Постанова

від 07.07.2016 по справі 825/1113/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року Чернігів Справа № 825/1113/16

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача Кутукова С.О.,

представника відповідача Шелеста С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Юнес" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

15.06.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 19.03.2014 №0004791530 та від 19.03.2014 №0004801530.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що проведена позивачем перевірка, за результатами якої було складено акт, суперечить фактичним та об'єктивним даним, оскільки ґрунтується на незрозумілих вихідних даних. Посилаючись на платіжні доручення, акти звірки розрахунків платника податку та відповідь відповідача щодо відсутності боргу по орендній платі, позивач вважає, що акт перевірки було винесено без всебічного дослідження матеріалів сплати податку за землю та інших податкових документів, і як наслідок - незаконне винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, позивач вказує на відсутність законних підстав для проведення камеральної перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення зазначивши, що перевірку проведено з дотриманням норм діючого законодавства, а штрафні санкції застосовані до платника податку правомірно. Також надав суду картку обліку платника податків та додаткові пояснення (а.с.122).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Юнес" (ід. код 22818480) як юридичну особу зареєстровано 18.07.1995, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і взято на облік як платника податків.

Відповідно, перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі пп.9.1.10 п.9.1 ст.9, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 проведена перевірка з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб, про що складено Акт від 19.03.2014 №332/15-03-26 (а.с.14-15).

Згідно наведеної в Акті перевірки таблиці, відповідачем вказано, що по деклараціям з орендної плати з юридичних осіб несвоєчасно сплачено суму узгодженого грошового зобов'язання, в зв'язку з чим, перевіряючим визначено суму штрафних санкцій виходячи із кількості днів затримки сплати суми грошового зобов'язання.

На підставі вказаного Акту перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного спору:

- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0004801530, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 654,44 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с.12);

- податкове повідомлення-рішення від 19.03.2014 №0004791530, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1 873,36 грн за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с.13).

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Юнес" слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 згідно якої контролюючі ограни мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), в тому числі після проведення процедури митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення камеральних перевірок, визначені ст.76 Кодексу, дотримано. При цьому, суд враховує, що згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова, як то і повідомлення платника про її проведення, оскільки перевірка стосується самостійно визначеного ним грошового зобов'язання та проводиться на підставі поданої ним декларації.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Оскільки в силу п.9.1.10 Податкового кодексу України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів, саме пп.14.1.72 Кодексу визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Як встановлено ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди землі.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285-287 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Суд також враховує, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 Кодексу).

При цьому ст.126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (ст.54 Кодексу).

Відповідно до п.110.1 ст.110 Кодексу платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 Кодексу).

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (п.116.1 ст.116 Кодексу).

Згідно ст.113 Кодексу строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття суми основного грошового зобов'язання платника податків та суми штрафних (фінансових) санкцій, які застосовуються за порушення норм діючого податкового законодавства.

У зв'язку з наведеним, суд зазначає про помилковість посилань представника позивача щодо відсутності боргу в т.ч. штрафних санкцій, про що зазначено у відповіді від 07.02.2013 №2118/10/20-225 (а.с.56).

Як було встановлено судом, та не заперечувалось представником позивача, із декларацій з плати за землю за 2012-2013 роки вбачається, що позивач задекларував розмір загальної щомісячної орендної плати у сумі 3 326,53 грн та вносив за однаковими реквізитами в бюджет на казначейський рахунок саме суму 3 326,53 грн, що підтверджується виписками з банку за 2012-2013 року. При цьому, представником позивача також не заперечувався факт того, що позивачем у липні 2012 року орендна плата була внесена у розмірі 1 026,53 грн, що 2 300 грн менше від задекларованого розміру, у зв'язку з чим, станом на 31.12.2012 заборгованість позивача склала 7 057,98 грн та 92,74 грн пені, що підтверджується актом від 31.01.2013 №194.

Така заборгованість була погашена разом з черговими платежами 18.01.2013 та 30.01.2013 платежами у розмірі 7 057,98 грн та 5 526,31 грн відповідно. У 2013 році орендна плата за землю вносилась своєчасно і в повному обсязі. Вказане також повністю підтверджується даними долученої до матеріалів справи картки платника податків (а.с.61-85) та акту від 25.02.2016 №7862-20 (а.с.16).

Проте, як вбачається з акту перевірки від 19.03.2014 №332/15-03-26, в ньому окремо зазначено про погашені платником суми основного грошового зобов'язання (суми сплаченого боргу, про який йдеться у відповіді від 07.02.2013) та суми штрафних санкцій у відсотках відповідно до кількості днів затримки сплати грошового зобов'язання, які зокрема, за період з 30.05.2013 по 04.06.2013 (5 днів) та 30.12.2013 по 18.01.2014 (19 днів), на момент надання відповіді про відсутність боргу взагалі не могли бути охоплені.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що у таблиці, наведеній у акті перевірки від 19.03.2016 №332/15-03-26 були допущені неточності у заповненні дат нарахування штрафних санкцій та дат сплати суми податкового боргу, проте жодна з допущених описок, які, як вбачається з пояснень відповідача, відбулися у зв'язку зі збоями у роботі Інформаційної системи "Податковий блок", не призвели до помилки у визначенні кількості днів затримки сплати суми грошового зобов'язання та визначення сум штрафних санкцій.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про помилковість міркувань позивача щодо відсутності боргу по орендній платі з юридичних осіб, оскільки попри наявність встановленого факту погашення заборгованості по орендній платі з юридичних осіб станом на 30.01.2013, що підтверджується банківськими виписками, зазначене не спростовує факту прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання позивачем, що виникло в липні 2012 року. Отже, оскільки заборгованість погашено тільки у 2013 році, відповідно контролюючим органом правомірно встановлено міру відповідальності визначеної ст.126 Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, згідно ч.1 ст.71 та ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "Юнес" необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк