Рішення

від 06.07.2016 по справі 910/10602/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016Справа №910/10602/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЄВРОБУДІНВЕСТ» стягнення заборгованості у розмірі 200 000 грн. 00 коп. Представники:

від Позивача: Книш М.Б. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЄВРОБУДІНВЕСТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 200 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 16.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЄВРОБУДІНВЕСТ» (Субпідрядник) було укладено Договір на виконання ремонтних робіт №234, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язався у 2012 році виконати роботи з ремонту (капітального ремонту) сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлового будинку, розташованого по вул. Перова, 12/92 у Дніпровському районі м. Києва, Замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він перерахував Відповідачу грошові кошти у розмірі 200 000 грн. 00 коп., проте Відповідач в порушення умов Договору не виконав роботи у строки, передбачені умовами Договору. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» становить 200 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/10602/16, судове засідання призначено на 22.06.2016 року.

22.06.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.06.2016 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав довідку про відсутність аналогічного спору на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.06.2016 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження повернення суми у розмірі 200 000,00 грн. або докази на підтвердження виконання робіт за Договором №234 від 16.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року відкладено розгляд справи на 06.07.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 06 липня 2016 року представник Позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту у зв'язку з вибутятм підприємства Відповідача, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЄВРОБУДІНВЕСТ» є 03035, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРОЗАВОДСЬКА, будинок 2-А.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/10602/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЄВРОБУДІНВЕСТ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 06 липня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЄВРОБУДІНВЕСТ» (Субпідрядник) було укладено Договір на виконання ремонтних робіт №234, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язався у 2012 році виконати роботи з ремонту (капітального ремонту) сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлового будинку, розташованого по вул. Перова, 12/92 у Дніпровському районі м. Києва, Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування робіт - ремонт (капітальний ремонт) сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлового будинку, розташованого по вул. Перова, 12/92 у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно з п.3.1 Договору ціна Договору становить: 523 496 грн. 40 коп.

У п.4.1 Договору зазначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (Акти виконаних робіт форми КБ-2а та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3), які складаються і підписуються Субпідрядником та передаються Замовнику до 18 числа поточного місяця. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання відповідних документів Замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи в залежності від надходження коштів.

Строк (термін) виконання робіт: листопад 2012 року. (п.5.1 Договору)

У п.6.3.1 Договору передбачено, що Субпідрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п.13.2 Договору передача закінчених робіт Субпідрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання - передачі.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року. (п.16.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на виконання ремонтних робіт №234 від 16.11.2012 року Позивач здійснив перерахування грошових коштів Відповідачу у розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №6754 від 27.12.2012 року із зазначенням призначення платежу «за виконан.роботи/ремонт сходових клітин Договір №234 від 16.11.2012».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не виконав роботи у строки, передбачені умовами Договору. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» становить 200 000 грн. 00 коп.

20.05.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №01829/0/2-16 про повернення суми у розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.05.2016 р., фіскальним чеком від 23.05.2016 р., яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на виконання ремонтних робіт №234 від 16.11.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на виконання ремонтних робіт №234 від 16.11.2012 року Позивач здійснив перерахування грошових коштів Відповідачу у розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №6754 від 27.12.2012 року із зазначенням призначення платежу «за виконан.роботи/ремонт сходових клітин Договір №234 від 16.11.2012».

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Строк (термін) виконання робіт: листопад 2012 року. (п.5.1 Договору)

У п.6.3.1 Договору передбачено, що Субпідрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п.13.2 Договору передача закінчених робіт Субпідрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання - передачі.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання Відповідачем робіт з ремонту (капітального ремонту) сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлового будинку, розташованого по вул. Перова, 12/92 у Дніпровському районі м. Києва у строк, визначений умовами Договору на виконання ремонтних робіт №234 від 16.11.2012 року (листопад 2012 року).

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач всупереч умовам Договору на виконання ремонтних робіт №234 від 16.11.2012 року та нормам чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання належним чином.

20.05.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №01829/0/2-16 про повернення суми у розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.05.2016 р., фіскальним чеком від 23.05.2016 р., яка залишена без відповіді і виконання.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд в розмірі 200 000 грн. 00 коп.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 року у справі № 6-2978цс15.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року. (п.16.1 Договору)

Таким чином, оскільки Судом встановлено, що Договір на виконання ремонтних робіт №234 від 16.11.2012 року припинив свою дію 31.12.2012 року, а тому з припиненням дії вказаного договору відпала правова підстава для збереження у Відповідача грошових коштів у розмірі 200 000 грн. 00 коп., а тому позовні вимоги Позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЄВРОБУДІНВЕСТ» грошових коштів у розмірі 200 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «ЄВРОБУДІНВЕСТ» (03035, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПЕТРОЗАВОДСЬКА, будинок 2-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 32373578) на користь Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м.Київ, ВУЛИЦЯ СУВОРОВА, будинок 4/6, Ідентифікаційний код юридичної особи 23527052) 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08 липня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин