Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/9258/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/9258/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» до про 1. Київської міської ради; 2. Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради; 3. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) застосування наслідків недійсності правочину Представники:

від Позивача: Кішинець В.А (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 1: Семенюк Н.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 2: Борщевський Ю.В.(представник за Довіреністю);

від Відповідача - 3: Друцька О.Г. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі також - «Відповідач - 1»), Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (надалі також - «Відповідач - 2»), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також - «Відповідач - 3») про застосування наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» (Покупець) та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти нежилі приміщення загальною площею 405,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, Михайлівський пров., 9, (літера Б), зобов'язався сплатити за них грошову суму, визначену цим договором, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за №1725. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору ним було сплачено грошові кошти в загальному розмірі 2 327 252 грн. 40 коп. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у справі №910/5011-19/11326-2012, Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, визнано недійсним. Зазначав, що рішенням Київської міської ради від 9 вересня 2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" прийнято не утворювати районні у місті Києві ради та припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, зокрема Шевченківську районну у місті Києві раду. При цьому, пунктом 4 зазначеного рішення припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчих органів районних в місті Києві рад, зокрема: Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію. Зазначає, що власником комунального майна територіальної громади Шевченківського району міста Києва є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, а тому Відповідач - 1 та Відповідач - 3 не можуть визнані такими, що безоплатно набули (отримали) у власність майно. Таким чином, Позивач звернувся до суд з вказаним позовом та просить Суд застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, та стягнути солідарно з Київської міської ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) грошові кошти у розмірі 2 327 252 грн. 40 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2016 року порушено провадження у справі № 910/9258/16, судове засідання призначено на 01.06.2016 року.

31.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 23.05.2016 року.

01.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

01.06.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представники відповідача-2 та відповідача-3 вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 23.05.2016 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Київської міської ради.

2) Відповідача-2 надати докази на підтвердження повернення сплачених грошових коштів в розмірі 2 327 252,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року відкладено розгляд справи на 15.06.2016 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

10.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2016 року.

15.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

15.06.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-3. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представники відповідача-1 та відповідача-3 в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, якими заперечили проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року відкладено розгляд справи на 30.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

24.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про витребування від Київської міської ради відомостей про те, хто на даний час здійснює функції власника спірного майна - нежилих приміщень №1-28, №31-43 по пров. Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві.

24.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

30.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшла довідка про надходження грошових коштів від приватизації в сумі 2 327 252 грн. 00 коп. до місцевого бюджету Шевченківського району м. Києва.

В судовому засіданні 30 червня 2016 року представник Позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представники Відповідачів заперечили проти позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Суд, розглянувши Клопотання Позивача про витребування від Київської міської ради відомостей про те, хто на даний час здійснює функції власника спірного майна - нежилих приміщень №1-28, №31-43 по пров. Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, зазначає наступне.

Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Проте, Суд зазначає, що витребувані позивачем відомості щодо майна не стосуються предмету спору в даній справі про застосування наслідків недійсності правочину, а тому не є належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в справі № 910/9258/16, з урахуванням того, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення у даній справі.

За таких підстав, Клопотання Позивача про витребування від Київської міської ради відомостей про те, хто на даний час здійснює функції власника спірного майна - нежилих приміщень №1-28, №31-43 по пров. Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30 червня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» (Покупець) та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти нежилі приміщення загальною площею 405,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, Михайлівський пров., 9, (літера Б), зобов'язався сплатити за них грошову суму, визначену цим договором, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за №1725.

Відповідно до п.1.3 Договору об'єкт продажу належить на праві власності Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.06.2007 р. на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.06.2007 р. №699-В, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про що записано в реєстровій книзі №64п-232 за реєстровим №5457п.

Згідно з п.1.7 Договору об'єкт продажу продано за 2 327 252 грн. 40 коп.

Розрахунки за об'єкт продажу здійснюються таким чином: кошти в сумі 2 327 252 грн. 40 коп. перераховуються з рахунку Покупця 26000037250800 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32212597 на рахунок Продавця 37187006002508 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 21532540. (п.2.4 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року Позивачем було сплачено Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради грошові кошти у розмірі 2 327 252 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 11.07.2007 року, банк отримувача ГУДК України у м. Києві, код банку 820019, рахунок №37187006002508.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у справі №910/5011-19/11326-2012 визнано недійсною пропозицію 74 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007р. № 167 щодо нежилого приміщення по провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 399,10кв.м.; визнано недійсною пропозицію 10 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, що є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві від 01.03.2007 № 20-з до переліку об'єктів що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення по провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м.; визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради; зобов'язано ТОВ "І Ел Сі Груп" повернути у власність територіальної громади м. Києва нежилі приміщення провулку Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "І Ел Сі Груп" судовий збір в розмірі 573,50грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 14.11.2014 року з примусового виконання наказу №5011-19/11326-2012 виданого 02.12.2013 року Господарським судом міста Києва про зобов'язання ТОВ "І Ел Сі Груп" повернути у власність територіальної громади м. Києва нежилі приміщення провулку Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м. закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з актом державного виконавця від 13.11.2014 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що придбавши майно в порядку приватизації шляхом викупу, він очікував набуття у власність вказаного майна, проте він не відповідає за помилки органу публічної влади, допущені під час приватизації. Рішенням Київської міської ради від 9 вересня 2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" прийнято не утворювати районні у місті Києві ради та припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, зокрема Шевченківську районну у місті Києві раду. При цьому, пунктом 4 зазначеного рішення припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчих органів районних в місті Києві рад, зокрема: Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію. Зазначає, що власником комунального майна територіальної громади Шевченківського району міста Києва є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, а тому Відповідач - 1 та Відповідач - 3 не можуть визнані такими, що безоплатно набули (отримали) у власність майно. За таких підстав, звернувся до суду з вказаним позовом та просить Суд застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, та стягнути солідарно з Київської міської ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) грошові кошти у розмірі 2 327 252 грн. 40 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року Позивачем було сплачено Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради грошові кошти у розмірі 2 327 252 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 11.07.2007 року, банк отримувача ГУДК України у м. Києві, код банку 820019, рахунок №37187006002508.

Як встановлено Судом, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у справі №910/5011-19/11326-2012 визнано недійсною пропозицію 74 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.02.2007р. № 167 щодо нежилого приміщення по провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 399,10кв.м.; визнано недійсною пропозицію 10 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, що є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві від 01.03.2007 № 20-з до переліку об'єктів що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення по провулку Михайлівському,9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м.; визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради; зобов'язано ТОВ "І Ел Сі Груп" повернути у власність територіальної громади м. Києва нежилі приміщення провулку Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "І Ел Сі Груп" судовий збір в розмірі 573,50грн.

Вказаною постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що договір є таким, що суперечить чинному законодавству, а також порушує майнові права та законні інтереси дійсного власника (територіальної громади).

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/7521/15-г не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт недійсності Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. у справі №910/5011-19/11326-2012, яка набрала законної сили.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 14.11.2014 року з примусового виконання наказу №5011-19/11326-2012 виданого 02.12.2013 року Господарським судом міста Києва про зобов'язання ТОВ "І Ел Сі Груп" повернути у власність територіальної громади м. Києва нежилі приміщення провулку Михайлівському, 9 (літера Б) у м. Києві, загальною площею 405,10кв.м. закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з актом державного виконавця від 13.11.2014 року.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Верховним Судом України у листі від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у розділі «Застосування правових наслідків недійсності правочину" до відома судів доведено, що визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Крім того, у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, за загальним правилом недійсності правочину є застосування до сторін двосторонньої реституції або відшкодування збитків винною особою.

При зверненні до суду з вказаним позовом, Позивач просив суд застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, та стягнути солідарно з Київської міської ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) грошові кошти у розмірі 2 327 252 грн. 40 коп.

Позивач зазначав, що рішенням Київської міської ради від 9 вересня 2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" прийнято не утворювати районні у місті Києві ради та припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, зокрема Шевченківську районну у місті Києві раду. При цьому, пунктом 4 зазначеного рішення припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчих органів районних в місті Києві рад, зокрема: Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію. Зазначає, що власником комунального майна територіальної громади Шевченківського району міста Києва є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, а тому Відповідач - 1 та Відповідач - 3 не можуть бути визнані такими, що безоплатно набули (отримали) у власність майно.

Згідно зі статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Проте, Суд звертає увагу, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. (стаття 104 Цивільного кодексу України)

У пп. 4.7 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розміщеної на веб - сайті Міністерства юстиції України, станом на час розгляду даної справи Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради є діючою юридичною особою та свою господарську діяльність не припинила, а тому може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Крім того, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року у справі №910/7521/15-г за позовом ТОВ "І ЕЛ СІ ГРУП" до Київської міської ради, Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення 4 375 234,51 грн. за вилучені приміщення у примусовому порядку, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015 року, зазначено, що Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не отримував від позивача коштів за спірне майно, а тому у Департаменту не виникло обов'язку на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України повернути кошти, сплачені за угодою, яка визнана судом недійсною. Також, вимога про повернення одержаних коштів на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, а позов заявлено до Київської міської ради та Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які не були сторонами недійсного правочину.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину .

Як встановлено Судом та не заперечувалось представниками Сторін у судовому засіданні, сторонами недійсного правочину є Товариство з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради. Крім того, ані Київська міська рада, ані Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не отримували грошові кошти за вказаним правочином, оскільки Позивачем було сплачено Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради грошові кошти у розмірі 2 327 252 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 11.07.2007 року, банк отримувача ГУДК України у м. Києві, код банку 820019, рахунок №37187006002508. Також, як вбачається з довідки Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради №12/3006/1 від 30.06.2016 року, грошові кошти від приватизації в сумі 2 327 252 грн. 00 коп., що надійшли на рахунок №37187006002508 у ГУДК України у м. Києві від Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» перераховані до місцевого бюджету Шевченківського району міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що належним відповідачем у даній справі є саме Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, яке було стороною договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року, визнаного судом недійсним, й отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» грошові кошти на виконання умов Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року у розмірі 2 327 252 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 11.07.2007 року, банк отримувача ГУДК України у м. Києві, код банку 820019, рахунок №37187006002508. Крім того, станом на час розгляду справи №910/9258/16 відповідач - 2 не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

За таких обставин, Суд зазначає, що з урахуванням обставин справи, умов договору та вищенаведених приписів законодавства, та з огляду на доведеність факту сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» грошових коштів на виконання умов Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.06.2007 року у розмірі 2 327 252 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 11.07.2007 року, який у подальшому судом визнаний недійсним, отримані грошові кошти за вказаним договором підлягають поверненню Відповідачем - 2.

Однак, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» в розмірі 2 327 252 грн. 40 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач - 2 в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України не здійснив повернення суми грошових коштів за недійсним правочином в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 2 327 252 грн. 40 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до п.2.4 Договору розрахунки за об'єкт продажу здійснюються таким чином: кошти в сумі 2 327 252 грн. 40 коп. перераховуються з рахунку Покупця 26000037250800 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32212597 на рахунок Продавця 37187006002508 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 21532540.

Відповідно до ч. 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011 р. № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011 р.) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає здійснення операцій з бюджетними коштами.

Таким чином, оскільки грошові кошти в розмірі 2 327 252 грн. 40 коп. за недійсним правочином були перераховані на рахунок Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, після чого набули статусу коштів місцевого бюджету Шевченківського району міста Києва, а тому стягнення вказаних грошових коштів має здійснюватись через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2014 року у справі №922/3942/13.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення суми в розмірі 2 327 252 грн. 40 коп. з Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача - 2.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (01030, м.Київ, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 26/4, Ідентифікаційний код юридичної особи 21532540) через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТЕРЕЩЕНКІВСЬКА, будинок 11-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» (01001, м.Київ, ПРОВУЛОК МИХАЙЛІВСЬКИЙ, будинок 9, ЛІТЕРА Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 32212597) 2 327 252 (два мільйони триста двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

3. Стягнути з Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (01030, м.Київ, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 26/4, Ідентифікаційний код юридичної особи 21532540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕЛ СІ ГРУП» (01001, м.Київ, ПРОВУЛОК МИХАЙЛІВСЬКИЙ, будинок 9, ЛІТЕРА Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 32212597) судовий збір у розмірі 34 908 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісім) 79 (сімдесят дев'ять) коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин