Рішення

від 07.07.2016 по справі 917/673/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 р. Справа № 917/2573/14

за позовом Приватного підприємства "Паритет", 38132, Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, код ЄДРПОУ 32543877 ( вх. № 769/16 від 27.04.2016 р. справа № 917/673/16 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство", 38164, Полтавська область, Зіньківський район, смт. Опішня, вул. Мороховця, 47, код ЄДРПОУ 05385223

третя особа на стороні позивача : Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, код ЄДРПОУ 25959784

про припинення дії договору, звільнення орендованого приміщення та стягнення суми боргу по орендних платежах

Суддя Ореховська О.О..

За участю представників сторін:

від позивача:

- ОСОБА_1 (ліквідатор), постанова господарського суду Полтавської області від 17.02.2015р. у справі № 917/2573/14

- ОСОБА_2, довіреність від 01.02.2016р.

від відповідача: не з"явився

від третьої особи: не з"явився

Суть спору: розглядається позовна заява ПП "Паритет" до ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство", третя особа на стороні позивача : Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013 р. , звільнення орендованого приміщення та стягнення 14 000 грн. основного боргу по орендним платежам за період з 31.12.2013 р. по 01.05.2016 р..

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону N 2343-XII, відповідно до якої суд, упровадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону N 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону N 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону N 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону N 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону N 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону N 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону N 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 13.04.2016р. , прийнятій за результатами перегляду справи № 908/4804/14.

В провадженні господарського суду Полтавської області (суддя Ореховська О.О.) перебувають:

- справа № 917/673/16 за позовом Приватного підприємства "Паритет" (код ЄДРПОУ 32543877) (далі по тексту - ПП "Паритет" - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" (код ЄДРПОУ 05385223) (далі по тексту - ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-

птахівниче підприємство" - відповідач), третя особа на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (код ЄДРПОУ 25959784) (далі по тексту - ПАТ "СБЕРБАНК" - третя особа) про припинення дії договору, звільнення орендованого приміщення та стягнення суми боргу по орендних платежах;

- справа № 917/2573/14 про банкрутство Приватного підприємства "Паритет" (код ЄДРПОУ 32543877) (позивач у справі № 917/673/13) , яка порушена за заявою останнього відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати декілька однорідних позовних заяв або справ у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або у рішенні.

Зважаючи на те, що в провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/2573/14 про банкрутство ПП "Паритет" (код ЄДРПОУ 32543877) (позивач), кредиторами якого у даній справі про банкрутство, зокрема, є ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" (відповідач) та ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" (яке змінило назву на ПАТ "СБЕРБАНК") (третя особа) , суд вважає за необхідне задля судового контролю у межах провадження у справі № 917/2573/14 про банкрутство за діяльністю боржника - ПП "Паритет", об'єднати в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одне провадження справи № 917/673/16 та № 917/2573/14, приєднавши матеріали справи № 917/673/16 до справи № 917/2573/14 про банкрутство ПП "Паритет", про що і вказує у рішенні.

Відповідач - ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату проведення судового засідання представник відповідача був повідомлений належним чином, про що свідчить судова розписка від 29.06.2016р. (а.с.125).

Третя особа явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та дату проведення судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи (а.с. 129 ) повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 29.06.2016р..

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 29.06.2016 р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Отже, відповідач та третя особа обізнані про дату, час та місце проведення судового засідання по даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача та третьої особи, повідомлених належним чином про час та дату проведення судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні позивач подав клопотання від 07.07.2016р. за вих. № 44 про приєднання до матеріалів справи документів згідно переліку.

Зазначені документи залучено судом матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ПП "Паритет" знаходиться у процедурі банкрутства - ліквідації, введеної постановою господарського суду Полтавської області від 17.02.2015 р. по справі № 917/2573/14. Ліквідатором ПП "Паритет" призначено ОСОБА_1 з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ведення ліквідаційної процедури передбачає реалізацію всіх майнових активів банкрута, необхідної для задоволення вимог його кредиторів. Ліквідатором з'ясовано, що нерухоме майно банкрута, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, було передано ПП "Паритет" у тимчасове користування відповідачу на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. Зазначає, що не зважаючи на те, що термін дії зазначено договору закінчився 01.07.2014р. , відповідач до цього часу продовжує користуватись майном ПП "Паритет". Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про звільнення орендованих приміщень та сплату існуючої станом на 01.03.2016р. заборгованості по орендним платежам . Проте, зазначена вимога відповідачем не виконана, орендоване приміщення не звільнено, борг не сплачено. Зазначені обставини, як вказує позивач, перешкоджають проведенню реалізації майнових активів банкрута, необхідної для задоволення вимог кредиторів, в т.ч. і вимог як вони забезпечують та ускладнюють виконання ліквідатором покладених на нього Законом функцій.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 8039 від 29.06.2015р. - а.с. 103-105) та його представник в попередніх судових засіданнях проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, у своєму відзиві відповідач вважає, що Договір оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. є пролонгованим у відповідності до ст. 764 Цивільного кодексу України, у зв"язку з чим відповідач продовжує користуватись орендованими приміщеннями . При цьому, як вказує відповідач, позивач не мав жодних заперечень з приводу користування відповідачем зазначеним майном і не заявляв жодних заперечень з цього приводу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендних платежах в сумі 14 000,00 грн. відповідач не заперечує наявність суми боргу по орендних платежах , але вважає їх стягнення безпідставними, так як, на його думку, повинно відбутися зарахування зустрічних вимог з огляду на наступне. Позивач - ПП "Паритет" має кредиторську заборгованість перед відповідачем в межах справи про банкрутство, яка визнана ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.01.2016р. у справі № 917/2573/14 про банкрутство позивача - ПП "Паритет", в загальній сумі 465000,00грн., що значно перевищує суму орендних платежів, які позивач просить стягнути з відповідача. Відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума орендних платежів підлягає зарахуванню до зустрічних однорідних вимог ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" на рівнозначну суму 14 000,00грн. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог сторін у зобов'язанні, у задоволенні позову ПП "Паритет" в особі ліквідатора ОСОБА_1 відмовити повністю.

Третя особа у відзиві на позовну заяву (вх. № 6442 від 25.05.2016р. - а.с. 37- 64) позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Також, у зазначеному відзиві третя особа повідомила про зміну найменування з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" на Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", яку просить врахувати при розгляді даної справи.

З представлених заявником документів, зокрема, копії статуту Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (нова редакція) (а.с. 42-54), погодженого Національним банком України 27.04.2016р., вбачається, що згідно рішення єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" (рішення № 3 від 19.10.2015р.) змінено найменування Банку з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" на Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (п. 1.2. Статуту). (скорочене офіційне найменування - ПАТ "СБЕРБАНК"). Відповідно до п. 1.3 Статуту Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Сбербанку Росії".

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 1.4. Постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за приписом статі 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Оскільки в даному випадку мав місце лише факт зміни найменування юридичної особи, без зміни його організаційно-правової форми, правових підстав для заміни сторони у даній справі немає.

Однак, з наведеного випливає, що вірним слід вважати найменування третьої особи - Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (ПАТ "СБЕРБАНК").

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд встановив:

В провадженні господарського суду Полтавської області (суддя Ореховська О.О.) знаходиться справа № 917/2573/14 про банкрутство Приватного підприємства "Паритет" (код ЄДРПОУ 32543877) (позивача у даній справі), порушена відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до приписів Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності), ліквідація банкрута.

Матеріали справи свідчать, що постановою господарського суду Полтавської області від 17.02.2015р. у справі № 917/2573/14 (а.с. 11 - 14 ) ПП "Паритет" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру згідно ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором підприємства-банкрута призначено ОСОБА_1 з наданням йому повноважень відповідно до положень вищевказаного Закону.

Згідно приписів Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вимоги суд, ліквідатором проведено інвентаризацію майнових активів ПП "Паритет", з метою їх подальшої реалізації, необхідної для задоволення вимог кредиторів боржника у справі № 917/2573/14 про банкрутство ПП "Паритет". За результатами інвентаризації встановлено (див. Інвентаризаційний опис майнових активів (ліквідаційної маси) від 04.04.2016р. № 2 - а.с. 19), що на балансі позивача обліковуються об"єкти нерухомого майна, зокрема: будівлі телятника 1972 року, корівника 1967 року, корівника 1958 року, які розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а та належать позивачу на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.10.2012р. серія САЕ № 320573(а.с. 21).

30.12.2013р. між позивачем - ПП "Паритет" (Орендодавець) та відповідачем - ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 9), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове користування нежитлові приміщення, а саме: будівлі телятника 1972 року, корівника 1967 року, корівника 1958 року, що розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а. За умовами зазначеного договору термін оренди нежитлових приміщень становить період з 31.12.2013р. по 01.07.2014 р. з правом пролонгації за взаємною згодою сторін (п. 4.1. Договору).

