Рішення

від 04.07.2016 по справі 922/1557/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р.Справа № 922/1557/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторг-соя", м. Харків до Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанське", с. Вільшани простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № б/н від 17.05.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. № 432 від 3.06.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроторг-соя" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанське" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 110 240, 83 грн. з яких: 94 674, 00 грн. суми основного боргу; 5 566, 83 грн. - пені, 10 000, 00 грн. - штрафу та до стягнення заявлені судові витрати та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу № 05-01 від 25.01.2016 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.06.2016 року.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

21.06.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 20453 про долучення документів до матеріалів справи та 30.06.2016 року правове обґрунтування вх. № 21240 щодо спів розмірності заявлених судових витрат (витрат на послуги адвоката), у яких зазначає, що загальна вартість послуг згідно договору становить 20 000, 00 грн. та вищезазначена сума була сплачена замовником (позивачем). Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсязі у цілому послуг замовник до виконавця не має.

Відповідач у призначене судове засіданні 04.07.2016 року з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, але надав усні пояснення, у яких проти позову заперечує у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 04.07.2016 року представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі із урахуванням наданих до суду додаткових документів та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.05.2016 року та про відкладення розгляду справи від 06.06.2016 року та 14.06.2016 року свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 4.07.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 25.01.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроторг-соя" (продавець, далі -позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Вільшанське" (покупець, далі-відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 05-01 (т. 1, а.с. 19-20).

Відповідно до пункту 4.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016 року, а в частині взаєморозрахунків до повного його виконання.

Згідно пункту 1.1. договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: макуху соєву ГОСТ 27149-95, загальною кількістю орієнтовно 400+/-10% тн. протягом терміну дії договору. Ціна та кількість товару визначена в рахунках-фактурах до договору.

Загальна сума договору складається з суми видаткових накладних на автомобільні партії товару (пункт 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що розрахунки за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пункту 2.2. покупець оплачує товар у наступному порядку: розрахунок по фактичній вазі, зафіксований у видатковій накладній на товар та в строки визначені у специфікаціях до даного договору. Дата виписки видаткової накладної вважається датою відгрузки товару. Передача товару оформлюється довіреністю.

Приймання товару здійснюється покупцем: - за кількістю- згідно ваг продавця, а також інструкції П-6; - за якістю - відповідно ГОСТ 27149-95 до посвідчення якості, а також інструкції П-7 (пункт 2.10. договору (т. 1, а.с. 19).

Пунктом 2.1.1 сторони погодили, що відбір проб лабораторією покупця проводиться до розвантаження автомобіля. Після розвантаження автомобіля претензії щодо якості товару не приймаються.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, на загальну суму 515 612,52 грн., що підтверджується рахунками -фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та специфікаціями (т. 1 а.с. 21-49).

Відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

За твердженням позивача, відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, вартість поставленого товару оплатив частково у сумі 420 938, 52 грн. (т. 1, а.с. 59-60), на підставі чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 94 674, 00 грн., що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України із урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачем в порушення умов договору купівлі-продажу № 05-01 від 25.01.2016 року, не сплачено у повному обсязі вартість отриманого товару, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 94 674, 00 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 94 674, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, крім основної суми заборгованості, позивачем заявлено до стягнення із відповідача, штраф за договором у розмірі 10 000, 00 грн. та пеню у розмірі - 5 566, 83 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За несвоєчасну оплату товарів проти строків, обумовлених в пункті 2.2., покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми поставки за кожен день прострочки і штраф у розмірі 10 000, 00 грн. за кожен випадок порушення стрів оплати (пункт 3.4. договору т. 1, а.с. 20).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 10 000, 00 грн. відповідно до пункту 3.4. договору, судом встановлено, що такі нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам що виникли між сторонами а тому, підлягають задоволенню у повному осбязі.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені у системі "Законадавство" за вищезазначений період та встановлено, що нарахування здійснено не вірно, а саме, позивачем при розрахунку допущено помилку у визначенні суми нарахування.

Сума яка підлягає до стягнення становить 5 080, 32 грн. за період з 5.04.2016 року по 23.05.2016 року.

В решті нарахованих 486, 51 грн. пені - слід відмовити, як безпідставно нараховані.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доказів врегулювання спірних відносин за взаємною згодою сторін відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути із відповідача 20 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України В«Про адвокатуруВ» .

Як роз'яснено у розділі І Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог статті 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року № 7, визначено що відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивач зазначає, що ним понесені судові витрати на правову допомогу, на підтвердження викладених обставин позивачем надано до суду адвокатський договір № б/н від 17.05.2016 року (т. 1, а.с. 73), укладений між позивачем (далі - замовником, товариством з обмеженою відповідальністю в особі комерційного директора ОСОБА_3Ю.) та ОСОБА_2 що діє на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 911 від 11.03.2011 року (т. 1, а.с. 74) та договір про надання юридичної допомоги № б/н від 17.05.2016 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Соя» в особі комерційного директора ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 75-76).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору про надання юридичних послуг, виконавець на платній основі зобов'язується надати замовникові юридичні послуги з приводу захисту інтересів замовника у господарській справі за позовом замовника (позивача) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанське" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 5-1 від 25.01.2016 року.

Відповідно до пункту 3.2. договору про надання юридичної допомоги замовник сплачує виконавцеві за надання юридичних послуг в процесі ведення господарської справи згідно предмету договору суму у розмірі 20 000, 00 грн.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти у розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийомки виконаних робіт за адвокатським договором до договору про надання юридичних послуг (т. 1, а.с. 78) та випискою по рахунку № 26007052300811 (т. 1, а.с. 79-80).

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача у розмірі 20 000, 00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При частковому задоволення позовних вимог судові витрати покладаючи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 646, 61 грн. підлягає стягненню із відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанське" (62732, Харківська обл., Дворічанський р-н., с. Вільшани, вул. Мира, 89, ЄДРПОУ 30749671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторг-соя" (61020, м. Харків, пров. Метизний, 5, ЄДРПОУ 39527851) - 109 754, 32 грн. (94 674, 00 грн. - суму основного боргу, 5 080,32 грн. -пеня, 10 000, 00 грн. - штраф), 20 000,00грн. витрат на правову допомогу, 1 646, 31 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 486, 51 грн. - в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_4