Рішення

від 05.07.2016 по справі 914/1220/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016р.                                                                       Справа№ 914/1220/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит», смт.Вигода Івано-Франківської області

до відповідача: Сокальського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС», м.Сокаль Львівської області

про стягнення 5 334,24 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит» до Сокальського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» про стягнення 5 334,24 грн.

Ухвалою від 06.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.05.2016р. В судовому засіданні 24.05.2016 року розгляд справи відкладався на 10.05.16р. 07.06.2016 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 07.06.2016 року розгялд справи відкладено до 05.07.2016 року, у зв»язку з неявкою представників сторін.

Представник позивача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 06.05.2016 року, про відкладення розгляду справи від 24.05.2016 року, від 07.06.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 17.05.2016 року за №20816/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

05.07.2016 року за вх..№28543/16 на адресу суду надійшло електронне повідомлення №1 від позивача, в якому позивач просить суд розглядати справу у відсутності його представника, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 06.05.2016 року, про відкладення розгляду справи від 24.05.2016 року, від 07.06.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 23.05.2016 року за №21738/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого позивача та відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Крім того, суд зазначає, що позовна заява надійшла 05.05.2016 року, а згідно ст.69 ГПК України, суд повинен вирішити спір у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Сокальським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» (надалі – продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніплит» (наділ – покупець, позивач) відповідно до результатів аукціонних торгів, укладено біржові угоди купівлі-продажу лісоматеріалів №682-ЛА/11-13 від 27.11.2013 року (а.с.12), №7-БТ/02-15 від 19.02.2015 року (а.с.13) та договір №171-ЛА/03-15 від 24.03.2015 року (а.с.14).

Відповідно до умов цих угод відповідач прийняв на себе зобов»язання за результатами проведення аукціонних торгів продати позивачу необроблену деревину (надалі – товар), а позивач в порядку та на умовах визначених договором зобов»ячався прийняти та оплатити товар.

Згідно п.5.3 угод, кошти в розмірі 5%, що отримані біржею від покупця в якості гарантійного внеску, зараховуються покупцю в рахунок оплати за товар, які біржа перераховує на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту реєстрації угоди.

Товарною біржею кошти в сумі 975,00 грн., які були сплачені позивачем для участі в аукціоні, що відбувся 27.11.2013 року, як гарантійний внесок, були перераховані відповідачу, про що свідчить платіжне доручення №9956 від 06.11.2015 року (а.с.18).

За результатами аукціону, який відбувся 19.02.2015 року, позивачем було сплачено гарантійний внесок в сумі 3 250,00 грн., які біржею 06.11.2015 року були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача, згідно платіжного доручення №8958 (а.с.18).

За участь в аукціонних торгах, що відбулися 24.03.2015 року позивач сплатив гарантійний внесок в сумі 1 625,00 грн. Згідно даних біржі, а саме платіжного доручення №8959 від 06.11.2015 року, сума гарантійного внеску була перерахована відповідачу (а.с.18).

Загальна сума коштів, яка була перерахована біржею відповідачу, як передоплата за товар по біржових угодах купівлі-продажу лісоматеріалів №682-ЛА/11-13 від 27.11.2013 року, №7-БТ/02-15 від 19.02.2015 року та договір №171-ЛА/03-15 від 24.03.2015 року становить 5 334,24 грн.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач, порушуючи умови угод, а саме, п.3.2, станом на момент звернення з позовом до суду не повідомив ТзОВ «Уніплит» про готовність товару до відвантаження, та, відповідно, не поставив товар.

На адресу відповідача було надіслано два примірники акту звірки взаєморозрахунків від 10.02.2016 року. Один примірник акту звірки підписаний відповідачем без зауважень та повернутий на адресу позивача (а.с. 15).

Отже, станом на 15.04.2016 року сума заборгованості, яку підлягає стягненню з відповідача,(ціна позову) – 5 334,24 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою повернення попередньої оплати. Доказом цього є письмова претензія №2/14-1 від 19.02.2016 року, що була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом (а.с.16-17).

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, Між Сокальським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніплит» відповідно до результатів аукціонних торгів, укладено біржові угоди купівлі-продажу лісоматеріалів №682-ЛА/11-13 від 27.11.2013 року (а.с.12), №7-БТ/02-15 від 19.02.2015 року (а.с.13) та договір №171-ЛА/03-15 від 24.03.2015 року (а.с.14).

Згідно п.1.1 біржової угоди №682-ЛА/11-13 від 27.11.2013 року продавець зобов»язується продати покупцю, а покупець зобов»язується оплатити та прийняти наступний товар: фансировина, м»яколистяна, сорт 2, D 18 і >см., L 1,6 і кратно м., 50 м.куб. (всього 50 м.куб.).

Згідно п.1.1 біржової угоди №7-БТ/02-15 від 19.02.2015 року продавець зобов»язується продати покупцю, а покупець зобов»язується оплатити та прийняти наступний товар: пиловник, Вільха, Сорт 1-3, D 14 i >см., L 1,6 і >м., 100 м.куб., (всього – 100 м.куб.).

Згідно п.1.1 біржової угоди №171-ЛА/03-15 від 24.03.2015 року продавець зобов»язується продати покупцю, а покупець зобов»язується оплатити та прийняти наступний товар: пиловник, Вільха, Сорт 1-3, D 14 i >см., L 1,6 і >м., 50 м.куб., (всього – 50 м.куб.).

Згідно п.3.2 даних угод поставка товару здійснюється у відповідності до графіка поставки, який буде невід»ємною частиною даної угоди. Графк поставки погоджується і підписується між продавцем та покупцем протягом 5 банківських днів від дати реєстрації даної угоди. У разі не підписання графіка поставки між продавцем та покупцем поставка товару здійснюється в період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2014 року, згідно біржової угоди №682-ЛА/11-13 від 27.11.2013 року, в період з 20 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року, згідно біржової угоди №7-БТ/02-15 від 19.02.2015 року, в період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року, згідно біржової угоди №171-ЛА/03-15 від 24.03.2015 року подекадно у визначений продавцем час пропорційно кількості стандартними для перевезення партіями з обов»язковим письмовим повідомленням покупця за 7 календарних днів до дати забезпечення наявності товару на базисі поставки.

Згідно п.5.2 угод розрахунок за товар по даній угоді здійснюється між сторонами безпосередньо.

Відповідно до п.5.3 кошти в розмірі 5%, що отримані біржею від покупця в якості гарантійного внеску, зараховуються покупцю в рахунок оплати за товар, які ЛУТБ перераховує на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту реєстрації даної угоди.

Згідно п.5.5 право власності на товар переходить від продавця до покупця у відповідності до умов поставки після повної оплати вартості товару.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію Акту звірки взаєморозрахунків (а.с.15) станом за період 01.01.2015-10.02.2016 на суму 5 334,24 грн., підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений мокрими печатками.

За твердженням позивача, суму основного боргу відповідач визнав перед позивачем у розмірі 5 334 грн. 24 коп. шляхом підписанням зазначеного Акту звірки.

У відповідності до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 року за № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача сума заборгованості (ціна позову) – 5 334,24 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів повернення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит» до Сокальського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» про стягнення 5 334,24 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Сокальського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС» (80000, Львівська область, Сокальський район, місто Сокаль, вулиця Горького,8А; код ЄДРПОУ 30953917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніплит» (77552, вул.Заводська,4, смт.Вигода, Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 30905968) заборгованість в розмірі 5 334,24 грн. (п»ять тисяч триста тридцять чотири грн. 24 коп.), а також 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2016 р.

Суддя Горецька З. В.