Рішення

від 11.07.2016 по справі 918/483/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2016 р. Справа № 918/483/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія"Ереду"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 37 791,57 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, дов. від 08.07.2016 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Ереду" (відповідач) про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 37 791,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

13.07.2015 року позивачем поставлено відповідачу товар - блоки СТОУНЛАЙТ на суму 31 080,00 грн, що стверджується видатковою накладною № 731 від 13.07.2015 року, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками.

Відповідач, у свою чергу, прийняв товар, проте оплату не здійснив, відтак сума боргу становить 31 080,00 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 3 657,22 грн пені, 878,75 грн 3% річних та 2 175,60 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 526, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 222, 230-232 ГК України.

Ухвалою суду від 23.06.2016 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 11.07.2016 року.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та просив стягнути з відповідача 878,75 грн 3% річних згідно з розрахунком, долученим до матеріалів справи, про що подав відповідну заяву через службу діловодства господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2015 року позивачем поставлено відповідачу товар - блоки СТОУНЛАЙТ на суму 31 080,00 грн, що стверджується видатковою накладною № 731, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками.

Відповідач, у свою чергу, прийняв товар, але оплату не здійснив, відтак сума боргу становить 31 080,00 грн.

Отже, видаткова накладна ідентифікує товар як такий, що поставлений, та у якій міститься ідентифікація сторін - позивача та відповідача.

Документи, надані позивачем, є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткова накладна, надана позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказана накладна є первинним документом, яка фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 080,00 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг в розмірі 31 080,00 грн.

Крім того, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 3 657,22 грн пені, 878,75 грн 3% річних та 2 175,60 грн інфляційних.

Щодо стягнення пені в розмірі 3 657,22 грн., то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Виходячи з вимог ст. 231 ГК України, штрафні санкції застосовуються у випадках, передбачених законом або договором.

Зважаючи на те, що чинне законодавство, яке регулює зобов'язання з поставки, не визначає розміру штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язань з розрахунків за поставлений товар, в договір, як зазначалося, між сторонами не укладався, отже підстави для стягнення пені відсутні.

Стосовно стягнення 3% річних та інфляційних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розмір перших становить 877,54 грн (при заявленому - 878,75 грн), других - 2 206,68 грн. (при заявленому - 2 175,60 грн.) (розрахунок додається), отже, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню, а інфляційних - у заявленому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія"Ереду" (вул. Дорога Теплична, 8, м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 36450713) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 34400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 31 080,00 грн основного боргу, 877,54 грн 3% річних, 2 175,60 грн інфляційних та 1 244,61 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 657,22 грн пені та 1,21 грн 3% річних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 11.07.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.