Рішення

від 07.07.2016 по справі 905/1818/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.2016 Справа № 905/1818/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

за участю помічника судді Сотір Ю.В.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Турбореммонтаж" м. Миколаїв

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" м.Добропілля Донецької області

про стягнення основного боргу в сумі 117160,91 грн., неустойки у розмірі 8495,65 грн., інфляційних втрат в сумі 5171,76 грн., 3% річних у розмірі 1229,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 09.06.2016 року

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 29.06.2016року оголошувалася перерва до 07.07.2016року о 12:15 год.

В С Т А Н О В И В :

26.05.2016 року шляхом надіслання поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Турбореммонтаж" м. Миколаїв (далі - ТОВ "Сервісний центр "Турбореммонтаж") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" м.Добропілля Донецької області (далі - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ") про стягнення заборгованості у розмірі 121160,91 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/1818/16. Розгляд справи відкладався.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору підряду №ЭМС-24/02 від 23.02.2015 року позивачем належним чином виконані взяті на себе зобов'язання, факт виконання робіт за вищевказаним договором підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 05.05.2015 року, №2 від 25.12.2015 року, №3 від 25.12.2015 року, проте оплата виконаних робіт у погодженому розмірі відповідачем здійснена не була, що стало підставою для звернення за захистом порушеного права до суду.

В обґрунтування зазначених у позові обставин і вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №ЭМС-24/02 від 23.02.2015 року, додатку А до договору, додатку №1 до договору, протоколу розбіжностей додатку до договору №1, договірної ціни, дефектного акту, локального кошторису №4-1-1/111-06-15, пояснювальної записки, пісумкової відомості ресурсів до локального кошторису №4-1-1/111-06-15, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №4-1-1/111-06-15, актів передачі обладнання в ремонт від 17.03.2015 року, від 12.05.2015 року, актів передачі обладнання з ремонту від 13.05.2015 року, від 25.12.2015 року, актів приймання виконаних будівельних робіт №1 від 05.05.2015 року, №2 від 25.12.2015 року, №3 від 25.12.2015 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 05.05.2015 року, від 25.12.2015 року, податкових накладних №2 від 13.03.2015 року, №1 від 29.05.2015 року, №7 від 25.12.2015 року, №8 від 25.12.2015 року, рахунків на оплату №2 від 24.02.2015 року, №9 від 05.05.2015 року, №39 від 23.12.2015 року, доказів направлення рахунків відповідачу, платіжних доручень №2111532143 від 13.03.2015 року, №2111602210 від 29.05.2015 року, №2116466183 від 11.03.2015 року, №2116476109 від 30.03.2016 року, №2116484005 від 07.04.2016 року, №2116485956 від 13.04.2016 року, №2116496154 від 27.04.2016 року, №2116508357 від 12.05.2016 року, №2116522744 від 30.05.2016 року, №2116522720 від 30.05.2016 року, №2116532529 від 09.06.2016 року, витягу з ЄДРПОУ щодо підприємства, довідки з ЄДРПОУ АА №833911, витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

13.06.2016 року через канцелярію суду позивач надав заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 117160,91 грн., неустойку у розмірі 8495,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 5171,76 грн., 3% річних у розмірі 1229,55 грн.

Ухвалою від 14.06.2016 року вказана заява прийнята судом як заява про зміну предмету позову (позовні вимоги доповнені додатковим включенням до них неустойки, інфляції та 3% річних) та зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості. В подальшому суд розглядає справу з врахуванням вищевказаної заяви.

05.07.2016 року через канцелярію суду надав письмові пояснення у справі.

Представник позивача у судове засідання 07.07.2016 року з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог; стосовно мирного врегулювання спору зазначив, що жодні переговори з цього приводу сторонами не ведуться.

Представник відповідача у судове засідання 07.07.2016 року не з'явився, відзиву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством.

Уповноважений представник відповідача був присутній у судовому засіданні 29.06.2016 року, в усній формі підтвердив факт виконання робіт, повідомив про намір мирного врегулювання спору у даній справі та клопотав про відкладення розгляду справи.

В матеріалах справи містяться повернуті рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу. Крім того, уповноважений представник відповідача, що був присутній у судовому засіданні 29.06.2016 року, повідомлений про розгляд справи, дату та час судового засідання шляхом підписання повідомлення про оголошення перерви у судовому засіданні 29.06.2016 року.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За приписами статей 22, 75 ГПК України за обставинами справи суд визнає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, тому вважає можливим розглянути справу без його участі.

Відповідно до положень статті 81 1ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

23.02.2015 року між юридичними особами: ТОВ "Сервісний центр "Турбореммонтаж" (Підрядник) та ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (Замовник) укладено договір підряду №ЭМС-24/02, відповідно до розділу 1 якого Підрядник зобов'язується за замовленням Замовника на свій ризик своїми силами та засобами, з використанням своїх матеріалів та обладнання, виконати і здати у встановлений строк роботи з ремонту обладнання Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити виконані Підрядником роботи в розмірі, порядку та строки, встановлені даним договором. Найменування, види та об'єм робіт, кількість обладнання, що передається Замовником для виконання ремонтних робіт за даним договором, строки виконання та вартість робіт вказуються в додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору.

Вартість виконуваних Підрядником робіт визначається додатком А, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість виконуваних Підрядником робіт визначається додатком А, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, обумовлених даним договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2015 року, а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором, датою закінчення строку дії договоду є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності до умов договору) всіх прийнятих на себе за договором зобов'язань.

Сторонами на виконання п.п. 1.2, 3.1 договору підписано додаток А: вартість та об'єм виконання робіт, відповідно до якого загальна вартість робіт складає 224434,38 грн.

Крім того, сторонами на виконання умов договору підписано договірну ціну, дефектний акт та локальний кошторис №4-1-1/111-06-15.

08.07.2015 року сторонами підписано додаток №1 до договору підряду №ЭМС-24/02, відповідно до п. 1.1 якого Підрядник зобов'язується виконати якісно та у встановлений строк, на власний ризик, своїми силами та засобами, зі своїх матеріалів додаткові роботи з ремонту турбовоздуходувки ТВ-200-1,4, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2 сторони встановили, що вартість виконуваних додаткових робіт є твердою та складає 54736,10 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 10947,22 грн. на загальну суму 65683,32 грн.

16.07.2015 року сторони підписали протокол розбіжностей до угоди №1 від 08.07.2015року, відповідно до п. 3 якого строк виконання робіт становить 70 календарних днів з моменту підписання угоди та протоколу.

Таким чином, протокол розбіжностей по суті є новою додатковою угодою до угоди №1 від 08.07.2015 року, яким фактично змінюється лише п. 3 - строк виконання узгоджених сторонами робіт.

Дана угода та протокол набирають чинності з моменту їх підписання обома сторонами, є невід'ємною частиною договору, складені в двох ідентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, об'єму робіт, а також їх вартості та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором підряду відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Згідно з п. 4.3 після закінчення виконання робіт, передбачених даним договором, Підрядник повідомляє Замовника про прийняття робіт. Кінцева збірка переданого на ремонт обладнання здійснюється тільки після огляду представниками Замовника.

Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що Замовник зобов'язаний оглянути виконану виконану Підрядником роботу та за вісутності зауважень прийняти її шляхом підписання наданого Підрядником акта приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору 17.03.2015 року сторонами підписано акт передачі обладнання в ремонт та 25.12.2015 року - акт передачі обладнання з ремонту.

Між сторонами підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 05.05.2015 року, акт №2 від 25.12.2015 року, акт №3 від 25.12.2015 року, які підтверджують факт прийняття робіт та відповідність виконаних Підрядником робіт за договором на загальну суму 189440,18 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 25.12.2015 року.

Вищенаведені акти та довідки підписано посадовими особами Замовника та Підрядника за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Акти міститять посилання на договір, що беззаперечно свідчить про їх підписання саме на виконання договору підряду №ЭМС-24/02 від 23.02.2015року.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2016 року підтвердив факт виконання робіт за договором.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень актів приймання виконаних будівельних робіт за договором у порядку п. 4.5 договору, відсутність мотивованої відмови від підписання, суд вважає роботи прийнятими належним чином. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Позивачем у встановленому законом порядку складено та підписано податкові накладні №2 від 13.03.2015 року, №1 від 29.05.2015 року, №7 від 25.12.2015 року, №8 від 25.12.2015року.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як передбачено у п. 3.2 договору розрахунки за даним договором здійснюються Замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 45 календарних днів після підписання наданих Підрядником актів приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт. Для придбання витратних матеріалів, необхідних для здійснення робіт за даним договором, Замовник протягом 14 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури перераховує на поточний рахунок Підрядника анавс у розмірі 30% вартості робіт. Підрядник зобов'язується використати отриману суму авансу на придбання матеріалів, необхідних для початку проведення робіт за даним договором і протягом місяця погасити його. Погашення авансу здійснюється шляхом вирахування його частини з вартості робіт, виконаних Підрядником і прийнятих Замовником.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На підставі вищевикладеного, відповідно до умов п. 3.2 договору, положень ч.1 ст.530 ЦК України, зобов'язання оплатити роботи виникли у відповідача протягом 45 календарних днів після підписання наданих Підрядником актів приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт, що кореспондується з приписами ч.1 ст.854 ЦК України, згідно якої замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Матеріалами справи доведено факт виконання ТОВ "Сервісний центр "Турбореммонтаж" своїх зобов'язань у відповідності до умов зазначеного вище договору, тому відповідач зобов'язаний був здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 189440,18 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № НОМЕР_1 від 13.03.2015 року відповідачем перераховано на рахунок позивача аванс у розмірі 42493,38 грн.

Оплата виконаних Підрядником робіт частково здійснювалась Замовником, що підтверджується платіжними дорученнями №2111602210 від 29.05.2015 року на суму 20285,89 грн., №2116466183 від 11.03.2016 року на суму 2000,00 грн., №2116476109 від 30.03.2016 року на суму 500,00 грн., №2116484005 від 07.04.2016 року на суму 500,00 грн., №2116485956 від 13.04.2015 року на суму 500,00 грн., №2116496154 від 27.04.2016 року на суму 1000,00 грн., №2116508357 від 12.05.2016 року на суму 1000,00 грн., №2116522744 від 30.05.2016 року на суму 1000,00 грн., №2116522720 від 30.05.2016 року на суму 1000,00 грн., №2116532529 від 09.06.2016 року на суму 2000,00 грн.

Таким чином, несплачено відповідачем залишається заборгованість у розмірі 117160,91 грн., яка виникла за актами №2, №3. Строк оплати - до 08.02.2016 року.

Доказів оплати заборгованості в розмірі 117160,91 грн. відповідач суду не надав, розмір заборгованості не оспорював.

Виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 117160,91 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як виходить з наданого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1229,55 грн., які розраховані на заборгованість за актом №2, №3 від 25.12.2015 року з 09.02.2016 року по 09.06.2016 року за 121 день та інфляційні нарахування на суму заборгованості з лютого по травень 2016 року у розмірі 5171,76 грн.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " та враховуючи, що позивачем вірно визначено дату початку нарахування, розмір 3% річних на суму заборгованості з урахуванням часткових проплат за актами №2, №3 складає 1357,93 грн., а розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості - 6549,27 грн.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 8495,65 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, нарахування пені може бути передбачено або приписами закону, або умовами договору.

Як виходить з тексту позовної заяву, підставою для нарахування пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ України позивач визначає приписи п. 6.4, відповідно до якого за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачених даним договором, Замовник сплачує Підряднику неустойку у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позивач мав право на нарахування пені з 09.02.2016 по 09.06.2016 року.

Таким чином, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені за вказаний період.

За допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга " суд встановив, що розмір пені за вказаний період становить 9398,30 грн.

Приймаючи до уваги відсутність клопотання зацікавленої сторони - ТОВ "Сервісний центр "Турбореммонтаж", суд у відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає пеня у розмірі 8495,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 6549,27 грн., 3% річних у розмірі 1357,93 грн., що заявлені до стягнення позивачем за актами.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з наведеним, судовий збір у розмірі 1980,87 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 511, 526, 530, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Турбореммонтаж" м. Миколаїв до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" м.Добропілля Донецької області про стягнення основного боргу в сумі 117160,91 грн., неустойки у розмірі 8495,65 грн., інфляційних втрат в сумі 5171,76 грн., 3%річних у розмірі 1229,55 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, ідентифікаційний код 00176472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Турбореммонтаж" (54050, м.Миколаїв, вул. Янтарна, буд. 318, ідентифікаційний код 38623198) основну заборгованість у розмірі 117160,91 грн., неустойки у розмірі 8495,65 грн., інфляційних втрат в сумі 5171,76 грн., 3%річних у розмірі 1229,55 грн., судовий збір в сумі 1980,87 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 07.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 11.07.2016 року.

Суддя А.М. Осадча