Рішення

від 29.06.2016 по справі 911/1247/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа № 911/1247/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Відділу агропромислового розвитку Макарівської районної державної адміністрації

про стягнення 3971,79 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2044 від 28.12.2015 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 69-к від 05.05.2016 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулося Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління агропромислового розвитку Макарівської районної державної адміністрації з позовом про стягнення 3971,79 грн. з яких 3461,60 грн. основного боргу, 374,28 грн. пені, 69,50 грн. 3% річних та 66,41 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2016 року порушено провадження у справі № 911/1247/16 та призначено справу до розгляду на 11.05.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 11.05.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 12.04.2016 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 06.06.2016 року.

12.05.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з реорганізацією відповідача.

Суд ухвалою від 06.06.2016 року здійснив заміну відповідача у справі - Управління агропромислового розвитку Макарівської районної державної адміністрації на його правонаступника - Відділ агропромислового розвитку Макарівської районної державної адміністрації та відклав розгляд справи на 29.06.2016 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 12.04.2016 року.

24.06.2016 року відповідачем подано клопотання про припинення провадження, у зв'язку із сплатою останнім суми боргу в розмірі 3450,00 грн., в підтвердження чого надав платіжні доручення № 75 від 17.06.2016 року на суму 450 грн., № 275 від 06.06.2016 року на суму 1500,00 грн., № 1029 від 22.06.2016 року на суму 1000,00 грн. та чек б/н від 06.06.2016 року на суму 6000,00 грн.

29.06.2016 року позивачем через канцелярію суду подано заява в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим останній просить стягнути з відповідача 11,60 грн. боргу, решту позовних вимог залишити без змін.

Як визначено п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, позовними вимогами у справі є стягнення 11,60 грн. боргу, 374,28 грн. пені, 69,50 грн. 3% річних та 66,41 грн. інфляційних.

В судовому засіданні 29.06.2016 року позивач позовні вимоги (уточнені) підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача підтримав, подану 24.06.2016 року, заяву про припинення провадження у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 року між Київською обласною філією Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", далі - позивач, Укртелеком) та Управлінням агропромислового розвитку Макарівської районної державної адміністрації (Абонент) було укладено Договір про порядок надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Укртелеком зобов'язується надати Абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених Абонентом (далі - Послуги), а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до умов цього Договору.

Форма розрахунків за Договором - готівкова, безготівкова (п. 4.2 Договору). Система розрахунків, що застосовуються Укртелекомом з наданням рахунків (п. 4.3 Договору). Згідно п. 4.11 Договору розрахунковий період становить один календарний місяць.

Відповідно до п. 4.15 Договору оплата рахунку за отримані Послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.

Даний Договір вступає в силу з дня підписання Укртелекомом та Абонентом і діє протягом року (п. 7.1 Договору).

Згідно п. 7.2 Договору якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомила письмово про його припинення, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про виявлені бажання сторін щодо відмови від Договору, тому Договір вважається продовженим до кінця 2016 року.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач в період квітень 2015 року - лютий 2016 року надав відповідачу обумовлені сторонами Послуги на загальну суму 6264,67 грн., що підтверджується рахунками-актами за спірний період, які знаходяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, про що зокрема свідчить відсутність скарг або заперечень з боку відповідача. Факт надання послуг відповідачем по суті не заперечено і не спростовано.

Однак, незважаючи на положення чинного законодавства України та умови Договору (п. 4.15 щодо оплати рахунків за отримані Послуги в термін не пізніше 20 числа місяця), відповідач своєчасно та в повному обсязі отримані Послуги не оплатив, розрахувався частково на суму 2803,07 грн., у зв'язку з чим, за ним утворилась прострочена заборгованість в сумі 3461,60 грн., яка була сплачена відповідачем на суму 3450,00 грн., після звернення позивача до суду.

Таким чином, позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 11,60 грн. основної заборгованості (згідно уточнених позовних вимог).

В ході розгляду спору, на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2016 року, позивачем на адресу відповідача надіслано Акт звіряння взаєморозрахунків за спірним Договором, який отриманий відповідачем 21.04.2016 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення, що знаходиться в матеріалах справи, однак вказаний Акт залишений останнім без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування боргу відповідача перед позивачем у сумі 11,60 грн., а отже вимога про його стягнення є обґрунтованою, відповідачем не запереченою та не спростованою, а отже підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих Послуг, позивач просить стягнути з відповідача 374,28 грн. пені, 69,50 грн. 3% річних та 66,41 грн. інфляційних (з врахуванням уточнених позовних вимог), які нараховані на суму боргу, яка існувала до подання позову.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.2 Договору у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелеком Послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених Послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Судом встановлено, що сума наданих послуг позивачем становила 6264,67 грн., сума сплачених коштів на момент прийняття рішення складає 6253,07 грн. Відповідні обставини свідчать про значний ступінь виконання зобов'язання боржником та відсутність факту завдання кредитору збитків.

Відтак, суд, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язання зі сплати боргу згідно спірного Договору, вважає за можливе зменшити заявлену до стягнення з відповідача неустойку на 100 %.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних наданий позивачем, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 69,50 грн. 3% річних та 66,41 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 11,60 грн. боргу, 374,28 грн. пені, 69,50 грн. 3% річних та 66,41 грн. інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 11,60 грн. основного боргу, 69,50 грн. 3% річних та 66,41 грн. інфляційних. Решта позову задоволенню не підлягає у зв'язку зі зменшенням судом неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно абз. 3 п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділу агропромислового розвитку Макарівської районної державної адміністрації (08000, Київська обл., смт. Макарів, провулок Гетьманський, 2, код 33651702) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 18, код 21560766) в особі Київської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 34-А, код 01184901) 11 (одинадцять) грн. 60 коп. основного боргу, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 50 коп. 3% річних та 66 (шістдесят шість) грн. 41 коп. інфляційних та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.07.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін