Рішення

від 04.07.2016 по справі 922/1454/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р.Справа № 922/1454/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м.Києва "Київміськсвітло", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллер ЕД", м.Харків про стягнення 56481,59 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 р. позивач, Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м.Києва "Київміськсвітло", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роллер ЕД" (відповідача) 56481,59 гривень заборгованості, з яких 47604,49 гривень основного боргу, 7398,99 гривень пені, 549,06 гривень 3% річних, 929,05 гривень інфляційних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору про утримання місць розміщення рекламних засобів №02УМРЗ, укладеного між сторонами 01.06.2012 року. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.05.2016р.

31.05.2016 р. позивач надав до суду супровідним листом (вх.№17882) витребувані документи на підтвердження заявлених позовних вимог.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2016 р. було відкладено розгляд справи на 04.07.2016 р.

Позивач у судове засідання 04.07.2016 р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не представив. Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачеві на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ст.64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

01.06.2012 року між комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «РОЛЛЕР ЕД» (далі - відповідач) було укладено договір про утримання місць розміщення рекламних засобів № 02УМРЗ (далі - Договір).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору, Позивач (Балансоутримувач за договором) зобов’язався надавати послуги по забезпеченню утримання конструкцій об’єктів зовнішнього освітлення (опори), які обліковуються на його балансі та які є місцем розміщення рекламних засобів відповідача (Користувач за Договором) у кількості 88 штук згідно відповідного адресного переліку місць розміщення рекламних засобів відповідача, визначеного в Додатку 1 до Договору, а відповідач зобов’язався сплачувати позивачу плату за надані послуги в розмірі та порядку, визначених Договором.

Договором (пункт 4.1.) передбачена помісячна оплата наданих послу.

Згідно з пунктом 4.5 Договору, оплата наданих послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акта наданих послуг.

Станом на 11 березня 2016 року у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості наданих позивачем послуг за період з червня 2015 року по лютий 2016 року у розмірі 47 604,49 гривень.

Факт належно наданих позивачем послуг за Договором у зазначений період та їх вартість підтверджуються підписаними відповідачем відповідними актами наданих послуг №№ 02УМРЗ-06 від 30.06.2015 (вартість наданих послуг 4 804,80 грн.);

02УМРЗ-07 від 31.07.2015 (вартість наданих послуг 4 804,80 грн.);

02УМРЗ-08 від 31.08.2015 (вартість наданих послуг 5 427,84 грн.);

02УМРЗ-09 від 30.09.2015 (вартість наданих послуг 5 427,84 грн.);

02УМРЗ-10 від 31.10.2015 (вартість наданих послуг 5 427,84 грн.);

02УМРЗ-11 від 30.11.2015 (вартість наданих послуг 5 427,84 грн.);

02УМРЗ-12 від 31.12.2015 (вартість наданих послуг 5 427,84 грн.);

02УМРЗ-01 від 31.01.2016 (вартість наданих послуг 5 427,84 грн.);

02УМРЗ-02 від 29.02.2016 (вартість наданих послуг 5 427,84 грн.).

Станом на 07.04.2016 року грошове зобов’язання відповідача з оплати послуг, наданих позивачем на умовах Договору за період з червня 2015 року по лютий 2016 року на загальну суму 47 604,49 гривень залишилось невиконаним.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п.5.3 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків з Балансоутримувачем відповідно до пунктів 2.2.2 та 4.5 Договору Користувач сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення оплати.

Крім того, згідно з ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначені норми, загальна сума штрафних санкцій та нарахувань за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідачем за Договором складає 8 877,10 грн., з яких:

- 1427,41 гривень відповідно до Акта наданих послуг №02УМРЗ-06 від 30.06.2015р.;

- 1399,34 гривень відповідно до Акта наданих послуг №02УМРЗ-07 від 31.07.2015р.;

- 1537,35 гривень відповідно до Акта наданих послуг № 02УМРЗ-08 від 31.08.2015р.;

- 1310,17 гривень відповідно до Акта наданих послуг № 02УМРЗ-09 від 30.09.2015р.;

-1166,34 гривень відповідно до Акта наданих послуг № 02УМРЗ-10 від 31.10.2015;

- 846,81 гривень відповідно до Акта наданих послуг № 02УМРЗ-11 від 30.11.2015р.;

- 591,63 гривень відповідно до Акта наданих послуг № 02УМРЗ-12 від 31.12.2015р.;

- 348,57 гривень відповідно до Акта наданих послуг № 02УМРЗ-01 від 31.01.2016р.;

- 249,48 гривень відповідно до Акта наданих послуг № 02УМРЗ-02 від 29.02.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, надав передбачені Договором послуги, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором (пункт 4.1.) передбачена помісячна оплата наданих послу.

Згідно з пунктом 4.5 Договору, оплата наданих послуг здійснюється Відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акта наданих послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 47 604,49 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 549,06 гривень 3% річних та 929,05 гривень інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно роз'яснення, наведеного у п.3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України №6 від 10.07.14), інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 вказаної постанови ВГС України).

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих компенсацій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому нараховані суми підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 7398,99 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п.5.3 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків з Балансоутримувачем відповідно до пунктів 2.2.2 та 4.5 Договору Користувач сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення оплати.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про повне задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«РОЛЛЕР ЕДВ» (Код ЄДРПОУ 37514678, адреса: 61145, м.Харків, вул.Космічна, 21) на користь комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м.Києва КиївміськсвітлоВ» (Код ЄДРПОУ 03360905, адреса: 03680, м.Київ, вул.Машинобудівна, 40, п/р №26007053118261 в Київському ГРУ ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» , код банку 321842) основний борг за договором № 02УМРЗ від 01.06.2012 в сумі 47 604,49 гривень, 7398,99 гривень пені, 549,06 гривень 3 % річних, 929,05 гривень інфляційних, та 1378,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_1