Рішення

від 04.07.2016 по справі 914/1348/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016р. Справа№ 914/1348/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод», м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Юмакс - Львів», с. Бережани, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 100 262,24 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 17 від 16.01.2015 р.);

від відповідача : не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Юмакс - Львів» про стягнення заборгованості в розмірі 100 262,24 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.06.2016р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 09.06.2016 р. ,23.06.2016 р.

04.07.2016 р. представник позивача через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3444/16 від 04.07.2016р.), в якій просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в зв'язку з виявленням арифметичних помилок при нарахуванні, а саме: просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 642,80 грн. та 25 відсотків річних в розмірі 3 305,81 грн., в решті частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та штрафу - без змін.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог та матеріали справи №914/1348/16, суд дійшов до висновку, що заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 22 ГПК України та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Юмакс - Львів» на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» - 79 442, 40 грн. основного боргу, 5 642,80 грн. пені, 3 305,81 грн. - 25 відсотків річних, 374,15 грн. трьох відсотків річних, 3 648,10 грн. інфляційних втрат, 7 784,64 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2016р. зменшені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду від 23.05.2016 р., від 09.06.2016р. та від 23.06.2016 р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин суд вважає, що справа може бути розглянута у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 04.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

02 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Львівський хімічний завод» (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Юмакс - Львів» (Покупець) укладено Договір № 514 «РТ» (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити продукцію (ОСОБА_3 вуглецю рідкий ) за ціною з доставкою в розмірі 3 936,00 грн. з ПДВ за тонну (п.1., п. 2 Договору).

Згідно пункту 6 Договору оплата за продукцію по цьому Договору здійснюється Покупцем попередньо в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, за готівку в касу підприємства або в будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству. При здійсненні оплати за продукцію Покупець зобов'язаний зазначати у призначенні платежу підставу такого платежу (реквізити договору, рахунку, накладної тощо).

На виконання умов Договору поставки позивач передав відповідачу ОСОБА_3 вуглецю рідкий на суму 38 923,20 грн., що підтверджується накладною № н1753/12 від 30.12.2015р. і Товарно-транспортною накладною № н1753/12 від 30.12.2015р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Даний товар отриманий відповідачем через його представника на підставі довіреності № 1133 від 30.12.2015р. (належно завірена копія міститься в матеріалах справи).

Крім того, згідно видаткової накладної № 837 від 25.01.2016 року позивачем поставлено відповідачу ОСОБА_3 вуглецю рідкий на суму 40 831,20 грн., про що також свідчить товарно-транспортна накладна № Р837 від 25.01.2016 р. та Довіреність на отримання товару № 1147 від 25.01.2016 р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково на суму 312,00 грн., оплативши 20.04.2016 р. частково продукцію, поставлену 25.01.2016 р.

22.04.2016 р. позивачем направлено на адресу ТзОВ «Юмакс-Львів» претензію № 3828 з вимогою оплатити заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 79 442,40 грн., яка залишена останнім без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача становить 79 442,40 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до п.6.1. Договору у випадку прострочення платежу за отриману без попередньої оплати продукцію (на підставі гарантійного листа Покупця за згодою Постачальника чи ін.), Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний прострочення платежу, 25 % річних від простроченої суми, а у випадку прострочення понад 30 календарних днів - Покупець сплачує на вимогу Постачальника штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до Гарантійного листа вих. № 184 від 30.12.2015 р. зобов'язувався оплатити кошти за діоксид вуглецю рідкий у розмірі 8 тонн протягом 14 календарних днів від дати отримання сировини.

Відповідно до п. 6.1. Договору за порушення строку оплати, передбаченого у п. 6.1. Договору позивачем за період з 14.01.2016 р. по 16.05.2016 р. нараховано пеню в розмірі 5 642,80 грн. та за прострочення платежу понад 30 календарних днів нараховано штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості по Договору (38 923,20 грн.), що становить 7 784,64 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, відповідно до п. 6.1. Договору та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем за період з 14.01.2016р. по 16.05.2016р. на суму 38 923,20 грн. нараховано відповідачу 3 305,81 грн. - 25 % річних та 1 967,14 грн. - інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем за період з 26.01.2016 р. по 19.04.2016 р. на суму 40 831,20 грн. нараховано відповідачу 284,48 грн. - 3 % річних та 1680,96 грн. - інфляційних втрат та за період з 20.04.2016 р. по 16.05.2016 р. на суму 40 519,20 грн. (з врахуванням часткової проплати) нараховано відповідачу 89,67 грн. - 3 % річних, які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 02 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Львівський хімічний завод» (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Юмакс - Львів» (Покупець) укладено Договір № 514 «РТ» (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити продукцію (ОСОБА_3 вуглецю рідкий ) за ціною з доставкою в розмірі 3 936,00 грн. з ПДВ за тонну (п.1., п. 2 Договору).

На виконання умов Договору поставки позивач передав відповідачу ОСОБА_3 вуглецю рідкий на суму 38 923,20 грн., що підтверджується накладною № н1753/12 від 30.12.2015р. і Товарно-транспортною накладною № н1753/12 від 30.12.2015р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Даний товар отриманий відповідачем через його представника на підставі довіреності № 1133 від 30.12.2015р. (належно завірена копія міститься в матеріалах справи).

Крім того, згідно видаткової накладної № 837 від 25.01.2016 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано ОСОБА_3 вуглецю рідкий на суму 40 831,20 грн., про що також свідчить товарно-транспортна накладна № Р837 від 25.01.2016 р. та Довіреність на отримання товару № 1147 від 25.01.2016 р. (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 6 Договору оплата за продукцію по цьому Договору здійснюється Покупцем попередньо в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, за готівку в касу підприємства або в будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству. При здійсненні оплати за продукцію Покупець зобов'язаний зазначати у призначенні платежу підставу такого платежу (реквізити договору, рахунку, накладної тощо).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково на суму 312,00 грн., оплативши 20.04.2016 р. частково продукцію, поставлену 25.01.2016 р.

22.04.2016 р. позивачем направлено на адресу ТзОВ «Юмакс-Львів» претензію № 3828 з вимогою оплатити заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 79 442,40 грн., яка залишена останнім без відповіді і задоволення.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази сплати даної заборгованості.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача, яка станом на момент розгляду справи становить 79 442,40 грн., підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до Гарантійного листа вих. № 184 від 30.12.2015 р. зобов'язувався оплатити кошти за діоксид вуглецю рідкий у розмірі 8 тонн протягом 14 календарних днів від дати отримання сировини.

Відповідно до п.6.1. Договору у випадку прострочення платежу за отриману без попередньої оплати продукцію (на підставі гарантійного листа Покупця за згодою Постачальника чи ін.), Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний прострочення платежу, 25 % річних від простроченої суми, а у випадку прострочення понад 30 календарних днів - Покупець сплачує на вимогу Постачальника штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи порушення Покупцем термінів оплати за отриманий товар, позивачем правильно в межах шестимісячного строку нараховано відповідачеві пеню за період з 14.01.2016 р. по 16.05.2016 р. в розмірі 5 642,80 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того, враховуючи порушення Покупцем термінів оплати за отриманий товар понад 30 календарних днів (з врахуванням Гарантійного листа вих. № 184 від 30.12.2015 р.), позивачем нараховано відповідачеві штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості по Договору (38 923,20 грн.), що становить 7 784,64 грн.

Судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу заявлені позивачем відповідно до умов договору та норм чинного законодавства та підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 7 784,64 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, враховуючи положення ст. 625 ЦК України, відповідно до п.6.1. Договору позивачем за період з 14.01.2016р. по 16.05.2016р. на суму 38 923,20 грн. нараховано відповідачу 3 305,81 грн. - 25 % річних та 1 967,14 грн. - інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за поставлену згідно видаткової накладної № 857 від 25.01.2016 р. продукцію, позивачем за період з 26.01.2016 р. по 19.04.2016 р. на суму 40 831,20 грн. нараховано відповідачу 284,48 грн. - 3 % річних та 1680,96 грн. - інфляційних втрат та за період з 20.04.2016 р. по 16.05.2016 р. (з врахуванням часткової проплати) на суму 40 519,20 грн. нараховано відповідачу 89,67 грн. - 3 % річних, які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Юмакс - Львів» (81144,Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани, Полинівка, будинок, 23, код ЄДРПОУ 33964083) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» (79070, м. Львів, вул.Рахівська, будинок 16, код ЄДРПОУ 05761873) - 79 442 (сімдесять дев'ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 40 коп. - основного боргу, 5 642 (п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 80 коп - пені, 3 305 (три тисячі триста п'ять) грн. 81 коп. - 25 відсотків річних, 374 (триста сімдесять чотири) грн. 15 коп. - трьох відсотків річних, 3 648 (три тисячі шістсот сорок вісім) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 7 784 (сім тисяч сімсот вісімдесять чотири) грн. 64 коп. - штрафу, 1 502 (тисячу п'ятсот дві) грн. 96 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.07.2016 р.

Суддя Галамай О. З.