Рішення

від 05.07.2016 по справі 910/10356/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №910/10356/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС енд ТІ Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур"

про стягнення 36 259,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дима О.Б. - представник за довіреністю № б/н від 01.06.2016 р;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС енд ТІ Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур" про стягнення 36 259,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 147 від 01.04.2016 року.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є організація компанією прийому туристів, направлених турфірмою, відповідно до її замовлення, та надання таким туристам комплексу послуг по розміщенню, харчуванню, конференц-послуг та додаткових послуг, передбачених у готелі, згідно з умовами даного договору.

Згідно заявки № 032/16 від 28.03.2016 року позивач замовив у відділу бронювання готелю «Либідь» 40 одномісних номерів для проживання у період з 08 по 09 квітня 2016 року та 28.03.2016 року позивач отримував підтвердження бронювання 40 місць.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві 36 259,60 грн. відповідно до рахунку-фактури № ЛБ-0000600 від 01.04.2016 року.

08-09 квітня 2016 року позивач не зміг скористатись послугами відповідача, оскільки готель «Либідь» у зазначені дати не працював.

06.04.2016 року позивач звернувся листом до відповідача № 044/16 про повернення коштів. 18.04.2016 року позивач звернувся з претензією про повернення коштів, яка була отримана відповідачем 21.04.2016 року.

На підставі викладеного вище, у зв'язку з невиконанням умов договору, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 36 259,60 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.07.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.06.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36592064.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 11, офіс 610, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.06.2016 року є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У судове засідання з'явився представник позивач, виконав вимоги ухвали суду від 07.06.2016 р., позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Між позивачем та відповідачем укладено договір № 147 від 01.04.2016 року.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є організація компанією прийому туристів, направлених турфірмою, відповідно до її замовлення, та надання таким туристам комплексу послуг по розміщенню, харчуванню, конференц-послуг та додаткових послуг, передбачених у готелі, згідно з умовами даного договору.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк дії Договору сторонами погоджено в п. 9.1 з дати підписання і діє до 31.12.2016 року.

Згідно заявки № 032/16 від 28.03.2016 року позивач замовив у відділу бронювання готелю «Либідь» 40 одномісних номерів для проживання у період з 08 по 09 квітня 2016 року та 28.03.2016 року позивач отримував підтвердження бронювання 40 місць.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 3.2.3 договору відповідач зобов'язаний не пізніше однієї доби після отримання замовлення направити позивачу рахунок з вартістю заявлених послуг.

Відповідно до п. 4.7 договору турфірма перераховує на банківський рахунок компанії 100% вартості замовлених послуг згідно попередніх рахунків не пізніше як за три дні до початку обслуговування по групових турах, а по індивідуальних турах - не пізніше дня поселення.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві 36 259,60 грн. відповідно до рахунку-фактури № ЛБ-0000600 від 01.04.2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

08-09 квітня 2016 року позивач не зміг скористатись послугами відповідача, оскільки готель «Либідь» у зазначені дати не працював.

Спір виник з підстав того, що відповідачем послуг позивачу на сплачену суму в розмірі 36 259,60 грн. надано не було з незалежних від позивача причин та сплачені замовником грошові кошти позивачеві не повернуто.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5.3 договору в разі ненадання будь-якої із замовлених і сплачених послуг компанія зобов'язана повернути турфірмі повну вартість ненаданої послуги.

Проте, відповідач, покладеного на нього законом та договором обов'язку по наданню послуг не виконав та кошти не повернув.

08.04.2016 року листом за вих. 2016/04-08 позивач отримав повідомлення від замовника ТОВ « Іванна-Мед», що у зв'язку з непередбачуваними обставинами в готелі «Либідь» і неможливістю зайти на територію готелю вони вимушені перенести місце проведення семінару, та прохання організувати проживання в іншому готелі.

Відповідно до доповідної записки менеджера позивача 06 та 08 квітня 2016 року неможливо було зайти в готель «Либідь» оскільки він був закритий.

06.04.2016 року позивач звернувся листом до відповідача № 044/16 про повернення коштів. 18.04.2016 року позивач звернувся з претензією про повернення коштів, (вказане підтверджується фіскальним чеком КМД УДППЗ «Укрпошта» від 19.04.2016 року) яка була отримана відповідачем 21.04.2016 року відповідно до даних відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України ).

Доказів повернення грошових коштів відповідачем позивачеві матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 36 259,60 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11, офіс 610; ідентифікаційний код 35646390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС енд ТІ Груп" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41; ідентифікаційний код 39010592) борг у сумі 36 259 (тридцять шість тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.07.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий