ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" липня 2016 р.Справа № 921/333/16-г/11
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. розглянув справу
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Протасевича, 18/48, м. Тернопіль, Тернопільської області
про cтягнення заборгованості в сумі 193 237,20 грн.
За участю представників сторін:
Позивач: ОСОБА_2 - представник ТОВ "Профігруп Україна";
Відповідач: ОСОБА_1 підприємець.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна", вул. Промислова, 7А, м. Стрий, Львівська область звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Протасевича, 18/48, м. Тернопіль, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 193 237 грн. 20 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу № 000030 від 04 січня 2011 року, а саме не здійснив повної оплати за отриманий товар, в наслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 171 187 грн. 15 коп., на яку нараховано інфляційні нарахування в сумі 7754 грн. 77 коп. та 3 % річних в сумі 984 грн. 91 коп. та пеню в розмірі 13 310,37 грн.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 червня 2016 року порушено провадження у справі та розгляд даної справи призначено на 21 червня 2016 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05 липня 2016 року. Зобов'язано відповідача до дня розгляду справи надати суду документально обґрунтований відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні 05 липня 2016 року підтримує позовні вимоги, просить суд позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні 05 липня 2016 року визнав основну суму заборгованості та заперечив проти задоволення позову в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши доводи представників сторін, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
04 січня 2011 року між ТОВ "Профігруп Україна" ,( надалі "Продавець") та ФОП ОСОБА_1 (надалі "Покупець") було укладено договір № 000030, відповідно до умов якого продавець продає Покупцю, а Покупець приймає Товар та оплачує його вартість згідно рахунків або накладних.
Відповідно до п. 2.1. договору товаром по даному договору виступають товари для виробництва метало-пластикових вікон та дверей, асортимент і кількість яких обумовлюються сторонами до моменту поставки і вказуються Продавцем в рахунках та накладних.
Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору ціна товару є договірною і вказується в накладних або рахунку-фактурі. Розрахунок за кожну поставлену партію Покупець здійснює протягом трьох банківських днів з моменту одержання товару.
Поставка товару здійснюється за попередньою заявкою Покупця в строк, який обумовлений по кожній партії товару окремо.(п.4.1. Договору)
Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором виконав, поставивши ФОП ОСОБА_1 товар, про що свідчать видаткові накладні: № ПГ-0002847 від 26 жовтня 2015 року на суму 130 208,35 грн. та №ПГ-0002380 від 08.09.2015р. на суму 100978 грн. 80 коп., які находяться в матеріалах справи.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами відповідача на накладних та не заперечено сторонами в судовому засіданні. Також наявні в матеріалах справи видаткові накладні, оформлені у відповідності до вимог, що ставляться до первинних бухгалтерських документів та відображають проведення господарських операцій відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем у строк, встановлений п.3.2 договору купівлі-продажу, не проведено розрахунки за отриманий товар, внаслідок чого станом на 31 травня 2016 року /дата формування позовної заяви/ заборгованість відповідача становить 171 187 грн. 15 коп..
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, в матеріалах справи немає.
Приймаючи до уваги наведене та беручи до уваги те, що всупереч умов договору № 000030 від 04.01.2011 р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар відповідач не виконав в повному обсязі, а тому суд визнає вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 171 187 грн. 15 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Окрім того, позивач у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання 7 754 грн. 77 коп. інфляційних нарахувань; 984 грн. 91 коп. що становить 3% річних від простроченої суми та 13 310 грн. 37 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.
Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 984 грн. 91 коп. - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати за період з 22.03.2016 року по 31.05.2016 року та 7754 грн. 77 коп. - інфляційних втрат (березень 2016, квітень 2016р.) Розглянувши подані позивачем розрахунки нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ "Профігруп Україна" в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Згідно п. 5.2 Договору, сторони передбачили, що при порушенні Покупцем порядку розрахунку, що вказаний в п.3.2 договору, він виплачує Продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше обумовленої законодавством.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 13 310,37 грн. за період прострочення оплати з 22.03.2016р. по 31.05.2016р. згідно розрахунку.
Ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, вказано, що приписом п. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Поряд із цим, в п.1.12 згаданої постанови Пленум Вищого господарського суду України, вказав, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 13310 грн. 37 коп. за період прострочення оплати з 22.03.2016р. по 31.05.2016р. згідно розрахунку.
Оскільки, умовами укладеного договору сторони передбачили, що розрахунок за кожну поставлену партію Покупець здійснює протягом трьох банківських днів з моменту одержання товару, суд прийшов до висновку, що позивач наділений правом нараховувати пеню на заборгованість:
- по видатковій накладній №ПГ-0002380 від 08.09.2015р. на суму 100978 грн. 80 коп. в період з 11.09.2015р. по 11.03.2016р.;
- по видатковій накладній № ПГ-0002847 від 26 жовтня 2015 року на суму 130 208,35 грн. в період з 29.10.2015р. по 29.04.2016р.
Нарахування пені за межами вказаного періоду (з 30.04.2016 р. по 31.05.2016 р.) є безпідставним.
Поряд із цим, зважаючи на те, що в силу приписів чинного законодавства, самостійно визначаючи суму пені у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, суд позбавлений права вийти за межі визначеного позивачем періоду, а також, встановлений судом факт нарахування останньої всупереч приписів ст. 232 ГК України, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги про стягнення пені в сумі 5934 грн. 09коп. за період з 22.03.2016 р. по 29.04.2015 р. на суму заборгованості 130 208,35 грн. Пеня в сумі 7376 грн. 28 коп. нарахована безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок в матеріалах справи).
Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На день розгляду справи докази погашення відповідачем заявлених позивачем вимог в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до задоволення в сумі 185 860 грн. 92 коп., з яких: 171 187 грн. 15 коп. заборгованості за поставлений товар; 7 754 грн. 77 коп. інфляційних нарахувань; 984 грн. 91 коп. що становить 3% річних від простроченої суми та 5 934 грн. 09 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Протасевича, 18/48, м. Тернопіль, Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профігруп Україна" вул. Промислова, 7А, м. Стрий, Львівська область, ідентифікаційний код 31358098 - 171 187 грн. 15 коп. заборгованості за поставлений товар; 7 754 грн. 77 коп. інфляційних нарахувань; 984 грн. 91 коп. що становить 3% річних від простроченої суми; 5934 грн. 09коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 2787 грн. 90 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 11 липня 2016 року) через місцевий господарський суд.
Суддя А.М. Сидорук
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 05.07.2016 |
Оприлюднено | 14.07.2016 |
Номер документу | 58872962 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Тернопільської області
Сидорук А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні