Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/8448/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/8448/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" простягнення 5090,01 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Мороно М.Ю. - представник від відповідача Зарубін В.Б. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" про стягнення 4500,00 грн. за договором №210/28-59 на збирання (інкасацію) грошової виручки від 20.05.2009, 3% річних у розмірі 391,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 198,81 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за надані у квітні, травні, червні місяці 2013 року послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 4500,00 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/8448/16 та призначено розгляд справи на 02.06.2016.

У судовому засіданні 02.06.2016 оголошено перерву до 15.06.2016, а 15.06.2016 до 30.06.2016.

Представник позивача в судове засідання 30.06.2016 з'явився, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2016 з'явився. Відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що меморіальні ордера, які надані позивачем, не є належними доказами надання послуг з інкасації відповідачу у квітні - червні 2013 року по укладеному між сторонами договору. Як зазначає відповідач, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем відповідачу під час здійснення інкасації порожньої сумки для майбутньої інкасації коштів, явочної картки позивача відповідно до вимог Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України № 45 від 14.02.2007, доказів виставлення рахунків на оплату послуг відповідачу, а також актів виконаних робіт, які б підтверджували факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору. Крім цього, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про оплату послуг інкасації за квітень місяць 2013 року у сумі 1500,00 грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2009 між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") (банк, позивач) та Товариством з обмежено відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний світ" (далі - клієнт, відповідач) був укладений договір на збирання (інкасацію) грошової виручки № 210/28-59 (договір), відповідно до умов якого банк власними силами і засобами в погоджені дні і години (ст. 10) проводить збирання грошової виручки клієнта та доставляє її в касу банку (п.1.1), банк проводить приймання грошової виручки від інкасаторів банку, обробку та своєчасне зарахування на рахунок клієнта: № 26001052611245 в філії "Розрахункового центр" ЗАТ КБ "Приватбанк", м. Київ, МФО 320649, ОКПО 36376703 (п.1.2), клієнт сплачує банку за надані послуги комісію у розмірі і в строки, передбачені цим договором (п.1.3), банк зараховує суму проінкасованої грошової готівки на рахунок клієнта, згідно п. 1.2. цього договору, до 14 години наступного операційного дня банку (п.2.9), за надані послуги по збиранню (інкасації) грошової виручки, клієнт сплачує банку щомісяця фіксовану суму у розмірі 400,00 грн. (п.4.1), оплата послуг по інкасації готівки проводиться клієнтом самостійно, щомісячно, на підставі рахунку наданого банком, не пізніше 3-х банківських днів по закінченню календарного місяця, на рахунок №35701150140699 в Донецькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334011 (п.4.2), цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом невизначеного часу (п.9.1), точка інкасації: магазин №24, м.Макіївка, вул.Леніна, 43/24 (ст. 10).

Додатковою угодою №1 від 12.04.2010 до цього договору сторонами погоджено вартість послуг у розмірі 500,00 грн., додатковою угодою №2 від 31.05.2010 сторонами погоджено точки інкасації: магазин №24, м.Макіївка, вул.Леніна, 43/24 та магазин, м.Донецьк, вул.Артема, 49 та вартість послуг в точці №1 - 500,00 грн., №2 - 700,00 грн., додатковою угодою №3 від 19.11.2010 визначено, що банк проводить приймання грошової виручки від інкасаторів банку, обробку та своєчасне зарахування на рахунок клієнта: № 26001001721001 в ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ, МФО 380719, код ЄДРПОУ 36376703, додатковою угодою №5 від 16.02.2011 сторонами погоджено точки інкасації: магазин №24, м.Макіївка, вул.Леніна, 43/24 та магазин №37, м.Макіївка, вул.Свободи, 3 та вартість послуг в точці №1 - 500,00 грн., №2 - 600,00 грн., додатковою угодою №6 від 30.12.2011 сторонами визначено № сумок для проведення інкасації по точці №1 - 100254, 100255, 100256, 100258 та по точці №2 - 100293, 100294, 100295, 100296, додатковою угодою №7 від 15.05.2012 сторонами погоджено вартість послуг в точці №1 - 700,00 грн., №2 - 800,00 грн.

Відповідно до меморіальних ордерів № 1300292501 від 30.04.2013 на суму 17700,00 грн. з призначенням платежу "Зарахування проінкасованої виручки ТОВ "Діавест-Комп'ютерний Світ" магазин №24 м.Макіївка, вул. Леніна, 43/24 сумка №100254 від 29.04.2013", № 1300292423 від 30.04.2013 на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу "Зарахування проінкасованої виручки ТОВ "Діавест-Комп'ютерний Світ" магазин №37 м.Макіївка, вул. Свободи, 3 сумка №100295 від 29.04.2013", №1300358604 від 31.05.2013 на суму 1900,00 грн. з призначенням платежу "Зарахування проінкасованої виручки ТОВ "Діавест-Комп'ютерний Світ" магазин №37 м.Макіївка, вул. Свободи, 3 , сумка №100295 від 30.05.2013", №1300358585 від 31.05.2013 на суму 2300,00 грн. з призначенням платежу "Зарахування проінкасованої виручки ТОВ "Діавест-Комп'ютерний Світ" магазин №24 м.Макіївка, вул. Леніна, 43/24 сумка №100254 від 30.05.2013", №1300416816 від 27.06.2013 на суму 2350,00 грн. з призначенням платежу "Зарахування проінкасованої виручки ТОВ "Діавест-Комп'ютерний Світ" магазин №37 м.Макіївка, вул. Свободи, 3, сумка №100294 від 26.06.2013", №1300416699 від 27.06.2013 на суму 5500,00 грн. з призначенням платежу "Зарахування проінкасованої виручки ТОВ "Діавест-Комп'ютерний Світ" магазин №24 м.Макіївка, вул. Леніна, 43/24 сумка №100255 від 26.06.2013", банк перераховував інкасовану виручку відповідача на його поточний рахунок №26001001721001 в ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку".

27.10.2015 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію за вих. №06.701-186/8394 від 26.10.2015 з вимогою про оплату заборгованості у розмірі 4500,00 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості, 3% річних та інфляційні втрати.

За правовою природою укладена між сторонами угода є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 4.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг станом на момент розгляду справи настав.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги за період з квітня по червень 2013 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 4500,00 грн.

Щодо тверджень відповідача у відзиві на позов про те, що меморіальні ордера, які надані позивачем, не є належними доказами надання послуг з інкасації відповідачу у квітні - червні 2013 року по укладеному між сторонами договору, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем відповідачу під час здійснення інкасації порожньої сумки для майбутньої інкасації коштів, явочної картки позивача відповідно до вимог Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України № 45 від 14.02.2007, доказів виставлення рахунків на оплату послуг відповідачу, а також актів виконаних робіт, які б підтверджували факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

За змістом ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення 2) платіжна вимога - доручення 3) розрахунковий чек 4) платіжна вимога 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Отже, судом встановлено, що згідно призначення платежу вищеперелічених меморіальних ордерів, які надані позивачем, останнім було зараховано проінкасовану по точкам інкасації коштів виручку, на рахунок відповідача, який зазначено в укладеному між сторонами договорі з урахуванням додаткових угод. При цьому, в кожному меморіальному ордері банком вказано № сумки, в якій здійснювалась інкасація грошових коштів відповідача, які співпадають із зазначеними в додатковій угоді №6 номерами.

Заперечень, з приводу зарахування коштів згідно вказаних меморіальних ордерів, відповідач суду не надав, у зв'язку з чим суд приймає меморіальні ордери позивача за квітень - червень місяці 2013 року, як належні та допустимі докази фактичного виконання позивачем п.2.9 договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В той же час, суд зазначає про те, що умовами укладеного договору, сторонами не було погоджено необхідність складання актів виконаних робіт, які б підтверджували факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору, отже належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань є зарахування проінкасованих коштів на рахунок відповідача.

Відповідно до п.4.2 договору, оплата послуг по інкасації готівки проводиться клієнтом самостійно, щомісячно, на підставі рахунку наданого банком, не пізніше 3-х банківських днів по закінченню календарного місяця, на рахунок №35701150140699 в Донецькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334011.

Доказів виставлення рахунків на оплату послуг відповідно до умов цього пункту договору позивачем суду не надано. Однак, на думку суду, факт ненадання позивачем доказів надання відповідачу рахунків на оплату послуг не нівелює обов'язку відповідача оплатити послуги, які надані позивачем, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009 Верховного суду України по справі №37/405 та постанові від 18.06.2013 Вищого господарського суду України по справі №923/38/13-г.

При цьому, платіжні реквізити сторін наведені в п. 4.2 укладеного між сторонами договору.

Відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про оплату послуг інкасації за квітень місяць 2013 року у сумі 1500,00 грн., у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 №1043-р "Про перенесення робочих днів у 2013 році" і наказом Національного банку України від 24.06.2011 №103 "Про технологічний регламент роботи системи електронних платежів НБУ", робочі дні банків 3 і 10 травня переносяться на суботу 18 травня і суботу 1 червня відповідно, у разі потреби 3 і 10 травня фінустанови можуть здійснювати касові операції з клієнтами без відкриття операційного дня банку.

Отже, з урахуванням п.4.2 договору та вищевказаних розпоряджень та наказу, відповідач повинен був оплатити за надані позивачем послуги з інкасації у квітні місяці 2013 року, у строк до 13.05.2013 включно, перебіг позовної давності за вказаними вимогами розпочався з 14.05.2013.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 06.05.2016 (згідно штампу загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва), тобто в межах строку позовної давності.

За таких обставин, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення основної заборгованості за квітень місяць 2013 року судом відхиляється.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4500,00 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 391,20 грн. та інфляційні втрати у розмірі 198,81 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані позивачем послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

З наданих позивачем розрахунків слідує, що останній проводить нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 10.05.2013, 06.06.2013 та 04.07.2013 відповідно по 28.04.2016.

Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які визначено судом з урахуванням умов п.4.2 договору, розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 №1043-р "Про перенесення робочих днів у 2013 році" та вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 390,58 грн. та 198,81 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" (03039, м.Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, будинок 46/1, Літера А, ідентифікаційний код 36376703) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул. Ковпака, будинок 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 390 (триста дев'яносто) грн. 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 83 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2016

Суддя Ю.М. Смирнова