Рішення

від 08.07.2016 по справі 6/25-75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 липня 2016 р. Справа № 6/25-75

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта - Плюс"

до відповідача: Луцької міської ради

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково - технічного Університету"

за участю : прокурора м. Луцька

про визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 15.02.2016р.

від третьої особи: ОСОБА_2, довіреність від 01.04.2016р. №178 - а

від прокуратури: ОСОБА_3, згідно Службового посвідчення

Суддя Кравчук В.О.

Права та обов'язки представникам відповідача, третьої особи та прокуратури роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22, 27,29 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні 05.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

встановив: Рішенням господарського суду Волинської області від 27.09.2010р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2011р. у справі №6/25-75, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю В«Освіта -ПлюсВ» (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука,2/9, код ЄДРПОУ 34310174, рах.№260036039 ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 333692) право власності на складське приміщення В-1, пл. 459, 8 кв.м. та будівлю церкви Г-2, пл..81, 8 кв.м. в місті Луцьку Волинської області по вулиці

Сагайдачного, 6.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 року, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 та рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2010 у справі № 6/25-75 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями від 19.04.2016 року, справу № 6/25-75 призначено суддю Кравчука В.О.

Ухвалою суду від 21.04.2016р. справу прийнято та призначено до розгляду на 01.06.2016р.

Ухвалою суду від 01.06.2016р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково - технічного Університету" (43020, м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6)

В судових засіданнях 01.06.2016р. та 05.06.2016р. предствавник відповідача надала суду пояснення, якими вважає, що підстави для задоволення позову - відсутні, оскільки відповідно до договору оренди в користування надавалась земельна ділянка для будівництва та обслуговування адміністративно - навчального комплексу, а позивачем збудовано церкву та будівлю складського приміщення.

Додатково листом від 01.06.2016р. за вх.№ 01-66/91/16 представник відповідача подав суду клопотання, яким просив суд продовжити строк розгляду справи на п`ятнадцять календарних днів.

Представник прокуратури в судових засіданнях 01.06.2016р. та 05.07.2016р. підтримала викладенні в поясненнях від 19.05.2016р. аргументи, а саме, що ТзОВ "Освіта - Плюс" письмового дозволу на проведення будівництва нерухомого майна не отримувало, тому позов про визнання за даним товариством права власності на складське приміщення В-1 площею 459,8 кв.м. та будівлю церкви Г-2, площею 81,8 кв.м. в м. Луцьку по вул. Сагайдачного, 6 є безпідставнним.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково - технічного Університету" в судовому засіданні 05.07.2016р. щодо задоволення судом позовних вимог заперечив, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем, при здійсненні самочинного будівництва на суборендованій земельній ділянці, недотримано умов зазначених договорів щодо обов'язкового погодження будівництва, та вказує на відсутність такого погодження.

Позивач в судові засідання 01.06.2016р. та 05.07.2016р. уповноваженого представника не направив, вимог ухвал суду від 21.04.2016р. та від 01.06.2016р. не виконав, водночас був повідомлений про дату та час слухання справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення за №4301033967432 - 04.05.2016р. та за №4301034030426 - 08.06.2016р. (а.с. Том №2 - 4, 28).

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України,

встановив:

У лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-плюс" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача - Луцької міської ради, у якій просило визнати за ним право власності на самовільне будівництво складського приміщення В-1, пл. 459 кв. м та будівлі церкви Г-2, пл. 81,8 кв. м, що розташоване в місті Луцьку Волинської області по вулиці Сагайдачного, 6.

Позовні вимоги ТзОВ "Освіта - Плюс" обґрунтовувало тим, що на орендованій за договором суборенди землі від 05.12.2007 земельній ділянці по вул. Сагайдачного, 6 в м. Луцьку, ним було збудовано придатні до експлуатації будівлі складського приміщення площею 459 кв. м та церкви площею 81,8 кв. м. При зверненні до комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" для оформлення та реєстрації права власності на збудоване майно Товариством отримано відмову через їх самочинне будівництво, тому право власності на ці будівлі підлягає визнано за ним у судовому порядку на підставі ст. 376 ЦК України.

Додатково судом встановлено, що 29.12.2005 між Луцькою міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково - технічного Університету" (орендарем) було укладено Договір оренди землі предметом якого є земельна ділянка площею 9931 кв. м., що знаходиться в м. Луцьку на вул. Сагайдачного, 6 (номер 340650004) .

05.12.2007 між орендарем та товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" в статусі суборендаря за погодженням з орендодавцем - Луцькою міською радою укладено Договір суборенди земельної ділянки загальною площею 9931 кв. м., яка знаходиться в м. Луцьку на вул. Сагайдачного, 6, номер 340650004 (далі - Договір суборенди).

Згідно із п. 28 Договору суборенди суборендар має право, за письмовою згодою орендодавця, зводити, в установленому законом порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі іспоруди та закладати багаторічні насадження (а.с.17) .

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 Цивільного кодексу України, а саме:

- за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. З ст. 376 Цивільного кодексу України) ;

- за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України)

Згідно із вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою собою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас, позивачем в суді не було наведено будь-яких обставин порушення або невизнання з боку відповідача права позивача на спірне майно, не зазначено чи створено неможливість реалізації позивачем свого права у встановленому законом порядку.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Згідно ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація є основною для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.

Статтею 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією та введення об'єкту в експлуатацію (ст. 18 цього Закону).

В свою чергу, у відповідності до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрації підлягають права власності лише на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 22.09.2004 № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Оскільки ТзОВ «Освіта-Плюс» як суборендар не отримувало дозволу (письмової згоди) від орендаря -товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково - технічного Університету" та як орендодавця - Луцької міської ради на виконання будівельних робіт по спорудженню складського приміщення В-1, пл.459,8 кв. на вул. Сагайдачного, 6 та будівлю церкви Г-2, пл.81, 8 кв.м у м. Луцьку, то позовні вимоги про визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю В«Освіта -ПлюсВ» на складське приміщення В-1, пл. 459, 8 кв.м. та будівлю церкви Г-2, пл.81, 8 кв.м. в місті Луцьку Волинської області по вулиці Сагайдачного, 6 є безпідставним та підлягає відмові.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підстави віднесення судових витрат на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

08.07.2016

Суддя В. О. Кравчук