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21912992 від 04.05.2016р., а саме: 43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Братковського, буд.11 та за адресою: 04074, м.Київ, вул.Автозаводська, 24/2 та повернуті відділенням поштового зв'язку до суду із позначкою В«за закінченням встановленого строку зберіганняВ» та В«через незапитВ» .

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення сторін про час слухання справи.

Щодо заяви №332 від 24.05.2016р. представника позивача (подано у судовому засіданні 25.05.2016р.) про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що в результативній частині позовної заяви позивачем помилково не було зазначено всіх сум позовних вимог, які необхідно стягнути з відповідача, просять стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Леоні-ПакВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Меркс ІнтеріоВ» 17220 грн. - основного боргу, 907,06 грн. - інфляційних втрат, 5054,73 грн. - пені, 335,44 грн. - 3% річних, 1722 грн. - штрафу у розмірі 10% від вартості недопоставленого Товару та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн., суд зазначає таке.

Згідно п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Згідно п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд розцінює вказану заяву представника позивача, як зміну предмету позовних вимог, оскільки даною заявою була змінена первинна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просив прийняти судове рішення(п.2 прохальної частини позовної заяви)(а.с.8).

Згідно ч.1 ст.56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Як було зазначено вище, ухвалами Господарського суду Волинської області від 25.05.2016р. та від 15.06.2016р. зобов'язано позивача направити заяву №332 від 24.05.2016р. про уточнення позовних вимог відповідачу та надати суду докази такого направлення (опис вкладення, квитанція).

На час судового засідання 06.07.2016р. в матеріалах справи відсутні докази направлення заяви №332 від 24.05.2016р. про зміну предмету позову відповідачу(опис вкладення, квитанція), а отже позивачем не дотримано загальних вимог до такої процесуальної дії, зокрема, не здійснено направлення заяви про зміну предмету позову відповідачу.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ч.1, 3 ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати сторони про подання позову(заяв) до суду шляхом направлення їм копії такого позову(заяви).

За таких обставин, враховуючи закінчення процесуального строку (10.07.2016р.) , не надходження клопотання сторін про продовження строку розгляду спору, повторне не виконання позивачем вимог ухвал суду від 25.05.2016р. та від 15.06.2016р., суд не приймає до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову №332 від 24.05.2016р., відповідно справа розглядається в первісній редакції позовних вимог.

Дана обставина не перешкоджає позивачу звернутися в суд з позовом про стягнення штрафу в загальному порядку.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

06.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Леоні-ПакВ» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Меркс ІнтеріоВ» (далі - Покупець) був укладений договір №0607-1(далі - Договір)(а.с.10-12), також сторонами було підписано додаток 1(специфікація) до Договору(а.с.13).

Згідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п.1.2 Договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення(асортимент, номенклатура), умови поставки, визначаються специфікацією, що є додатком до цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору, строки та порядок поставки товару визначаються сторонами відповідно до специфікації.

Згідно п.6.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку: визначаються специфікаціями, що є додатком до цього Договору.

Згідно п.11.1 Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Даний Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Згідно п.1 специфікації до Договору, термін поставки товару 21 робочий день з моменту затвердження оригінал-макету та надходження на розрахунковий рахунок Постачальника передоплати в розмірі 70% від суми специфікації.

Загальна сума специфікації до Договору склала 24600 грн..

Відповідачем було виписано позивачу рахунок-фактуру №СФ-0607-1 віл 06.07.2015р. на суму 24600 грн.(а.с.14).

Згідно платіжних доручень за №5954 від 20.07.2015р. на суму 6371,40 грн., №6004 від 21.07.2015р. на суму 516,60 грн., №6052 від 22.07.2015р. на суму 3444,90 грн., №6082 від 23.07.2015р. на суму 3444 грн., №6088 від 23.07.2015р. на суму 3444 грн.(а.с.15-19) позивачем було перераховано відповідачу аванс(передоплату) в сумі 17220 грн.. Також факт перерахування вказаної суми авансу підтверджується банківською випискою АТ «УкрСиббанк» по рахунку ТОВ В«Меркс ІнтеріоВ» з кореспондентом ТОВ В«Леоні-ПакВ» за період з 20.07.2015р. по 24.07.2015р.(а.с.20).

Проте відповідач у визначений Договором строк не здійснив поставку товару.

Позивачем на адресу відповідача був направлений лист(претензія) №641/14 від 06.10.2015р. про повернення коштів(авансу) в розмірі 17220 грн.(а.с.21).

На вказаний лист відповідачем надано позивачу гарантійний лист, в якому зазначили, що передоплату в розмірі 17220 грн. буде повернуто до 13.11.2015р.(а.с.22).

На час розгляду спору відповідач не повернув суму авансу, отже в ТОВ В«Леоні-ПакВ» існує заборгованість перед позивачем у розмірі 17220 грн. передоплати. Факт отримання авансу(передоплати) в розмірі 17220 грн. відповідач не заперечив.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними Договору.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір №б/н від 05.10.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 р., умовою застосування ч.2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Аналогічну правову позицію викладено Вищим господарським судом України у постанові від 30.09.2015 р. у справі № 904/699/15.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, надання позивачем на виконання його умов відповідачу авансу(передоплати) в розмірі 17220 грн., отримання його відповідачем і не повернення його у визначений претензією строк, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення сплаченого авансу(передоплати) у розмірі 17220 грн..

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 907,06 грн. - втрати від інфляції та 335,44 грн. - 3% річних, слід зазначити таке.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте стягнення з постачальника суми попередньої оплати(авансу), перерахованої за Договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що у стягненні з відповідача 1242,50 грн., з них 907,06 грн. - втрати від інфляції та 335,44 грн. - 3% річних, слід відмовити.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України №3-90гс-14 від 16.09.2014р..

Щодо стягнення з відповідача 5054,73 грн. пені, суд зазначає таке.

Згідно п.9.4 Договору, Постачальник за цим Договором несе відповідальність за несвоєчасну поставку товару, та сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого, недопоставленого товару за кожний день такого прострочення.

Згідно ст.216 Господарського кодексу України(далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши зміст п.9.4. Договору, суд зазначає, що обумовлений в даному пункті Договору штраф за несвоєчасну поставку товару за своєю правовою природою є пенею.

Також, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.12.2013 р. у справі № 908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

Відповідно до приписів ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 5054,73 грн. за період прострочення з 27.08.2015р. по 19.04.2015р.(а.с.9), суд вважає його арифметично невірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, через невідповідність останнього приписам ч.6 ст.232 ГК України.

Вірним періодом нарахування пені буде за період з 27.08.2015р. по 27.02.2016р..

Суд провівши власний розрахунок пені за період прострочення з 27.08.2015р. по 27.02.2016р. на суму заборгованості 17220 грн., зазначає, що арифметично вірною сумою пені, яка підлягає до стягнення є 3978,24 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23517,23 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 21198,24 грн., з них 17220 грн. - аванс(передоплата), 3978,24 грн. пеня, а в частині стягнення 2318,99 грн., з них 1076,49 грн. пеня, 907,06 грн. - втрати від інфляції та 335,44 грн. - 3% річних - відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1242,13 грн. судового збору, в іншій частині (135,87 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Леоні-ПакВ» (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Братковського, буд.11, код ЄДРПОУ 39488163) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Меркс ІнтеріоВ» (08520, Київська обл., Фастівський район, смт. Борова, вул. Нововокзальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 38797324) 21198,24 (двадцять одну тисячу сто дев'яносто вісім гривень двадцять чотири копійки) грн., з них 17220 грн. - аванс(передоплата), 3978,24 грн. пеня та 1242,13 (одну тисячу двісті сорок дві гривні тринадцять копійок) грн. судового збору.

3. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю В«Меркс ІнтеріоВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«Леоні-ПакВ» в частині стягнення 2318,99 грн., з них 1076,49 грн. пеня, 907,06 грн. - втрати від інфляції та 335,44 грн. - 3% річних - відмовити.

Повний текст рішення складено

11.07.2016

Суддя А. С. Вороняк