Рішення

від 04.07.2016 по справі 910/6553/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016Справа №910/6553/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер» доКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та Обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» простягнення 175 342, 72 грн. Суддя Трофименко Т.Ю. В засіданні приймали участь: Від позивача: Чепурда П.І. - по дов. №б/н від 07.06.2016 р. Від відповідача:Глотова С.О. - по дов. №155/1/03-101 від 12.01.2016 р. Від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер» про стягнення з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 175 342,72 грн. безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 р., відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України , порушено провадження по справі №910/8578/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав викладених в письмовому відзиві.

В судових засіданнях 16.05.2016 р., 25.05.2016 р., 29.06.2016 р. оголошувались перерви відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

14.07.2004 р. між Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер» (надалі позивач) та Орендодавцем - Комунальним підприємством по утримуванню та обслуговування житлового господарства Святошинського району м. Києва (наділі третя особа) був підписаний Договір оренди нежитлового приміщення №124.

Відповідно до п.1.2. Договору оренди третя особа передає, а позивач приймає у строкове платне користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 23/25, загальною площею 954,88 кв.м., в тому числі підвал 79,18 кв.м. для використання під магазин продовольчих товарів без реалізації горілчаних виробів.

Згідно з п.9.1. Договору оренди нежитлового приміщення №124 сторони визначили строк дії договору до 22.12.2005 р.

01.11.2011 р. третьою особою та позивачем були внесені зміни до п.9.1. Договору оренди виклавши його в такій редакції: «Цей договір діє до 31.03.2012 р. включно».

До закінчення строку, на який був підписаний основний договір оренди, 15.12.2004 р. позивач на умовах Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В та зареєстрований в реєстрі за № у1364, придбав у власність нежилі приміщення №1,6,7,8,9,V загальною площею 874,2 кв.м., в м. Києву по вул. Пушиної Феодори, буд. 23/25 (літера А), крім приміщень, які є місцями загального користування.

Придбані приміщення були передані Покупцю - позивачу за актом приймання - передачі нежилих приміщень від 15.12.2004 р., підписаного між Фондом приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва та ТОВ «Агролідер» та використовуються позивачем для розміщення магазину.

Розпорядженням Київської міської адміністрації від 29.07.2011 р. №1339 «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 та від 12.05.2011 №715» вбудовані приміщення за адресою м. Київ вул. Ф.Пушиної 23-25 площею 258,5 кв.м. були закріплені на праві господарського відання за КП «Київжитлоспецекслуатація».

За актом приймання - передачі підписаним 01.02.2012 р. між балансоутримувачем КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та КП «Київжитлоспецекслуатація» (надалі відповідач) була здійснена передача вбудованих приміщень за адресою м. Київ вул. Ф.Пушиної 23/25 площею 258,5 кв.м. на баланс КП «Київжитлоспецекслуатація».

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Суд встановив, що позивач фактично користується в будівлі по вул. Пушиної Феодори, буд. 23/25 (літера А) власними приміщеннями для розміщення магазину, а також сходами, коридорами, підвалом, які віднесені до місць загального користування, з метою проходу до приміщень магазину і підвального приміщення, які йому належать на праві власності.

З 01.02.2012 р. відповідач безпідставно здійснювало нарахування позивачу плату за фактичне використання приміщення площею 65,68 кв.м. в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Пушиної Феодори, буд. 23-25 літера А за цільовим призначенням - під магазин. В платіжних вимогах, які складав відповідач призначення платежу визначалось: за користування приміщенням, плата за фактичне використання.

Нарахування здійснювались відповідачем на підставі Акту обстеження нежилих приміщень від 01.02.2012 р. підписаного сторонами зі строком на три місяці до вирішення питання щодо укладення договору оренди. Матеріалами справи підтверджено, що після підписання Акту обстеження нежилих приміщень від 01.02.2012 р. сторони не укладали договір оренди.

Приміщення І (першого) поверху в будівлі по вул. Пушиної Феодори, буд. 23/25 (літера А) Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчим органом Київської міської ради передано в оренду іншим суб'єктам господарювання: 120,6 кв.м. ПАТ «Державний Ощадний банк України», 57,22 кв.м. ФОП ОСОБА_4, 15,0 кв.м. ПП «Чесний ломбард» та ТОВ «Маст і компанія», 5,0 кв.м. ФОП ОСОБА_5, 4,0 кв.м. ФОП ОСОБА_6

До вказаних приміщень входять в тому числі й площі приміщень з загальної площі 65,68 кв.м. ТОВ «Агролідер», за користування якими позивач сплачував нараховані Балансоутримувачем - відповідачем платежі.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір оренди нежитлового приміщення №124 від 14.07.2004 р. був підписаний сторонами в простій письмовій формі. За змістом п.9.1. Договору оренди строк дії договору був визначений до 22.12.2005 р. - на 1 (один) рік 4 (чотири) місяці і 26 днів.

Згідно з ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 12.05.2004 р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Відповідно до п.2.10 Постанови Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р. №12 зазначено: ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися стосовно усіх істотних умов договору і це підтверджується письмовими доказами та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідні приписи ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України не застосовуються до правочинів, які підлягали і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2013) пов'язувався з державною реєстрацією; відповідні правочини не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Згідно з п.2.8. Постанови Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р. №12 слід мати на увазі, що з 01.01.2013 набрали чинності зміни до Цивільного кодексу України, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів». Цим Законом, зокрема, у новій редакції викладено частину третю статті 640 і статтю 794 Цивільного кодексу України, за змістом яких відповідно договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, а державній реєстрації підлягає право користування нерухомим майном, яке виникло на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п.2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що Договір оренди нежитлового приміщення №124 від 14.07.2004 р. є дійсним та пролонгований з посиланням на обставини, встановлені в Постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. у справі №910/29016/15, не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, поза межами договірних зобов'язань нараховувались платежі, які сплачені ТОВ «Агролідер», тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А код ЄДРПОУ 03366500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер» (03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 23/25, код ЄДРПОУ 30214702) безпідставно сплачені кошти у сумі 175 342 грн. 72 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А код ЄДРПОУ 03366500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер» (03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 23/25, код ЄДРПОУ 30214702) 2 630 грн. 14 коп. судового збору.

Після набрання рішень заочної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2016р.

Суддя Трофименко Т.Ю.