Постанова

від 08.07.2016 по справі 810/1168/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року 810/1168/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної служби з безпеки на транспорті до товариства з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "Теві" про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

5 квітня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області (далі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "ТЕВІ" (далі - відповідач) про стягнення коштів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 р. - замінено неналежного позивача у справі - Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в загальному розмірі 1498,38 євро, що станом на день проведення розрахунку 1 жовтня 2015 р. складає 35 747 грн 60 коп. (а.с. 2-6).

Відповідач в судове засідання не прибув, письмових заперечень проти позову не надав.

7 липня 2016 р. позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

1 жовтня 2015 р. відповідачем був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля RENAULT, модель MAGNUM 440, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом марки ATCOMEX, модель BTK56F, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать позивачу.

За результатом перевірки у цей же день було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідну довідку, а також акт про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів №003184 (а.с. 9-10).

Як вбачається зі змісту вказаних документів, під час проведення контролю позивачем зафіксовано перевезення відповідачем вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме: відповідачем було здійснено перевезення вантажу, при якому фактична маса автомобіля становила 51, 600 тон, у той час як допустимою нормою є 40,00 тон (а.с. 9-10, 12).

1 жовтня 2015 р. на підставі названих документів позивачем складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 184 на суму 1498, 38 євро (далі - розрахунок № 184) (а.с. 11).

Названий розрахунок було вручено водію, про що свідчить підпис (а.с. 11).

У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку вказаної заборгованості, позивачем було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), Законом України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV), Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. № 198 (далі - Постанова № 198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила № 1306)

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з ч. 3 ст. 48 Закону № 2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до вимог п. 16 Постанови № 198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з вимогами п. 2 Правил №30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як убачається з п. 3 названих Правил, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами п. 22.5 Правил № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до вимог п. 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як убачається з п. 6 Правил №30, дозвіл видається:

- департаментом Державтоінспекції МВС - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами;

- департаментом Державтоінспекції МВС або управліннями (відділами) Державтоінспекції головних управлінь (управлінь) МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями;

- міськими або районними підрозділами Державтоінспекції - якщо маршрут проходить у межах міста, району.

Порядок отримання дозволу визначений п.п. 31-38 Правил №30.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок № 879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до вимог п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з вимогами пп.4 п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Наявні матеріали справи свідчать про таке .

Як вже зазначалося, під час здійснення позивачем габаритно-вагового контролю транспортних засобів відповідача було встановлено перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, рух якого дозволяється без отримання спеціального дозволу

Так, відповідно до акта № 003184 відповідачем було здійснено перевезення вантажу, при якому фактична маса автомобіля становила 51, 600 тон, при гранично допустимій нормі 40,00 тон (а.с. 10).

Крім того, як убачається з акта від 1 жовтня 2015 р., позивачем була встановлена відсутність у водіїв відповідача дозволів на рух великовагових транспортних засобів, виданих Державтоінспекцією (а.с. 12).

Згідно з вимогами п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до вимог п. 29 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Як убачається з п.31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі.

Як вже зазначалося, на підставі вназваних актів про перевищення транспортними засобами відповідача нормативних вагових парламентів, позивачем було здійснено розрахунок № 184, яким відповідачу нарахована плата за проїзд на суму 1498, 38 євро (а.с. 11).

Згідно з вимогами абз. 2 п. 27 Порядку № 879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку, а саме 1 жовтня 2015 р., курс гривні до євро становив: 2385, 7501 грн. за 100 євро.

Таким чином, сума 1498, 38 євро станом на 1 жовтня 2015 р. за офіційним курсом гривні до іноземної валюти складала 35 747 грн 60 коп.

Відповідно до вимог п. 31-1 Порядку № 879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

При вирішенні справи судом встановлено, що відповідачем розрахунок № 184 оскаржено не було.

Однак, станом на день розгляду справи відповідачем не надані суду докази перерахування вказаної плати за проїзд в сумі 35 747 грн 60 коп.

Як убачається з п. 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що визначена відповідачем плата за проїзд, неоскаржена та несплачена перевізником-власником транспортних засобів у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "ТЕВІ" (код ЄДРПОУ 19411533) на користь Державного бюджету України 35 747 (тридцять п'ять тисяч сімсот сорок сім) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.