Рішення

від 06.07.2016 по справі 910/8271/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016Справа №910/8271/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВР» доТовариства з обмеженою відповідальністю «НВП «САБ-ІСКАН ГРУП» простягнення 113 345,79 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Коршун А.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВР» (надалі - ТОВ «ТД «СВР») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «САБ-ІСКАН ГРУП» (надалі - ТОВ «НВП «САБ-ІСКАН ГРУП») про стягнення 113 345,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №13/07-15 від 01.07.2015 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 94 095,94 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 720,54 грн., 3% річних у розмірі 1 071,86 грн. та інфляційних у розмірі 2 457,45 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.06.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.07.2016 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 55, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження у даній справі представник відповідача отримав 18.05.2016 р., що підтверджується підписом представника на повідомленні про вручення поштових відправлень №0103038651300, а відтак саме з цього моменту був обізнаний про існування даного спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 р. між ТОВ «ТД «СВР» (постачальник) та ТОВ «НВП «САБ-ІСКАН ГРУП» (покупець) був укладений договір поставки №13/07-15 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виконати заявку на постачання товару (поставити) на умовах даного договору сантехнічні вироби, в тому числі полімерні труби і фітинги (товар) у власність покупця.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.13 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару останньому. Моментом передачі товару покупцю є підписання сторонами накладної на такий товар.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця або шляхом внесення покупцем готівкових коштів на розрахунковий рахунок постачальника через касу банку, що вказаний в даному договору, ціну товару не пізніше ніж через 5 календарних днів, починаючи від дати отримання товару. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування комерційним кредитом не стягуються.

На виконання умов Договору позивачем поставлялася, а відповідачем приймалася та частково оплачувалася продукція, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 16.10.2015 р. по 04.11.2015 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 94 095,94 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №1170 від 16.10.52015 р., №1777 від 19.10.2015 р., №1797 від 22.10.2015 р., №1813 від 23.10.2015 р., №1814 від 23.10.2015 р., №1853 від 02.11.2015 р. та №1865 від 04.11.2015 р.) підтверджується факт постави позивачем відповідачу товару на загальну суму 95 043,36 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар не пізніше ніж через 5 календарних днів, починаючи від дати отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням часткового перерахування вартості поставленого товару, заборгованість відповідача за Договором становить 94 095,94 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 94 095,94 грн.. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ТД «СВР» про стягнення з ТОВ «НВП «САБ-ІСКАН ГРУП» заборгованості у розмірі 94 095,94 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 720,54 грн., 3% річних у розмірі 1 071,86 грн. та інфляційних у розмірі 2 457,45 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 22.10.2015 р. по 21.03.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами Договору відповідальності відповідача у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати поставленого товару не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р. у справі №916/4205/14.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 071,86 грн. та інфляційні у розмірі 2 457,45 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «НВП «САБ-ІСКАН ГРУП» на користь ТОВ «ТД «СВР» заборгованості у розмірі 94 095,94 грн., 3% річних у розмірі 1 071,86 грн. та інфляційних у розмірі 2 457,45 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВР» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «САБ-ІСКАН ГРУП» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 55; ідентифікаційний код 38451001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СВР» (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7; ідентифікаційний код 39056443) заборгованість у розмірі 94 095 (дев'яносто чотири тисячі дев'яносто п'ять) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 1 071 (одна тисячі сімдесят одна) грн. 86 коп., інфляційні у розмірі 2 457 (дві тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 38 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2016 р.

Суддя В.П. Босий