Рішення

від 07.07.2016 по справі 910/10536/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/10536/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/10536/16

за позовом Фермерського господарства «Еліта»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджі Груп»;

про розірвання договору та стягнення 58 450,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бугайов М.І., довіреність б/н від 21.04.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось Фермерське господарство «Еліта» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджі Груп» (надалі - відповідач) про стягнення 58 450,00 грн., а також про розірвання договору поставки № 9125 від 25.01.2016р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 9125 від 25.01.2016р. у визначений строк не поставив передплачений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 58 450,00 грн. У зв'язку з істотним порушення відповідачем умов договору, позивач також просить розірвати договір поставки № 9125 від 25.01.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. порушено провадження у справі № 910/10536/16 та призначено її розгляд на 07.07.2016р.

Присутнім у судовому засіданні 07.07.2016р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 08.06.2016р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 08.06.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2016р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено договір поставки № 9125 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), номенклатура, обсяги, строк поставки та ціни якої вказані у специфікаціях, доданих до цього договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар (п.1.2 договору).

Так, сторонами було підписано Специфікацію № 1, в якій сторони узгодили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, що склала 116 889,97 грн. з ПДВ.

За умовами п.4.1 договору, ціна товару узгоджується сторонами у специфікаціях та сплачується згідно виставленого рахунку. Ціна договору визначається сумою укладених сторонами специфікацій.

Згідно п.4.3 договору, оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на умовах 50% передплати. Доплата у розмірі 50% здійснюється позивачем протягом двох робочих днів з моменту доставки товару на склад позивача.

Також, відповідно до п.1.2 Специфікації до договору встановлено, що оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на умовах 50% передплати. Доплата у розмірі 50% здійснюється позивачем протягом двох робочих днів з моменту доставки товару на склад позивача.

На виконання умов договору та Специфікації № 1 до договору, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № СК-001350 від 27.01.2016р. на суму 116 889,97 грн., позивачем 26.01.2016р. було перераховано на рахунок відповідача 50% передоплати за товар у сумі 58 450,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 6 від 26.01.2016р., наявною в матеріалах справи.

Оскільки в умовах договору та Специфікації № 1 сторонами не було обумовлено конкретних строків поставки товару, позивач 27.04.2016р. звернувся до відповідача з вимогою б/н від 25.04.2016р. до 16.05.2016р. поставити позивачу товар. Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За твердженням позивача, яке по суті не заперечується і відповідачем, у вищевказаний строк відповідачем позивачу товар поставлено не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять. У зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за передплачений товар у сумі 58 450,00 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 58 450,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт не поставки передплаченого позивачем товару в сумі 58 450,00 грн. за представленим платіжним дорученням та не надано доказів поставки товару на суму 58 450,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 58 450,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд розірвати договір поставки № 9125 від 25.01.2016р., у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці передплаченого позивачем товару.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).

Відповідно до п.9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р.

Як зазначає позивач у позові, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки передплаченого позивачем товару в строки, визначені нормами частини другої статті 530 ЦК України, що призвело до істотного порушення з боку відповідача умов договору

За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання по поставці передплаченого позивачем товару, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про розірвання договору поставки № 9125 від 25.01.2016р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір поставки № 9125 від 25.01.2016р., який укладений між Фермерським господарством «Еліта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджі Груп».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Енерджі Груп» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 129, оф. 12; код ЄДРПОУ 40000818) на користь Фермерського господарства «Еліта» (юридична адреса: 09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Карла Маркса, 101; адреса для листування: 09000, Київська обл., м. Сквира, вул. П. Осипенко, 18; код ЄДРПОУ 25566843) грошові кошти у сумі 58 450 грн. та 2756 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.07.2016р.

Суддя А.І. Привалов