Рішення

від 23.06.2016 по справі 911/1407/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р. Справа № 911/1407/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Фермерського господарства В«Масар-АгроВ»

до Дочірнього підприємства «гтейл ІстВ»

про стягнення 1331,19 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1М.(довіреність б/н від 20.07.2015 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.12.2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Фермерського господарства В«Масар-АгроВ» до Дочірнього підприємства «гтейл ІстВ» про стягнення 1331,19 грн. з яких 802,75 грн. основної заборгованості, 41,17 грн. 3% річних та 487,27 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2016 року порушено провадження у справі № 911/1407/16 та призначено справу до розгляду на 23.05.2016 року.

23.05.2016 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, яким останній проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

В судове засідання, яке відбулось 23.05.2016 року представник позивача вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 26.04.2016 року не виконав, у зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 15.06.2016 року.

В судовому засіданні 15.06.2016 року судом, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва в розгляді справи на 23.06.2016 року. Крім того, в судовому засіданні 15.06.2016 року відповідач надав підписаний відповідачем та скріплений його печаткою Акт звірки взаєморозрахунків на спірну суму боргу в розмірі 802,75 грн., позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2016 року.

В судовому засіданні 23.06.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач судовому засіданні 23.06.2016 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014 року між Дочірнім підприємством «гтейл ІстВ» (позивач, Постачальник) та Фермерським господарством В«Масар-АгроВ» (відповідач, Покупець) було укладено Договір № РІ022478 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язується поставити ОСОБА_3, а Покупець зобов’язується прийняти ОСОБА_3 та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній.

Покупець оплачує ОСОБА_3, що поставляється за цінами, погодженими в Специфікації та підтвердженими у накладних (п. 7.1 Договору).

Ціни на ОСОБА_3 з округленням до цілих копійок зазначається в накладних та при кожній наступній поставці не має перевищувати цін, узгоджених в Специфікації (п. 7.2 Договору).

Загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка ОСОБА_3 (п. 7.8 Договору).

Оплата за ОСОБА_3 здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 21 дні (п. 7.9 Договору).

Даний Договір набирає силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2017 року (п. 10.1 Договору).

На виконання зобов’язань за Договором позивачем протягом травня-липня 2014 року було поставлено відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 2760,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 139 від 07.05.2014 року на суму 322,26 грн., № 332 від 14.05.2014 року на суму 513,34 грн., № 535 від 21.05.2014 року на суму 330,76 грн., № 755 від 28.05.2014 року на суму 405,83 грн., № 57 від 04.06.2014 року на суму 397,00 грн., № 266 від 11.06.2014 року на суму 331,91 грн., № 665 від 25.06.2014 року на суму 459,67 грн., які підписані представниками Сторін та скріплені їх печатками.

Однак, відповідач в порушення п. 7.9 Договору про розрахунок за ОСОБА_3 після реалізації кожні 21 дні, своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманого ОСОБА_3 не виконав, розрахувався частково на загальну суму 1958,02 грн. (часткова сплата на суму 1879,70 грн. та зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 78,32 грн.), у зв’язку з чим, за відповідачем виникла заборгованість в сумі 802,75 грн.

Позивачем неодноразово надсилались відповідачу ОСОБА_4 звірки взаєморозрахунків на спірну суму коштів 802,75 грн. (Акти та докази їх надіслання знаходяться в матеріалах справи), однак останні були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 802,75 грн. основної заборгованості, 41,17 грн. 3% річних та 487,27 грн. інфляційних.

Відповідач, в ході розгляду спору згідно поданого відзиву на позов, заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів, ненадання позивачем доказів прострочення зобов’язання та настання строку виконання зобов’язання, необґрунтованістю періоду нарахування 3 % річних та інфляційних.

Відповідні обставини спростовуються підписанням відповідачем видаткових накладних згідно спірного Договору, відсутністю претензій з боку останнього, а також тим, що самі Сторони в Договорі, який підписаний і скріплений їх печатками, погодили порядок розрахунків та строк виконання обов’язку з оплати, тому суд не погоджується з запереченнями відповідача та вважає їх безпідставними.

Також, відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження викладених у відзиві заперечень.

Натомість, відповідач визнав борг в сумі 802,75 грн., про що свідчить наданий самим відповідачем в судовому засіданні 15.06.2016 року Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний і скріплений печаткою відповідача.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 802,75 грн., що відповідачем не спростовано.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_3, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 41,17 грн. 3% річних та 487,27 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних, станом на 17.07.2014 року (дата з якої настало прострочення платежу по останній поставці, згідно п. 7.9 Договору) за відповідачем рахувалась більша сума боргу, ніж зазначено позивачем, однак, оскільки заявлена сума боргу в розмірі 802,75 грн., з врахуванням часткової проплати і зарахування зустрічних однорідних вимог, існувала на початок відповідного періоду, враховуючи факт прострочення відповідачем платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних та задоволення їх в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «гтейл ІстВ» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, к. 5, код 38903507) на користь Фермерського господарства В«Масар-АгроВ» (48260, Тернопільська обл., Гусятинський район, м. Копичинці, вул. І. Богуна, буд. 1, код 00907220) 802 (вісімсот дві) рн. 75 коп. основного боргу, 41 (сорок одну) грн. 17 коп. 3% річних та 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 27 коп. інфляційних та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.07.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін