Рішення

від 06.07.2016 по справі 916/1459/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2016 р.Справа № 916/1459/16

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕЛІОС УКРАЇНА";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТА-СК"

про стягнення 254839,45 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕЛІОС УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТА-СК" про стягнення заборгованості в розмірі 254 839,45грн., яка складається з 3% річних в сумі 20 859,50грн. та інфляційних втрат в сумі 233 979,95грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. було порушено провадження по справі №916/1459/16 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТА-СК" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65076, м. Одеса, вул.. Іцхака Рабіна, буд.. 10, кв. 90

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 06.07.2016р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

02 липня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СіколорсВ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕЛІОС УКРАЇНА") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ПотенціалВ» і Товариством з обмеженою відповідальністю „ПЕРФЕКТА-СКВ» був укладено договір про переведення боргу у сумі 280 265,16грн.

Предметом зазначеного договору є відносини, пов'язані із заміною зобов'язальної сторони у зобов'язанні, що виникає із договору поставки №16-03/08п від 13 березня 2008р., укладеного між ТОВ „Компанія „ПотенціалВ» та ТОВ „СіколорсВ» .

Пунктом 1.2 договору передбачено, що ТОВ „Компанія „ПотенціалВ» переводить борг у розмірі 280 265,16грн. в т.ч. ПДВ 20% 46 710,86грн., який виник на підставі основного договору поставки, а ТОВ „ПЕРФЕКТА-СКВ» приймає на себе цей борг та зобов'язується сплатити його кредитору у строк до 31.12.2012р., щомісячними платежами, починаючи з липня 2012р. не меншими ніж 23 355,43грн.

Позивач вказує, що в зв'язку з неналежним виконання ТОВ „ПЕРФЕКТА-СКВ» своїх зобов'язань за договір про переведення боргу, ТОВ „СіколорсВ» звернувся до господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного матеріального права із позовом до ТОВ „ПЕРФЕКТА-СКВ» про стягнення основного бору в сумі 260 265,16грн., пені в розмірі 15 757,66грн. та 3% річних в суму 3 251,53грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2013р. по справі №916/1669/13 позовні вимоги ТОВ „СіколорсВ» були задоволені в повному обсязі, та стягнуто з ТОВ „ПЕРФЕКТА-СКВ» суму основного бору за договором про переведення боргу в розмірі 260 265,16грн., пеню в сімі15 757,66грн. та 3% річних в розмірі 3 251,53грн.

Відповідне рушення не оскаржувалось та набрало законної сили 23.09.2013р, в зв'язку з чим господарським судом Одеської області 24.09.2013р. був виданий відповідний наказ.

Позивач зазначає, що під час відкритого виконавчого провадження №40171038 рішення суду було виконано відповідачем частково, лише на суму 500 грн., отже сума невиконаного зобов'язання склала 259 765,16грн.

За посиланням позивача, в зв'язку з тим що рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2013р. у справі №916/1669/13 до теперішнього час не виконано а його права залишаються порушеними, відповідне дає йому права звернутись до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат у розмірі 233 979,95грн. та 3% річних у розмірі 20 859,50 грн. за період з 23.09.2013 року по 27.05.2016р.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „СіколорсВ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕЛІОС УКРАЇНА") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „ПотенціалВ» і Товариством з обмеженою відповідальністю „ПЕРФЕКТА-СКВ» був укладено договір про переведення боргу, умовами якого передбачено, що ТОВ „Компанія „ПотенціалВ» переводить борг у розмірі 280 265,16грн. в т.ч. ПДВ 20% 46710,86грн., який виник на підставі основного договору поставки, а ТОВ „ПЕРФЕКТА-СКВ» приймає на себе цей борг та зобов'язується сплатити його ТОВ „СіколорсВ» у строк до 31.12.2012р., щомісячними платежами, починаючи з липня 2012р. не меншими ніж 23 355,43грн..

При цьому в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за відповідним договором, позивач звернувся до господарського суду Одеської області відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2013р. по справі №916/1669/13 позовні вимоги ТОВ „СіколорсВ» були задоволені в повному обсязі, стягнуто з ТОВ „ПЕРФЕКТА-СКВ» на користь позивача суму основного бору за договором про переведення боргу в розмірі 260 265,16грн., пеню в сімі15 757,66грн. та 3% річних в розмірі 3 251,53грн. Відповідне рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 23.09.2013р.

Згідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111 7 ГПК), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

На думку суду, факти, що встановлені в рішенні господарського суду Одеської області від 09.09.2013р. по справі №916/1459/16 мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи та не потребують доказування, зокрема встановлені обставини щодо наявності у ТОВ "ПЕРФЕКТА-СК" боргу перед ТОВ „СіколорсВ» за договором про переведення боргу в сумі 260 265,16грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді відповідне рішення виконано частково на суму 500грн. та сума невиконаного зобов'язання складає 259 765,16грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Таким чином, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання по Договором про переведення боргу від 02.07.2012р. відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 20 859,50грн. та інфляційні втрати в сумі 233 979,95грн.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТА-СК" інфляційних втрат у розмірі 233 979,95грн. та 3% річних у розмірі 20 859,50 грн. за період з 23.09.2013 по 27.05.2016р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, у постанові Верховного суду України №10/25 від 20.12.2010 року сформульовано висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРФЕКТА-СК" (65076, м. Одеса, вул.. Іцхака Рабіна, буд.. 10, кв. 90, код ЄДРПОУ 36612032) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕЛІОС УКРАЇНА" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, №43, код ЄДРПОУ 32827363) 20 859 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять)грн. 50 коп. - 3% річних, 233 979(двісті тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять)грн. 95 коп. - інфляційних втрат та 3 822 (три тисячі вісімсот двадцять дві)грн. 59коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2016 р.

Суддя С.В. Літвінов