Рішення

від 04.07.2016 по справі 910/8567/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016Справа №910/8567/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛРОМ УКРАЇНА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«УКРАЇНА-ПЛАСТ»

про стягнення заборгованості у розмірі 361 506,40 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Люлик Р.І. (довіреність б/н від 04.04.2016);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

10.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛРОМ УКРАЇНА» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАЇНА-ПЛАСТ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 361 506,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 14.07.2015 між ним та відповідачем був укладений договір поставки з попередньою оплатою № 09з-06/15 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Проте, відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав неналежним чином, товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 259 589,66 грн основного боргу, штраф у сумі 25 958,96 грн, 60 850,50 грн пені, три проценти річних у розмірі 4 139,00 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 10 968,28 грн.

Провадження у справі № 910/8567/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 та призначено її розгляд на 30.05.2016.

30.05.2016 представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 12.05.2016, яке було задоволено судом. Позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було відкладено на 13.06.2016.

10.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, а також клопотання про розгляд справи без його участі, в задоволенні якого судом було відмовлено.

13.06.2016 представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 12.05.2016 та 30.05.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 04.07.2016.

04.07.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були повернуті відправнику підприємством поштового зв'язку на підставі закінчення встановленого строку зберігання. Викладене підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідками підприємства поштового зв'язку форми 20, долученими до матеріалів справи.

Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 ГПК України та з урахуванням п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не надав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

14.07.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛРОМ УКРАЇНА» (далі - позивач або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАЇНА-ПЛАСТ» (далі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки з попередньою оплатою № 09з-06/15 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Згідно з твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 4 495 296,34 грн.

Водночас, матеріалами справи, а саме видатковими накладними № ВР-0001934 від 14.07.2015, № ВР-0002096 від 23.07.2015, № ВР-0002129 від 27.07.2015, № ВР-0002382 від 10.08.2015, № ВР-0002400 від 11.08.2015, № ВР-0002468 від 17.08.2015, № ВР-0002496 та № ВР-0002499 від 18.08.2015, № ВР-0002623 від 26.08.2015, № ВР-0002648 від 27.08.2015, № ВР-0002690 від 28.08.2015, № ВР-0002697 та № ВР-0002935 від 31.08.2015, № ВР-0003027 від 16.09.2015, № ВР-0003047 від 17.09.2015, копії яких долучені до матеріалів справи, підтверджується, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму лише 4 492 158,53 грн.

Ухвалами суду від 12.05.2016, 30.05.2016 та 13.06.2016 позивача, зокрема, було зобов'язано надати суду належним чином засвідчену копію видаткової накладної № ВР-0001934 від 14.07.2015 на суму 3 137,81 грн, проте копія вказаної видаткової накладної представником позивача до матеріалів справи долучена не була.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведений факт передання відповідачу товару лише на загальну суму 4 492 158,53 грн, а не на суму 4 495 296,34 як зазначав позивач.

Відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав неналежним чином, товар, переданий позивачем, оплатив частково, а саме в розмірі 4 235 706,68 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 13.07.2015, 21.07.2015, 10.08.2015, 14.08.2015, 18.08.2015, 26.08.2015, 31.08.2015, 11.09.2015, 17.09.2015, 05.10.2015, 10.11.2015, 16.11.2015, 18.11.2015, 26.11.2015, 02.12.2015, 09.12.2015, копії яких долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 259 589,66 грн основного боргу, штраф у сумі 25 958,96 грн, 60 850,50 грн пені, три проценти річних у розмірі 4 139,00 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 10 968,28 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГК України).

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню в розмірі меншому ніж визначено позивачем, а саме в розмірі 256 451,85 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 25 958,96 грн, 60 850,50 грн пені, три проценти річних у розмірі 4 139,00 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 10 968,28 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 вищевказаної статі).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити постачальнику визначену рахунком-фактурою вартість товару в повному обсязі протягом 5 банківських днів з моменту отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури. Поставка товару за цим договором можлива тільки за умови сплати покупцем 100% вартості товару.

Отже, сторонами був встановлений термін виконання зобов'язання з оплати товару, тому положення ч. 2 ст. 530 ЦК України в даному випадку застосовуванню не підлягають.

Ухвалами суду від 12.05.2016, 30.05.2016 та 13.06.2016 позивача, зокрема, було зобов'язано надати суду належним чином засвідчені копії рахунків-фактур до видаткових накладних, а також докази їх направлення та отримання відповідачем.

Проте, позивач документів, з яких було б можливо встановити момент отримання відповідачем від позивача відповідного рахунку-фактури та встановити момент, з якого почалось прострочення виконання зобов'язання з оплати, не надав.

Водночас, ч. 1 ст. 692 ЦУ України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на те, що умовами договору передбачене здійснення попередньої оплати товару, що означає, що на момент передання товару позивачем відповідачу, такий товар вже повинен був бути оплачений відповідачем, та враховуючи наведені приписи ст. 692 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що перебіг строку нарахування штрафних та фінансових санкцій повинен починатись з дня, наступного за днем поставки товару.

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання з оплати товару та має заборгованість перед позивачем у розмірі 256 451,85 грн (4 492 158,53 - 4 235 706,68).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того, за будь-яке порушення умов договору покупець додатково сплачує 10% штрафу від вартості товару.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 9.4 договору нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були бути виконані, до дня їх фактичного виконання.

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що період нарахування пені визначений позивачем з 23.09.2015 по 04.04.2016, а також встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем не вірно. У зв'язку з цим, судом був виконаний власний розрахунок пені:

Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Облікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн) 23.09.2015-24.09.2015 2 1 205 238,25 27,0 3 566,18 25.09.2015-04.10.2015 10 1 205 238,25 22,0 14 528,90 05.10.2015-09.11.2015 36 1 021 426,85 22,0 44 327,13 10.11.2015-15.11.2015 6 908 971,85 22,0 6 574,48 16.11.2015-17.11.2015 2 796 516,85 22,0 1 920,37 18.11.2015-25.11.2015 8 565 021,85 22,0 5 448,98 26.11.2015-01.12.2015 6 410 426,85 22,0 2 968,57 02.12.2015-08.12.2015 7 312 951,85 22,0 2 640,80 09.12.2015-04.04.2016 118 256 451,85 22,0 36 479,40 ВСЬОГО 118 454,81

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, приписів ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, а також періодів, наведених позивачем у розрахунку пені, суд встановив, що її сума є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, заявленому позивачем, а саме 60 850,50 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 25 958,96 грн суд зазначає, що її розмір визначений позивачем не вірно, оскільки штраф розраховувався позивачем від заборгованості визначеної ним у розмірі 259 589,66 грн.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару становить 256 451,85 грн, відповідно, штраф у розмірі 10%, передбачений п. 9.1 договору за будь-яке порушення його умов, за розрахунком суду складає 25 645,19 грн та підлягає стягненню саме в такому розмірі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний невірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:

Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Ставка процентів річнихРозмір процентів річних (грн) 23.09.2015-04.10.2015 12 1 205 238,25 3% 1 188,73 05.10.2015-09.11.2015 36 1 021 426,85 3% 3 022,30 10.11.2015-15.11.2015 6 908 971,85 3% 448,26 16.11.2015-17.11.2015 2 796 516,85 3% 130,93 18.11.2015-25.11.2015 8 565 021,85 3% 371,52 26.11.2015-01.12.2015 6 410 426,85 3% 202,40 02.12.2015-08.12.2015 7 312 951,85 3% 180,05 09.12.2015-04.04.2016 118 256 451,85 3% 2 487,23 ВСЬОГО 8 031,42

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних з урахуванням умов договору, приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також періодів, наведених позивачем у розрахунку, суд встановив, що їх сума є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. Враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та відсутність клопотання позивача, як заінтересованої особи, про здійснення судом права виходити за межі позовних вимог, зважаючи на те, що відповідачем допущено порушення зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягає задоволенню судом у розмірі, заявленому позивачем, а саме 4 139,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу суду зазначає наступне.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний не вірно, без дотримання рекомендацій Вищого господарського суду України та Верховного Суду України. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги:

Період заборгованостіРозмір заборгованості (грн)Розмір індексу інфляції (%)Розмір інфляційної складової боргу (грн) 23.09.2015-04.10.2015 1 205 238,25 - - 05.10.2015-09.11.2015 1 021 426,85 98,7 (жовтень 2015) - 13 278,55 (від'ємне значення) 10.11.2015-15.11.2015 908 971,85 - - 16.11.2015-17.11.2015 796 516,85 - - 18.11.2015-25.11.2015 565 021,85 - - 26.11.2015-01.12.2015 410 426,85 - - 02.12.2015-08.12.2015 312 951,85 - - 09.12.2015-04.04.2016 256 451,85 100,7 (грудень 2015) 100,9 (січень 2016) 99,6 (лютий 2016) 101,0 (березень 2016) 5 672,39 ВСЬОГО -7 606,16 (від'ємне значення)

Враховуючи, що розмір інфляційної складової боргу за розрахунком суду становить -7 606,16 грн (від'ємне значення), суд зазначає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в розмірі 10 968,28 грн задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 5 206,30 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛРОМ УКРАЇНА» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРАЇНА-ПЛАСТ» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 103; ідентифікаційний код 39464404) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛРОМ УКРАЇНА» (23320, Вінницька обл., Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Вінницька, буд. 49; ідентифікаційний код 33731431) 256 451,85 грн (двісті п'ятдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят одну грн 85 коп.) основного боргу; 60 850,50 грн (шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят грн 50 коп.) пені; 25 645,19 грн (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок п'ять грн 19 коп.) шрафу; три проценти річних у розмірі 4 139,00 грн (чотири тисячі сто тридцять дев'ять грн 00 коп.); 5 206,30 грн (п'ять тисяч двісті шість грн 30 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 липня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань