Рішення

від 06.07.2016 по справі 916/1214/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2016 р.Справа № 916/1214/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Промстан";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Одеса";

про стягнення 44 430, 55 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 26.05.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Промстан" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Одеса", в якій просить суд стягнути з останнього 44 430, 55 грн. , з яких 36 240,02 грн. основного боргу; 6 142,37 грн. пені; 424,06 грн. 3 % річних та 1624,10 інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 1704-1 від 17.04.2012р. зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у сумі 36 240,02 грн., на яку позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України) у розмірах, що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2016р. було порушено провадження у справі №916/1214/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду 13.06.2016р.

Ухвалою суду від 13.06.2016р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 06.07.2016р.

У судове засідання 06.07.2016р. представник позивача під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейкер Одеса" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на адресу, зазначену у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.104-106), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що вищевказані судові ухвали були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.102, 124), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Промстан" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Одеса" (Покупець) було укладено договір поставки №1704-1 (а.с.15-16), згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в договорі, профнастил, асортимент, умови поставки та оплати, кількість і ціна якого вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на товар є договірною ціною між Постачальником та Покупцем з урахуванням ПДВ і визначається у відповідній специфікації до цього договору на кожну окрему партію товару.

Загальна сума договору на момент його укладання складає 500 000 грн. та може змінюватися в залежності від загальної суми всіх сторонами специфікацій.

Приписами п. 4.1 договору сторони встановили, що поставка товару Постачальником Покупцю здійснюється на умовах правил „Інкотермс-2000В» та в строки, визначені в специфікаціях до цього договору.

Датою поставки вважається дата відвантаження та підписання сторонами товарно-транспортних накладних (п.4.2 договору).

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що оплата товару Покупцем здійснюється на підставі рахунку-фактури, наданого Постачальником у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника на умовах, визначених у відповідній специфікації.

Датою оплати вартості товару вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 6.3 договору)

Згідно п. 10.3, 10.3.1 договору, у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несплаченого товару.

У випадку порушення Покупцем строків понад 10 календарних днів, Постачальник має право додатково стягнути з Покупця 3 % річних від суми несплаченого товару за кожен день прострочення, за користування чужими грошовими коштами (п.3 ст. 692 ЦК України).

Пунктом 10.4 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій у разі порушення Покупцем умов цього договору припиняється виконанням стороною зобов'язань. На штрафні санкції, передбачені цим договором, обмеження, встановлені ч.6 ст.232 Господарського кодексу України , не розповсюджується.

Відповідно до п. 4.2 договору, його строк починає свій перебіг у момент, визначений у п.14.1 договору, згідно якого договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, та діє до 31.12.2013р.

Разом з тим, п. 4.3 договору сторони погодили, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 628 527,10грн ., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними видатковими накладними (а.с.20, 21, 24,26,27,28,29,31,34,37,39,40,42,44,46,48,51,54,56,58).

Однак відповідач, отримавши товар згідно вищезазначених накладних, свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару виконав частково, сплативши відповідачу вартість поставленого товару на суму 592 287,08грн ., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.59, 61, 63,65, 67,69,71,73-74,76-77, 80,82,84,86,88,8991,93), в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 36 240,02 грн.

Враховуючи, що наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача про її стягнення у розмірі 36 240,02 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у сумі 6 142,37 грн. суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 10.3 та підпунктом 10.3.1 договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несплаченого товару.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Натомість, пунктом 10.4 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій у разі порушення Покупцем умов цього договору припиняється виконанням стороною зобов'язань. На штрафні санкції, передбачені цим договором, обмеження, встановлені ч.6 ст.232 Господарського кодексу України , не розповсюджується.

Таким чином, суд, з урахуванням вищевказаних приписів чинного законодавства та умов договору, перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві (а.с.6), вважає його вірним, а вимоги про стягнення пені у заявленому розмірі такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 424,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 624,10 грн. суд вказує на таке.

Згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.7), що наведений у позовній заяві, вважає його також вірним, а вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 424,06 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, що наведений у позові (а.с.7), встановив часткову неправильність їх нарахування, що, фактично, пов'язано із подвійним нарахуванням інфляційних втрат, у зв'язку із чим судом за допомогою системи „Ліга-ЗаконВ» , зроблено власний розрахунок, згідно з яким загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню в межах даного позову, становить 960,59 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 15.12.2015 - 15.02.2016 37240.02 1.016 598.19 37838.21 16.02.2016 - 31.03.2016 36240.02 1.010 362.40 36602.42 960.59

Враховуючи часткове задоволення судом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Промстан", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75,82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Одеса" (65003, м. Одеса, Суворовський район, вул. Отамана Чепіги, буд. 28, код ЄДРПОУ: 37170007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Промстан" (54030, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Пушкінська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37157500) основну заборгованість у розмірі 36 240 /тридцять шість тисяч двісті сорок/ грн. 02 коп.; пеню у сумі 6 142 /шість тисяч сто сорок дві/грн. 37 коп.; 3% річних у сумі 424 /чотириста двадцять чотири/ грн. 06 коп.; інфляційні втрати у розмірі 960 /дев'ятсот шістдесят/грн. 59 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 357 /одна тисяча триста п'ятдесят сім/ грн. 42 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 липня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська