Постанова

від 04.07.2016 по справі 910/2943/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа№ 910/2943/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Маслов О.В. за довіреністю;

відповідача: Гевелюк В.М. за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016

у справі № 910/2943/16 (головуючий суддя Пукшин Л.Г.)

За позовом Комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

про стягнення 75 796,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі №910/2943/16 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на користь Комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради заборгованість по орендній платі в сумі 18 284 грн. 32 коп. та 1 171 грн. 47 коп. судового збору. В частині стягнення 2 739 грн. 16 коп. пені, 300 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань та 183 грн. 89 коп. - 3 % річних відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про витребування оригіналу акту прийому-передачі від 01.01.2016, який містить виправлення у році його складання, оскільки відповідач свій примірник втратив, а позивач ввів суд в оману щодо дати повернення приміщення і воно було фактично повернуто 01.01.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 04.07.2016.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/2943/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження

04.07.2016 позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому вказує, що приміщення було повернуто відповідачем 01.01.2016, що також підтверджується листуванням сторін щодо припинення договору за згодою сторін.

04.07.2016 відповідач подав клопотання про зобов'язання позивача надати оригінал акту прийому-передачі приміщення для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові, оскільки приміщення повернуто 01.01.2015, наданий позивачем акт містить виправлення дати, тому нарахування орендної плати за 2015 рік є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, оскільки приміщення повернуто 01.01.2016, що підтверджується листуванням сторін та актом, також надав для огляду оригінал акту прийому-передачі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

26.08.2014 між позивачем - Комунальним унітарним підприємством "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради, як орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікотек", як орендарем, було укладено Договір № 29 оренди комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Дніпрорудне (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Дніпрорудненської міської ради від 24.04.2014 № 03 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення за адресою: м. Дніпрорудне, просп. Ентузіастів, буд. 4 для розміщення складу крамниці "Вікотек".

У пункті 3.1. Договору сторонами було погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпрорудне та пропозиції її розподілу, затвердженої рішенням Дніпрорудненської міської ради від 26.07.2012 № 29, місячний розмір згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 3), на дату підписання Договору становить 2989 грн. 70 коп. без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п.3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за звітним, на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Пунктом 9.1. Договору встановлено строк його дії до 01.06.2017. Сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин сторін, що виникли з 01.07.2014.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.07.2014.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач тривалий період не виконував зобов'язань зі сплати орендної плати, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем, з огляду на що останній звертався до відповідача з претензією від 24.12.2015 вих. № 09/2280.

Листом від 15.12.2015 за вих. №Ф0127.15 відповідач просив позивача з 31.12.2015 року розірвати/припинити дію договору, після чого вважати договір таким, що втратив чинність. При цьому гарантував сплату заборгованості. Лист підписаний генеральним директором ТОВ "Вікотек" В.О.Кононенко, підпис якого засвідчений печаткою підприємства.

01.01.2016 орендар звільнив орендоване приміщення та передав його за актом прийому-передачі орендодавцеві.

Листом від 28.01.2016 вих.№06/114 позивач, у відповідь на лист відповідача від 15.12.2015, направив два примірники акту прийому-передачі.

У зв'язку із наявністю заборгованості позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) зі сплати орендної плати в сумі 18284,32 грн. за період з 24.09.2015 по 31.12.2015, а також 2739,16 грн. пені, 300,40 грн. інфляційних нарахувань та 183,89 грн. - 3 % річних.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

До спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідні розділи Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору передав відповідачеві в орендне користування комунальне нерухоме майно - нежиле приміщення площею 241,63 кв.м. за адресою: м. Дніпрорудне, просп. Ентузіастів, буд. 4, що підтверджується Актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.07.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Умовами договору (п.3.6) встановлено, що орендна плата перераховується на рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції відповідач посилався на порушення провадження у справі про його банкрутство та незвернення позивачем із заявою про визнання його вимог до боржника протягом 30 днів з моменту офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Також вказував, що у грудні 2014 року було прийнято рішення про закриття магазину у орендованому за договором приміщенні, і тому воно було повернуто позивачу 01.01.2015 року.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 було порушено провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.

02.10.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було опубліковано оголошення № 23469 про порушення провадження по справі № 910/22788/15.

Оскільки провадження у справі № 910/22788/15 порушено судом 23.09.2015, процедура банкрутства відповідача здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла з 06.06.2015.

Так, відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство:

пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство;

пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом;

арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом;

задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється;

рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 23.09.2015 і станом на час розгляду судом першої інстанції даної справи реєстр вимог кредиторів ТОВ "Вікотек" не був затверджений.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відносно вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 24.09.2015 по 31.12.2015 позивач є поточним кредитором, та за відсутності постанови суду про визнання відповідача банкрутом та призначення ліквідаційної процедури, вимоги про стягнення вказаної заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до абз. 4 п.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

З огляду на викладене, розгляд справи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" заборгованості за договором оренди в межах окремого позовного провадження відповідає приписам чинного законодавства.

Оскільки факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 18284,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані місцевим господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про звільнення ним орендованого приміщення та підписання сторонами акта повернення орендованого приміщення 01.01.2015, оскільки вказані доводи суперечать доказами, які наявні у матеріалах справи.

Так, про факт користування відповідачем орендованим приміщенням протягом всього 2015 року свідчать виписка з банківського рахунку позивача за 10.04.2015, з якої вбачається, що 10.04.2015 відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позивача в розмірі 4181,29 грн. з призначенням платежу: "оренда за лютий 2015 згідно рахунку № 1404 від 28.02.2015". Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки, що виставлялись позивачем для оплати відповідачем в період з вересня 2014 по грудень 2015 року, а також претензія позивача № 09/2280 від 24.12.2015 з якої вбачається, що станом на грудень 2015 року орендоване приміщення відповідачем звільнено та повернуто за актом не було.

Також факт користування відповідачем орендованим приміщенням у 2015 році підтверджується змістом листа відповідача від 15.12.2015 за вих. №Ф0127.15, у якому відповідач просив позивача з 31.12.2015 року розірвати/припинити дію договору, після чого вважати договір таким, що втратив чинність.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 2739,16 грн. пені, 300,40 грн. інфляційних нарахувань та 183,89 грн. - 3 % річних, то місцевий господарський суд вірно відмовив у їх стягненні, оскільки статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено загальну заборону на нарахування, зокрема, неустойки (штрафу, пені), індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/2943/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/2943/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2943/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець