Рішення

від 04.07.2016 по справі 922/1474/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р.Справа № 922/1474/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машексім", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 38-565/19 від 23.02.15 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Машексім" основний борг в сумі 43804,45 грн., інфляційні втрати в сумі 6108,53 грн., 3% річних в сумі 930,03 грн., 12627,71 грн. пені та судовий збір в сумі 1378,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 13425 від 01.04.11 р.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.16 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, через канцелярію суду надав додаткові документи, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 60).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.04.11р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна станція) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Машексім" (відповідач, споживач) було укладено договір № 13425 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір)(а.с. 10), відповідно до умов якого, Енергопостачальна організація (КП "Харківські теплові мережі") взяла на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На підставі п.10.4, договір кожен рік продовжувався, зокрема, на 2014, 2015 та 2016 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження Харківської міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015 р.р., Розпорядження Харківської міської ради про початок та кінець опалювального сезону 2015-2016 р.р. та спірного договору здійснив постачання теплової енергії у нежитлові приміщення будівлі за адресою: м. Харків, пл. Руднєва, 3, які займає відповідач.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення від 23.10.14 р. № 178/1523, від 15.10.15 р. № 178/2817 та відключення від 14.04.15 р. № 178/2062, від 05.04.16 р. № 178/3627 опалення до приміщень відповідача за адресою: м. Харків, пл. Руднєва, 3, підписаними та скріпленими печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача житлового будинку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 45-47).

На підставі зазначеного, відповідачу постачалась теплова енергія, відповідно до умов договору.

Згідно з п. 5.1 договору, облік теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

За умовами п.6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.4 договору, відповідач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно сплачує КП "Харківські теплові мережі" вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:

- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за приладами комерційного обліку;

- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Відповідно до додатків №№ 1, 2, 3 до спірного договору (а.с. 14-16), вартість обсягів поставленої позивачем та спожитої відповідачем теплової енергії визначається розрахунковим шляхом.

На адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту теплову енергію, що підтверджується відповідним супровідними листами з додатками (а.с. 19-44). Направлені на адресу відповідача рахунки, останнім у повному обсязі не оплачуються. Таким чином, у відповідача перед КП "Харківські теплові мережі" утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014 року по березень 2016 року в розмірі 43804,45 грн.

Наявність заборгованості на суму 43804,45 грн. підтверджується документально належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач, станом на момент розгляду справи, заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 43804,45 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, за договором № 13425 від 01.04.11 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 43804,45 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 6108,53 грн., 3% річних в сумі 930,03 грн. та 12627,71 грн. пені.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7.2.3 договору, у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 12627,71 грн. пені законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 6108,53 грн. та 3% річних в сумі 930,03 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машексім" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, к. 3-35Б, код ЄДРПОУ 32133950) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, б. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р № 26031303062313 (для стягнення основного боргу), р/р 260093022313 (для відшкодування пені, інфляції, 3% річних та судового збору) в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) основний борг в сумі 43804,45 грн., інфляційні втрати в сумі 6108,53 грн., 3% річних в сумі 930,03 грн., 12627,71 грн. пені та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_2