Як свідчать надані суду докази, на момент укладення Договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. вищевказані об'єкти нерухомості перебували в іпотеці ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" (яке змінило назву на ПАТ "СБЕРБАНК") згідно Іпотечного договору від 11.02.2013р. ( з урахуванням Договору про внесення змін № 1 від 30.04.2013р. до Іпотечного договору) (а.с. 90-98), укладеного між ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" та ПП "Паритет" в забезпечення виконання останнім зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013р.№ 02-Н/13/37/ЮО (зі змінами).

В ході ліквідаційної процедури ПП "Паритет" передбачається реалізація майнових активів ПП "Паритет", в т.ч. і нерухомого майна, яке є предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 11.02.2013р. (зі змінами).

У відповідності до приписів ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" листом від 15.10.2015р. за № 419/-7/28-3 (а.с. 17) надав згоду на реалізацію іпотечного майна, в т.ч. орендованих нежитлових приміщень - будівлі телятника 1972 року, корівника 1967 року, корівника 1958 року, які розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а.

З огляду на закінчення терміну оренди зазначених об"єктів нерухомого майна, визначеного Договором оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р., відсутністю пролонгації терміну дії даного Договору та у зв'язку з необхідністю реалізації зазначених об"єктів, позивач на адресу відповідача направив повідомлення (а.с. 15) з вимогою про звільнення у строк до 14.03.2016 р. орендованих приміщень та погашення заборгованості по орендним платежам за період з 31.12.2013р. по 01.03.2016р.. Факт направлення позивачем та вручення вказаного повідомлення підтверджується належним чином засвідченою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16) (оригінал повідомлення - оглянуто в судовому засіданні, що відображено в протоколі судового засідання від 09.06.2016 р. - а.с .81).

Проте, зазначена вимога відповідачем не виконана, орендоване приміщення не звільнено, борг не сплачено.

Зі змісту позовної заяви слідує, що на момент звернення з позовом нежитлові приміщення - будівлі телятника 1972 року, корівника 1967 року, корівника 1958 року, що розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3 а перебувають у користуванні відповідача, на підтвердження чого позивачем також надано суду Акт від 04.04.2016р., який складено за результатами виїзду за місцезнаходженням зазначеного майна та підписано ліквідатором позивача та представником іпотекодержателя майна - ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" (а.с. 20).

Зазначені обставини, стали підставою для звернення ПП "Паритет" в особі ліквідатора ОСОБА_1 з даним позовом до суду, оскільки, як вказує позивач, перешкоджають проведенню реалізації майнових активів банкрута, необхідної для задоволення вимог кредиторів, в т.ч. і вимог як вони забезпечують та ускладнюють виконання ліквідатором покладених на нього Законом функцій.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами в обґрунтування своїх позицій у справі докази, з'ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать, що 30.12.2013р. між ПП "Паритет" (Орендодавець) та ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 9) (далі - Договір оренди , оригінал договору - оглянуто в судовому засіданні ), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове користування нежитлові приміщення, а саме: будівлі телятника 1972 року, корівника 1967 року, корівника 1958 року, що розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а. Приміщення розташовані на окремо визначеній земельній ділянці загальною площею 3,5 га (п. 1.1, 1.3. Договору оренди). У п. 5.1. Договору оренди сторони погодили, що оренда плата за користування об'єктом оренди становить 500,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ. За умовами зазначеного договору термін оренди нежитлових приміщень становить період з 31.12.2013р. по 01.07.2014 р. з правом пролонгації за взаємною згодою сторін (п. 4.1. Договору).

У відповідності з п. 3.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. об'єкт оренди був переданий Орендарю за актом прийому-передачі від 31.12.2013р. (а.с. 10).

Як зазначає позивач та не заперечував у попередніх судових засіданнях представник відповідача, нежитлові приміщення - будівлі телятника 1972 року, корівника 1967 року, корівника 1958 року, що розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а, до цього часу перебувають у користуванні відповідача - ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство".

Позивач, в обґрунтування заявлених вимог щодо припинення дії договору оренди від 30.12.2013 року , зокрема, посилається на ст. 781 ЦКУ, відповідно до вимог якої, договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Посилання позивача на ст. 781 ЦКУ не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на приписи ст. 104 ЦКУ , відповідно до якої юридична особа є такою , що припинилася , з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а позивач - ПП "Паритет" ( наймодавець) знаходиться в ліквідаційній процедурі в межах справи про банкрутство №917/2573/14 і ліквідаційна процедура ще не завершена, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "Паритет" судом не затверджені.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення , має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов"язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Судом встановлено, що на момент укладення Договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. нерухоме майно, передане в тимчасове користування відповідачу, перебувало в іпотеці ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії".

Так, як свідчать матеріали справи, в якості забезпечення виконання зобов'язань ПП "Паритет" (Позичальник) за Договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013р. № 02-Н/13/37/ЮО (зі змінами), між ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" (Іпотекодержатель) та ПП "Паритет" (Іпотекодавець) 11.02.2013р. укладено Іпотечний договір (а.с. 90-96), посвідчений приватним нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області за реєстровим № 92. Відповідно до умов зазначеного Іпотечного договору Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку, зокрема, нерухоме майно - виробничі будівлі , що складаються з: корівника, літ. "А-1", площею 948,5кв.м., телятника, літ. "Б-1", площею 1789,7 кв.м., корівника, літ. "В-1", площею 956,4 кв.м., пункту штучного запліднення , літ. "Г-1", площею 43,0кв.м., загальною площею 3737,6кв.м., що знаходяться за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а, та належать Іпотекодавцю на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 320573, виданого Виконавчим комітетом Дейкалівської сільської ради 15.10.2012р. на підставі рішення виконавчого комітету Дейкалівської сільської ради б/н від 11.10.2012р. (див. п. 3.1.2. Договору іпотеки).

Відповідно до п. 4.3.2. Іпотечного договору Іпотекодавець має право зводити, знищувати будівлі (споруди), які розташовані на земельній/их ділянці /ках, якщо земельна /і ділянка /и є Предметом іпотеки або входять до складу Предмета іпотеки, здійснювати реконструкцію, поточний або капітальний ремонт нерухомого майна, що є Предметом іпотеки або входить до складу Предмета іпотеки, передавати Предмет іпотеки в спільну діяльність, позичку, оренду , лізинг чи інше користування, передавати його в наступну іпотеку, відчужувати Предмет іпотеки або розпоряджатися ним іншим чином на підставі попередньої письмової згоди Іпотекодержателя.

Відповідно до п. 9.1 Іпотечного договору даний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та є дійсним до припинення дії основного договору, тобто Договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013р. № 02-Н/13/37/ЮО.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2014р. у справі № 917/802/14 (а.с. 25-27) Договір про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013р. № 02-Н/13/37/ЮО набуває чинності з дати його підписання Банком та Позичальником - ПП "Паритет", скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов"язань Позичальника по цьому Договору (п. 11.3. Договору).

Взяті на себе зобов"язання за Договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013р. № 02-Н/13/37/ЮО (зі змінами) ПП "Паритет" не виконало, про що свідчить також той факт, що ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії" в межах справи № 917/2573/14 про банкрутство ПП "Паритет" звернулось з грошовими вимогами до боржника, в основу яких покладено Договір про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013р. № 02-Н/13/37/ЮО (зі змінами), і зазначені грошові вимоги визнано судом та включено до реєстру вимог кредиторів боржника.

Отже, на час укладення Договору оренди іпотека не припинялася.

Доказів в спростування викладеного сторони у справі господарському суду не надали.

Приписами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя , якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в оренду .

Частиною 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним .

Також, п. 4.3.3 Іпотечного договору визначає, що Іпотекодавець (ПП "Паритет") має право передавати Предмет іпотеки в спільну діяльність, позичку, оренду, лізинг чи інше користування, передавати його в наступну іпотеку, відчужувати Предмет іпотеки або розпоряджатися ним іншим чином на підставі попередньої письмової згоди Іпотекодержателя.

Як вбачається зі змісту позовної заяви дозвіл на передачу в оренду нежитлових приміщень, які є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору від 11.02.2013р., Іпотекодержателем не надавався ПП "Паритет", рівно як і ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство".

Зазначений факт відповідачем не спростовано.

Отже, Договір оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. був укладений ПП "Паритет" та ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" за відсутності згоди ПАТ "ОСОБА_3 Сбербанку Росії".

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України (далі в тексті - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що Договір оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. був укладений між ПП "Паритет" та ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" без одержання попередньої згоди Іпоткодержателя на такий правочин, а тому, є нікчемним в силу ст. ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що з"ясувавши , що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність .

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині визнання Договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. припиненим не є обгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину.

Слід зазначити, що положення ст. 216 ЦК України про правові наслідки нікчемного правочину є імперативними і відповідно до ч. 4 не можуть піддаватися змінам за домовленістю сторін.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити приміщення телятника 1972 року, корівника 1967 року, корівника 1958 року, які розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а., передані йому в тимчасове користування згідно Договору оренди не житлового приміщення від 30.12.2013р. та передати вказані нежитлові приміщення позивачу є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з 31.12.2013р. по 01.05.2016р. у загальному розмірі 14 000,00грн., з розрахунку 500,00грн. щомісячно ( п. 5.1. Договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р.)

За повідомленням позивача орендні платежі з моменту укладання сторонами вищевказаного Договору відповідачем не сплачувалась.

Відповідач у своєму відзиві на позов (а.с. 104-105) наявність заборгованості по сплаті орендних платежів фактично не заперечує.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

В п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

В п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що з урахуванням змісту статті 236 ЦК України і частини третьої статті 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Оскільки спірний договір є договором оренди, зобов'язання сторін за цим договором припиняються на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги той факт, що відповідач фактично користувався протягом 2,5 років приміщеннями телятника 1972 року, корівника 1967 року, корівника 1958 року, які розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а та належать на праві власності позивачу, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за період з 31.12.2013р. по 01.05.2016р. у загальному розмірі 14 000,00грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов (а.с. 104-105), про зарахування зустрічних однорідних вимог сторін у зобов'язанні судом відхиляється з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, в провадженні господарського суду Полтавської області (суддя Ореховська О.О.) знаходиться справа № 917/2573/14 про банкрутство ПП "Паритет" (позивача у даній справі). На даний час ПП "Паритет" знаходиться у процедурі банкрутства - ліквідації, введеної постановою господарського суду Полтавської області від 17.02.2015 р. по справі № 917/2573/14.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.01.2016р. затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Паритет", якого кредиторські вимог 6 кредиторів (в т.ч. і ТОВ "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство"), а також заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства-банкрута.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство здійснюється в черговості, визначеній ст. 45 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 ст. 45 зазначеного Закону вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом.

Погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів (ч. 8 ст. Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).

Суд встановив, що згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 29.01.2016р. про затвердження реєстру вимог кредиторів ПП "Паритет", кредиторські вимоги відповідача включені до рестру вимог кредиторів боржника в сумі 465 000,00 грн., з яких:

463 782,00грн. - основний борг (четверта черга задоволення кредиторських вимог);

1 218,00грн. - судовий збір (перша черга задоволення кредиторських вимог).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що залік зустрічних однорідних вимог, який просить застосувати відповідач, призведе до порушення черговості погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство, а саме буде мати місце погашення вимог відповідача (основні вимоги якого включені в реєстр кредиторів ПП "Паритет" до 4-ї черги задоволення вимог кредиторів ), раніше ніж кредиторів, вимоги яких включено до 1-ї черги задоволення вимог кредиторів, в т.ч. кредиторів за вимогами по виплаті заробітної плати. Отже, буде мати місце порушення майнових прав інших кредиторів у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Об"єднати справи № 917/673/16 та № 917/2573/14 в одну справу та присвоїти об'єднаній справі № 917/2573/14.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013 р..

4. Визнати Договір оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. , укладений між Приватним підприємством "Паритет" ( код ЄДРПОУ 32543877) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" ( код ЄДРПОУ 05385223) недійсним в силу його нікчемності.

5. Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" ( код ЄДРПОУ 05385223) звільнити нежитлові приміщення телятника 1972 року, корівника 1967 року та корівника 1958 року, що розташовані за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, вул. Заозеро, 3а і передані в оренду згідно Договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2013р. та передати його Приватному підприємству "Паритет" ( код ЄДРПОУ 32543877).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство" (38164, Полтавська область, Зіньківський район, смт. Опішня, вул. Мороховця, 47, код ЄДРПОУ 05385223, інші відомості відсутні) на користь Приватного підприємства "Паритет" (38132, Полтавська область, Зіньківський район, с. Підозірка, код ЄДРПОУ 32543877, р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Полтава-Банк", МФО 331489) заборгованість по орендних платежах в розмірі 14 000,00грн. та 2 756,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.07.2016р.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу . Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя О.О. Ореховська